Похідні 8-оксихіноліну
Похідні 8-оксихіноліну були популярні в 60-70-ті роки XX століття при лікуванні кишкових інфекцій та інфекцій СВШ.
При кишкових інфекціях широко застосовувалися хлор-йод-оксихінолін (ентеросептол), дибром-оксихінолін (інтестопан), мексаформ (комбінований препарат). Препарати мають антибактеріальну і антипротозойну дію. До їх складу, крім оксихінолінових похідних, входять поверхнево-активні речовини, що підсилюють терапевтичний ефект. Однак, у зв'язку з описом тяжких небажаних реакцій, ці препарати в більшості країн більше не застосовуються. При їх тривалому використанні можливий розвиток підгострої мієлооптичної нейропатії (SMON-синдром), яка проявляється важкими периферичними поліневритами, атрофією зорового нерва.
З препаратів, які належать до похідних 8-оксихіноліну, в країнах СНД використовується нітроксолін.
Нітроксолін
5-НОК
Спектр активності Основне клінічне значення має активність проти грамнегативних бактерій з родини Enterobacteriaceae (E. coli та ін.)
Механізм дії
Проявляє бактеріостатичну дію за рахунок селективного інгібування синтезу ДНК. Здатний знижувати адгезію уропатогенних штамів E. coli до епітелію СВШ і поверхні сечових катетерів.
Показання Гострий неускладнений цистит – лікування, профілактика (препарат другого ряду).
Протипоказання Недоношені та новонароджені. Вагітність. Грудне вигодовування. Важкі захворювання печінки. Захворювання периферичної нервової системи. Захворювання зорового нерва. Ниркова недостатність.
Попередження Не слід призначати курсом більше 10 днів.
Протитуберкульозні препарати
Група протитуберкульозних препаратів включає ряд природних і напівсинтетичних сполук, загальною властивістю яких є активність відносно мікобактерій туберкульозу (M. tuberculosis). Відповідно до загальноприйнятої класифікації, протитуберкульозні препарати поділяються на препарати I ряду (основні) і II ряду (резервні) (табл. 9).
Таблиця 9
Класифікація протитуберкульозних препаратів
Препарати I ряду |
Препарати II ряду |
Ізоніазид |
Етіонамід, протіонамід |
Рифампіцин |
Канаміцин |
Піразинамід |
Амікацин |
Етамбутол |
Ципрофлоксацин |
Стрептоміцин |
Офлоксацин |
|
Циклосерин |
|
Капреоміцин |
|
Рифабутин |
|
Парааміносаліцилова кислота |
|
Тіоацетазон |
Така систематизація обумовлена відмінностями в їх активності і токсичності. Препарати I ряду поєднують високу активність проти M. tuberculosis і помірну токсичність. Препарати II ряду характеризуються або меншою активністю, або більш високою токсичністю, або тим і іншим. Препарати I ряду застосовують для лікування пацієнтів з уперше виявленим туберкульозом, II ряду – при неефективності або поганій переносимості основних препаратів.
Властивості окремих препаратів, включених в дану класифікацію (рифампіцин, аміноглікозиди, фторхінолони), описані вище у відповідних розділах і тому в цьому розділі не розглядаються.
Деякі з протитуберкульозних препаратів, в силу особливостей спектру активності, застосовуються і при інших інфекціях, що викликаються мікобактеріями (лепра та ін.)
ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ ПРЕПАРАТИ I РЯДУ
Ізоніазид
Нідразид, Тубазид
Синтетичний препарат, який є гідразидом ізонікотинової кислоти. Застосовується з 1952 р. і досі вважається найактивнішим і найменш дорогим з протитуберкульозних препаратів. Діє на мікобактерії, що локалізуються як позаклітинно, так і внутрішньоклітинно.
Спектр активності
Високоактивний проти M. tuberculosis, причому на форми, що розмножуються, діє бактерицидно, а на ті, що знаходяться у фазі спокою, - бактеріостатично. При застосуванні у вигляді монотерапії до препарату швидко розвивається резистентність.
Механізм дії
Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу міколевої кислоти в клітинній стінці M. tuberculosis. Ізоніазид виявляє бактерицидну дію щодо мікобактерій в стадії розмноження та бактеріостатичну – у стадії спокою. При монотерапії ізоніазидом до нього швидко (у 70 % випадків) розвивається стійкість.
Показання Туберкульоз (легеневий і позалегеневий) – обов'язково в поєднанні з рифампіцином, піразинамід та іншими протитуберкульозними препаратами. Первинна і вторинна профілактика туберкульозу у осіб, що відносяться до групи ризику, – у вигляді монотерапії.
Аналоги ізоніазиду, що застосовуються в СНД, такі як фтивазид, метазид і опініазид (салюзид), практично не відрізняються від нього за антимікробними властивостями і характером небажаних реакцій, але створюють менші концентрації в крові і тканинах. Ці препарати вивчені набагато менше, ніж ізоніазид.
Піразинамід
Тізамід
Синтетичний препарат, похідне нікотинаміду. Раніше використовувався для повторного лікування або при стійкості туберкульозних мікобактерій до інших препаратів. У даний час став включатися в початкові схеми терапії.
Спектр активності
Має бактеріостатичний і слабкий бактерицидний ефект відносно M. tuberculosis, що розмножуються і персистують. Чинить виражену «стерилізуючу» дію, особливо в кислому середовищі, яке in vivo створюється всередині фагоцитів і в осередках активного запалення. При призначенні у вигляді монотерапії до препарату швидко розвивається резистентність.
Механізм дії
Має слабку бактерицидну дію на M. tuberculosis, але виражену «стерилізуючу» дію, особливо всередині макрофагів і в осередках свіжого запалення. Діє на мікобактерії, що повільно розмножуються, у тому числі розташовані поза- і внутрішньоклітинно. На персистуючі форми найбільший ефект спричиняє в кислому середовищі. Точний механізм дії не встановлений.
Показання Туберкульоз – у поєднанні в іншими препаратами (найчастіше з ізоніазидом і рифампіцином). Є одним з компонентів протитуберкульозної терапії при «короткому» (шестимісячному) курсі, відіграючи ключову роль у санації осередків запалення і пригніченні мікобактерій, що локалізуються внутрішньоклітинно. Найбільш ефективний протягом перших 2 місяців застосування.
Етамбутол
Мікобутол
Синтетичний препарат, який спричиняє бактеріостатичну дію.
Спектр активності
M. tubеrculosis і деякі атипові мікобактерії (M. avium, M. kansasii, M. xenopi). Здатний уповільнювати розвиток резистентності туберкульозних мікобактерій до бактерицидних препаратів.
Механізм дії
Активність етамбутолу пов'язана з інгібуванням ферментів, які беруть участь у синтезі клітинної стінки мікобактерій. Препарат має бактеріостатичну дію. Активний тільки щодо мікобактерій, які розмножуються, ефект розвивається через 1-2 дні.
Показання Туберкульоз (легеневий і позалегеневий) – у поєднанні з іншими протитуберкульозними препаратами, частіше з ізоніазидом і рифампіцином. Атипові мікобактеріози, викликані M. kansasii, M. xenopi, M. avium, у тому числі у хворих з ВІЛ-інфекцією – в поєднанні з іншими препаратами.
До протитуберкульозних препаратів I ряду відносяться також рифампіцин і стрептоміцин.