Протигрибкові препарати

Протигрибкову (антимікотичну) дію виявляє цілий ряд препаратів, які залежно від хімічної структури поділяються на декілька груп, що відрізняються за спектром активності, фармакокінетикою, переносимістю та особливостями клінічного застосування (табл. 11).

Таблиця 11

Класифікація протигрибкових препаратів

Групи		Представники
Полієни		Ністатин
		Леворин
		Натаміцин
		Амфотерицин В
Азоли	Імідазоли	Кетоконазол
		Клотримазол
		Міконазол
		Оксіконазол
		Біфоназол
	Триазоли	Флуконазол
		Ітраконазол
Алліламіни		Тербінафін
		Нафтифін
Препарати різних хімічних груп		Гризеофульвін
		Флуцитозин
		Хлорнітрофенол
		Калію йодид

ПОЛІЕНИ

Ністатин

Перший специфічний протигрибковий антибіотик, відомий з кінця 40-х років XX століття. Має природне походження. За хімічною будовою близький до амфотерицину В, але більш токсичний, тому не застосовується системно Використовується місцево і всередину. Після прийому внутрішньо практично не всмоктується в ШКТ.

Спектр активності

Дріжджоподібні гриби роду Candida.

Показання Кандидоз порожнини рота. Кандидоз стравоходу. Кандидоз кишечника. Кандидоз шкіри та слизових оболонок. Кандидозний вульвовагініт.

Механізм дії

Поліени, залежно від концентрації, можуть викликати як фунгістатичний, так і фунгіцидний ефект, обумовлений зв'язуванням препарату з ергостеролом грибкової мембрани, що веде до порушення її цілісності, втрати вмісту цитоплазми і загибелі клітини.

Попередження Застосування з метою профілактики (перорально одночасно з антибіотиками) малоефективне, тому що у випадку розвитку дисбактеріозу та суперінфекції останні можуть бути не тільки кандидозної, але й іншої етіології. Ефективний тільки при безпосередньому контакті з грибами.

Леворин

Схожий з ністатином за спектром активності, фармакокінетикою та показаннями до застосування. Вивчений набагато менше, ніж ністатин. Є думка, що в окремих випадках діє при клінічній неефективності ністатину, проте порівняльних контрольованих досліджень не проводилося.

Показання Кандидоз порожнини рота. Кандидоз стравоходу. Кандидоз кишечника. Кандидоз шкіри та слизових оболонок. Кандидозний вульвовагініт.

Натаміцин

Пімафуцин

У порівнянні з ністатином має дещо ширший спектр активності: діє на гриби Candida, фузаріі, а також на трихомонади. Як і ністатин, застосовується місцево і всередину.

Показання Кандидоз порожнини носа. Кандидоз порожнини рота. Кандидоз кишечника. Кандидоз шкіри. Кандидозний і трихомонадний вульвовагініт. Кандидозний баланопостит. Очні грибкові інфекції – кон'юнктивіт, блефарит, кератит (кандидозної або фузаріозної природи).

Амфотерицин В

Фунгізон

На відміну від ністатину і леворину, має широкий спектр противогрибкової активності і діє на деякі найпростіші. Поки є єдиним полієновим антибіотиком для внутрішньовенного введення.

Спектр активності

Гриби: представники роду Candida (C. albicans і не-albicans Candida spp.),

Аспергіл, гістоплазми, бластоміцети, мукор, кріптокок, кокцидіоїд, паракокцидіоїд, споротрікс.

Не діє на дерматофіти.

Найпростіші: лейшманіі, деякі амеби.

Показання Важкі форми системних мікозів: кандидоз; аспергільоз; бластомікоз; кокцидіоідомікоз; криптококоз; гістоплазмоз; споротрихоз; мукормікоз. Вісцеральний та слизовошкірний лейшманіоз (альтернативний препарат).

Протипоказання Порушення функції печінки. Порушення функції нирок. Цукровий діабет.

Всі протипоказання відносні, оскільки амфотерицин В є препаратом, який практично завжди застосовується за життєвими показаннями.

Попередження У зв'язку з тим, що в процесі внутрішньовенної інфузії, як правило, відзначаються небажані реакції, необхідно ретельно спостерігати за пацієнтом, контролювати картину крові, функцію печінки, нирок, електроліти сироватки. Бажано виключити нефротоксичні препарати, цитостатики і проводити премедикацію анальгетиками (парацетамол, ібупрофен) і антигістамінними препаратами (дифенгідрамин).

Амфотерицин В ліпосомальний

Амбізом

У зв'язку з тим, що основною проблемою при використанні амфотерицину В є його висока токсичність, розроблені нові лікарські форми препарату на основі ліпідних носіїв. Найбільш вдалою з таких форм є амфотерицин В, інкапсульований в ліпосоми.

Будучи вбудованим в мембрани ліпосом (жирові бульбашки, які отримують при диспергуванні у воді фосфоліпідів), амфотерицин В інтактний по відношенню до нормальних тканин і вивільняється в активній формі тільки при контакті ліпосоми з грибкової клітиною. Тому головною перевагою ліпосомального амфотерицину В є покращена переносимість.

Відмінності від «стандартного» амфотерицину В:

Практично не проникає в тканину нирок, тому має більш низьку нефротоксичність (показаний передусім пацієнтам з порушенням функції нирок);

Рідше викликає лихоманку, озноб, гіпотензію, анемію;

Не вимагає введення тест-дози.