2. Територіальним землеустрій

   1. ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЗЕМЛЕУСТРОЮ

Ключові поняття:

• територіальний землеустрій; * межування земель;

• програми раціонального * проекти землеустрою щодо органі- перерозподілу земельного фонду; зації і встановлення меж територій

^ схеми землеустрою' природно^заповідного фонду ккіа іниюго

• проект встановлення (зміни) природоохоронного призначення, меж адміністративно- оздоровчого, рекреаційного та територіальних утворень; історико-культурного призначення

1. Поняття про територіальний землеустрій

Землеустрій в суспільному виробництві виконує важливе за­вдання, яке полягає в організації землі як засобу виробництва і регулювання тих земельних відносин, які діють при володінні та користуванні землею. Залежно від характеру завдань, що ставляться, землеустрій поділяється на два види: територіальний і внутрі­господарський.

Землеустрій проводиться за принципом від загального до окремого. Загальним є територіальний землеустрій, що проводиться в межах держави, регіону, району і так далі.

Своїми діями територіальний землеустрій охоплює різні галузі народного господарства та конкретні сільськогосподарські, промислові, транспортні й інші підприємства, організації і установи. Розподіл земель зв’язаний з розміщення!« виробничих сил на великих територіях району, області або на їх відокремлених частинах. Тому територіальний землеустрій проводиться одночасно на території груп господарств, а деколи цілих адміністративних районів або територіальних зон.

Територіальний землеустрій складає техніко-правові заходи щодо відводів земель, встановлення меж, охорони земель, а також економічного обґрунтування рішень.

Через територіальний землеустрій організовується викори­стання земель не тільки сільськогосподарського призначення, але й усіх галузей народного господарства, яким земля потрібна як просторовий базис.

і Територіальний землеустрій - це система соціально-економічних ювнх і технічних заходів, які здійснюються за допомогою правових і ічних дій. Суть його полягає в організації нових або вдосконаленні ючих землекор исгувань (підприємств, установ* організацій), іеченні їх економічно ефективною структурою виробництва» ^уктурою земельних угідь і встановленні меж земле «иристувань. і Територіальний землеустрій - це система державних заходів “\до розподілу земель між галузями народного господарства і всередині іузей та удосконалення землекористувань та землеволодінь шлях«* юрення нових і зміни існуючих землекористувань та землеволодінь, їх зуктур і систем.

Система землекористувань і землеволодінь - це сукупність ельних, майнових, промислових підприємств, організацій, установ, сформувань і громад, які мають взаємні економічні, соціальні, екологічні та інпті зв'язки, іцо формують територіальну еднють (адміністративний район).

в Т ериторіальний землеустрій ділиться на різновидності:

о 1. Організація територій адміністративного поділу.

2. Орханізація землекористувань агроформувань.

3. Організація землекористувань і землеволодінь, що надаються у користування або у приватну власність для фермерських господарств особистих підсобних господарств, житлового, гаражного будівництва і .садівництва.

4. Організація землекористувань несільськогосподарського визначення.:

2. Програми раціонального персраацмцішшнпфмду в галузях народного господарства. Ги— мтусіриї

В Україні вся діяльність щодо оргатзаор використання й охоро­ни земель навіть в умовах ринкової економші помий наш плановий характер. Планування раціонального землехорасіуваят е складовою загальнодержавної системи планування. Воно пЯ>мяаі ні цілою низкою соціально-економічних факторів і, • першу чергу, особливою роллю землі в екологічній системі.

Оскільки в ст. 1 Земельного кодеасу Укравші визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, то веобшпсп шанування її раціонального використання та охорони стає шгпимішп.

Державне планування раціонального використання і охорони земель має певні ознаки. Завдання планування щодо використання та охорони земель полягає у забезпеченні оитимаиьного розподілу їх між галузями виробництва і для інших народногосподарських потреб, а також у максимальному збереженні земель сільськогосподарського призначення, особливо найцінніших сільськогосподарських угідь. Це пов'язано також із залученням до сільськогосподарського обігу не- використовуваних земель і постійним підвищенням їх родючості, здійсненням протиерозійних і протисельових ««уу»! створенням умов для широкої рекультивації земель і всебічної охорони їх від забруднення та засмічення. Для вирішення цнх завдань розроблюються загальнодержавні та регіональні програми використання та охорони земель.

Загальнодержавні програми використання те охорони земель

розробляє Кабінет Міністрів України. До повноважень цього органу виконавчої влади у сфері земельних відносин належить також за­безпечення виконання цих програм. Розроблення таких програм має на меті забезпечення потреб населення і галузей економіка у землі та її раціонального використання і охорони. Загальнодержавні програми має затверджувати Верховна Рада України. Ці програми розробляють відповідно до програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку У країни.

Регіональні програми використання та охорони земель розробляють відповідно до загальнодержавних програм Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації. Затверджують регіональні програми та беруть участь у їх реалізації Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні ради.

На відміну від загальнодержавних програм, регіональні містять спеціальний розділ, присвячений підвищенню родючості Грунтів. Вони враховують місцеві особливості й специфіку, які виливають на раціональне використання та охорону земель від водяної та вітрової ~ ерозії, дотримання ґрунтозахисних сівозмін, упровадження енерго­зберігаючих систем землеробства з контурно-меліоративною організацією території та агролісомеліоративних заходів тощо. У цих програмах закріплено положення щодо формування землеволодінь і землекористувань новостворених сільськогосподарських підприємств, ґрунтового обстеження сільськогосподарських угідь, інвентаризації земель, розмежування земель державної і комунальної власності; економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Програми визначають також механізм реалізації певних заходів, його фінансове забезпечення та очікувані результати.

