6. Планування виробничої зони

Планування виробничої зони повинне врахувати:

• раціональну організацію території технологічних процесів і зведення до мінімальних затрат;

• механізацію трудомістких процесів в тваринництві;

• дотримання санітарних і зооветеринарних вимог;

• дотримання протипожежної безпеки та ін.

Виробничий комплекс - це група виробничих споруд та будівель, які розміщені на компактній території, зв’язані єдиним технічним процесом, загальними інженерно-технічними комуніка­ціями та лініями обслуговування. Виробничі комплекси поділяють на комплекси по виробництву товарної сільськогосподарської продукції та комплекси загальногосподарського призначення. Комплекси, які розміщені в межах населеного пункту та поблизу житлової зони, утворюють виробничу зону.

Склад і кількість приміщень та споруд встановлюють із необхід­ності забезпечення кожного комплексу основними і підсобними примі­щеннями згідно з потребами господарства на перспективу. Площу під окремі виробничі комплекси визначають із нормативів на розрахун­кову одиницю згідно з типовими нормами. Загальну площу отри­мують як суму площ окремих виробничих комплексів.

Перелік приміщень і споруд для окремих виробничих комплексів.

Ферма великої рогатої худоби: корівник, телятник, примі­щення для молодняку, доїльно-молочний блок, кормоцех, склад концентратів, склад коренеплодів, силососховище, склад грубих кормів, пункт штучного оплодотворения, гноєсховища, ветеринарний пункт, вигульна площадка, службово-побутове приміщення (80-100 м² на одну голову ВРХ). Ферми розмішують на віддалі від населених пунктів, знизу від населеного пункту і за вітряної сторони (рис. 3.5).

Бригадний двір: бригадний будинок, конюшня, склад кормів, сарай для транспортного інвентарю, кузня, склад інвентарю (100— 200 м² на одну голову коней).

Машиноремонтний комплекс: машиноремонтна майстерня, гараж для с.-г. машин, гараж для тракторів, гараж для комбайнів, автогараж, склад для запасних частин, площадки для стоянок машин, мийка машин, заправка і склад палива, службово-побутове примі­щення (90—120 м² на один трактор).

Будівельний двір: пилорама, сушильна камера, столярна май­стерня, площадка для круглого та розпиленого лісу, склад готової продукції.

с

Рис. 3.5. Схема забудови ферми ВРХ:

1 — корівник; 2 - приміщення для молодняку; 3 - телятник 4 - доїльний блок;

5 - пункт штучного осіменіння; 6 - кормоцех; 7 - коренеплодосховище;

8 - склад концентратів; 9 - ветеринарний пункт ; 10 - бригадний дім;

11 - силосні траншеї; 12 - покрівля для грубих кормів; 13 - протипожежні резервуари; 14 - вугільні площадки; 15 - санвузол; 16 - гноєсховище

Складський комплекс: цех обробки зерна, зерносушилка, насіннєзерносховище, картоплесховище, овочесховище, склад матері­альних цінностей, автонавіси, службово-побутові приміщення (6-8 м² на 1т зерна).

Подумайте над запитаннями самостійно

2. Від чого залежить вибір місця для житлової зони?

3. Які фактории впливають на розміщення виробничої зони?

4. Чому виробнича зона розподілена на сектори і групи?

   2. РОЗМІЩЕННЯ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИХ ДОРІГ, ІНЖЕНЕРНИХ СПОРУД І ОБ’ЄКТІВ

Ключові поняття:

• внутрішньогосподарські шляхи; *види шляхів;

• інженерне оснащення території; * меліоративні об’єкти;

• об’єкти інженерної * водогосподарські об'єкти

інфраструктури;

3. Завдання і зміст розміщення шляхів і об'єктів інженерного оснащення території

Розміщення магістральних і внутрігосподарських шляхів та інших інженерних об'єктів враховує:

• розміщення основних шляхів;

• розміщення основних об’єктів меліоративного будівництва (ставки, водосховища);

• організацію водопостачання та обводнення території;

• розміщення основних меліоративних і гідротехнічних проти­ерозійних об’єктів.

Вирішення цих питань проводиться комплексно та з дотриман­ням вимог:

3. створити сприятливі умови для господарювання;

4. всі елементи інженерного обладнання розміщувати узгоджено один з одним;

5. інженерне обладнання повинно займати мінімальну площу;

6. забезпечити природоохоронні заходи;

7. мінімальні капіталовкладення.

В сільськогосподарському виробництві здійснюють багато­сторонні транспортні зв’язки як всередині сільськогосподарських підприємств, так і з внутрішніми адміністративними і економічними пунктами. Внутрішньогосподарські перевезення - це нерозривна складова частина сільськогосподарського виробництва та здійсню­ються по дорожній сітці. Дорожня сітка включає автомобільні дороги.

Автомобільні дороги залежно від значення і середньодобової інтенсивності руху розділяють на п’ять категорій.

Місцеві дороги за інтенсивністю руху менше 200 автомобілів на добу відносять до п 'ятої категорії.

Місцеві дороги залежно від їх призначення розділяють на дві

групи.

До першої групи відносять негосподарські дороги, які з’єдну­ють господарські центри сільськогосподарських підприємств з адміні­стративними і економічними пунктами, автомобільними дорогами дер­жавного і обласного значення, залізнично-дорожніми станціями і пристанями. До цієї групи відносять і дороги, які з’єднують між собою центри сільських рад, с.-г. підприємств, а також підприємства з переробки сільськогосподарської продукції. Дороги першої групи є дорогами загального користування.

Друга група доріг - внутрішньогосподарські. Вони призначені для транспортних та інших функціонально-виробничих зв’язків всередині одного господарства.

Внутрішньогосподарські дороги поділяються на магістральну та польову дорожню сітку.

По магістральних дорогах здійснюються транспортні зв’язки всередині господарства між виробничими підрозділами і їх господар­ськими центрами. Ці дороги обслуговують виробничий процес сільськогосподарського підприємства в цілому, і в той же час по них обслуговуються сівозміні масиви. Нерідко по магістральних дорогах здійснюються вантажні і пасажирські зв’язки із сусідніми господарст­вами та іншими підприємствами. Такі внутрішньогосподарські дороги виконують функції доріг загального використання.

Польові дороги необхідні для обслуговування виробничих процесів. По них перевозять людей, насіння, добриво, пальне, воду і урожай, переміщують машини і знаряддя.

Польові дороги — це продовження і розгалуження магістральних доріг, а магістральні дороги часто використовують в якості польових. Розміщення польової дорожньої сітки безпосередньо пов’язане з організацією процесів полеведення і проводиться одночасно з устроєм території сівозміни. В даній складовій частині проекту внутрішньо­господарського землевпорядкування розглядається розміщення тільки магістральних доріг.

При розміщенні магістральної дорожньої сітки вирішуються питання: визначення трас магістральних доріг і споруд на них; обґрунтування розробленого проекту, визначення черги будівництва.

Розвиток дорожньої сітей планується так, щоб забезпечити по­стійний і вигідний зв’язок між виробничими підрозділами і їх госпо­дарськими центрами, сівозмінними масивами, економічними і адміні­стративними пунктами. Виходячи з цього, до розміщення магістральних доріг в сільськогосподарських підприємствах ставляться наступні основні вимоги:

3. Забезпечити мінімум транспортних затримок і своєчасне виконання транспортних робіт.

4. Забезпечити ув'язку розміщення магістральних доріг з дорогами загального користування і польовою дорожньою сіткою, існуючим впорядкуванням території.

5. Забезпечити мінімум капіталовкладень на будівництво доріг і дорожніх споруд та мінімальні щорічні експлуатаційні витрати.

6. Розміщення магістральних доріг слід проводити з урахуванням створення умов для правильної організації території і використання земель.

7. При розміщенні доріг не допускати затоплення сільсько­господарських угідь і їх заболочення, що може бути наслідком створення постійних підпорів або перегородження стоку води.

8. Не допускати концентрації стоку води дорогами, щоб запобіїти розвитку лінійної та іншої ерозії.

9. Забезпечити дотримання технічних правил щодо розміщення магістральних доріг.

3.5.2. Методика складання проекту розміщення шляхів

Під час проектування магістральних доріг необхідно мати дані про розміщення виробничих підрозділів і господарських центрів та про внутрішні транспортні зв’язки і транзитні перевезення.

Складання проекту розміщення магістральних доріг проводять в такій послідовності:

• вивчають існуючу дорожню сітку;

• складають схему транспортних зв’язків і визначають напрям

доріг;

• визначають середньорічну вантажонавантаженість доріг на перспективу і встановлюють категорію або групу дороги;

• проводять розміщення трас і встановлюють необхідність будівництва дорожніх споруд, ввд і розміри їх.

Першочергове значення має проектування на дорогах водовідвідних каналів і водоспускних (труби, мости) споруд, що складають інженерне оснащення території.

Штучні споруди (мости, труби, броди, лотки тощо) проекту­ється одночасно з розміщенням траси доріг.

• Розміщення меліоративних і водогосподарських об'єктів та їх вплив на організацію території

Меліоровані землі становлять цілісну інженерну інфра­структуру, що охоплює такі основні об'єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально- зрошувальних, колектори о-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодію яких забезпечує управління меліоративних систем.

Меліоративні системи бувають трьох видів: загальнодержавні, міжгосподарські та внутрішньогосподарські.

Водогосподарські об'єкти забезпечують використання води, очищення та скид зворотних вод, а саме:

• споруди для акумуляції та регулювання поверхневих і підземних вод;

• споруди для забору та транспортування води;

• споруди для скиду зворотних вод;

• споруди, на яких здійснюється очистка зворотних вод (з оцінкою їх ефективності).

Подумайте над запитаннями самостійно