Розроблені й затверджені загальнодержавні й регіональні про­грами використання та охорони земель є правовою основою для проведення уповноваженими органами відповідних програмних заходів. Ці програми містять прогнозні розробки з питань раціональної організації території, підвищення родючості ґрунтів, захисту земель від ерозії ґрунтів тощо.

В Україні законодавче визначено чітку систему планування й організації раціонального використання та охорони земель, яка є складовою землеустрою.

До передпланових і передпроектних землевпорядних доку­ментів належать також схеми землеустрою идміністративно- територіальних утворень.

Схема землеустрою адміністративно-територіального утворення (області, району, території ради) - це комплекс текстових і графічних матеріалів, що мають юридичний, технічний, економічний зміст і наукове обґрунтування проблем, що розгля­даються.

Основне призначення схеми землеустрою адміністративного району як передпроектного і перед планового документа полягає в обґрунтуванні удосконалення розподілу земель з урахуванням розвитку економіки земельних відносин в районі і відповідно до потреб різних галузей у земельних ділянках, а також у забезпеченні комплексного і взаємопов'язаного виконання всіх запроектованих нк території району заходів регіонального, міжгалузевого, міжгоспо­дарського і господарського рівнів.

У результаті розроблення схеми землеустрою адміністративно- територіального утворення встановлюється система показників, яка забезпечує обгрунтованість і реальність перспективних і поточних планів раціонального використання й охорони земель.

Зважаючи на це, основними питаннями, які слід розв'язати у схемі землеустрою, є:

• проведення аналізу стану й використання земель та оціню­вання ресурсного потенціалу земельних ресурсів адміністративно- територіального утворення, трансформації земельних відносин і визначення на цій основі головних шляхів удосконалення розподілу земель, їх раціонального використання й охорони;

• економічне районування та еколого-ландшафтне, ерозійне, еколого-агроекологічне зонування території адміністративно-тери­торіального утворення,

• виявлення земельних ділянок, які не використовуються, нера­ціонально використовуються або використовуються не за цільовим призначенням і не відповідно до дозволеного використання, таких, що вибули з обігу або віднесені до менш цінних угідь;

• формування або уточнення площ спеціальних земельних фон­дів для регулювання обігу земель;

• оптимізація складу і співвідношення угідь, виявлення резервів земель, придатних для сільськогосподарського виробництва, меліо­рації і поліпшення, обгрунтування внесення цих земель до фонду перерозподілу і встановлення черговості залучення їх у сільськогос­подарський обіг;

• уточнення меж територій (земель) природоохоронного, природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного й історико- культурного призначення;

• виділення земель з різними режимами використання, а також земель, обмежених у використанні й обтяжених правами інших осіб;

• уточнення меж земель поселень, а також аналіз стану і вико­ристання земель комунальної та державної власності;

• обґрунтування потреби в земельних ресурсах для розвитку га­лузей різних форм господарювання на землі, визначення потреби в земельних ділянках для надання їх громадянам і юридичним особам для сільськогосподарських і несільськогосподарських цілей;

•удосконалення територіального і міжгалузевого перерозподілу земель;

• перерозподіл земель сільськогосподарського призначення з метою усунення недоліків у розміщенні існуючих землеволодінь, і землекористувань (черезсмужжя, вклинення, вкраплення, далеко­земелля та іа), створення нових і впорядкування існуючих сільськогосподарських підприємств з урахуванням створення нових перспектив розвитку існуючих селянських та ферме|»ідак>*0ви»- дарств, сільськогосподарських кооперативів;

• обґрунтування перспектив розвитку й удосконалення території, його розміщення галузей сільського господарства, інЩИх галузей районного агропромислового комплексу та їх кооперуванню, об'єктів його інженерної, виробничої і соціальної інфраструктури, зокрема розміщення господарських ФвЯрв&ЩййИїентрів, шляхової мережі та інших комунікацій, ‘ {КиДОШМвР* пропозицій щодо вдосконалення спеціалізації й уточнення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції з урахуванням передбачував#© розподілу земель; . . -ш.

•розроблення заходів щодо поліпшення (ШШьІЇШвсподарських угідь, відновлення і консервації земель, рекультивації порушених земель, підвищення родючості фунтів, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, забруднення від­ходами виробництва і споживання, радіШсійШми речовинами, поліпшення природних ландшафтів тощо;

• визначення потреби в капітальних вкладеннях, матеріальних і трудових ресурсах для реалізації намічених заходів, розроблення пропозицій щодо фінансування і здійснення заходів, передиачени с схемою землеустрою', .

• підготовка інформації, показників і нормативів з регулювання ринкових земельних відносин;

• розрахунок техніко-еконбмічних показників, екологічної, еко­номічної і соціальної ефективності заходів, намічених у схемі зем­леустрою.

Графічні матеріали схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель сільської (селищної) ради складаються в масштабі 1:10000 з нанесенням необхідної інформації в умовних знаках даного масштабу. Передбачається складання креслень, на яких відображається існуючий стан використання земельних ресурсів у межах території ради, а також природоохоронні заходи та Використання земельних ресурсів “на відповідну перспективу.