Хінолони / фторхінолони

Перші препарати цієї групи, перш за все, налідіксова кислота, протягом багатьох років застосовувалися тільки при інфекціях СВШ. Але після отримання фторхінолонів стало очевидно, що вони можуть мати велике значення і при лікуванні системних бактеріальних інфекцій. В останні роки це група антимікробних препаратів, що найбільш динамічно розвивається. Хінолони діляться на чотири покоління (табл. 6). Найбільш часто в клінічній практиці застосовуються хінолони II покоління (ципрофлоксацин, норфлоксацин та ін.), у зв'язку з цим втратили своє значення такі нефторовані хінолони, як оксолінова і піпемідова кислоти. Механізм дії

Хінолони мають бактерицидну активність. Інгібуючи два життєво важливих ферменти мікробної клітини – ДНК-гіразу і топоізомеразу IV, ці сполуки порушують синтез ДНК.

Таблиця 6

Класифікація хінолонів

(За Quintilliani R. і співавт., 1999)

I покоління – нефторовані	II покоління – «грамнегативні»	III покоління – «респіраторні»	IV покоління – «респіраторні» + «антианаеробні»
Налідіксова кислота	Ципрофлоксацин	Спарфлоксацин	Моксифлоксацин
Оксолінова кислота	Норфлоксацин	Левофлоксацин
Піпемідова кислота	Офлоксацин
	Пефлоксацин
	Ломефлоксацин

Хінолони I покоління

Налідіксова кислота

Невіграмон, Неграм

Спектр активності

Грам (-) палички: E. coli, шигели, сальмонели, протеї, клебсієли. Синьогнійна паличка, грампозитивні коки і анаероби стійкі.

Показання Інфекції СВШ у дітей: переважно цистит, протирецидивна терапія хронічного пієлонефриту. Шигельоз у дітей. У дорослих при цих захворюваннях краще застосовувати фторхінолони.

Попередження З огляду на те, що в тканині нирок створюється низька концентрація препарату, його не рекомендується застосовувати при гострому пієлонефриті.

Фторхінолони

Препарати цієї групи мають ряд значних переваг перед хінолонами I покоління.

За фармакодинамікою:

Більш широкий спектр активності, що включає:

стафілококи (у тому числі PRSA);

грамнегативні коки (гонокок, менінгокок, М. catarrhalis); грампозитивні палички (лістерії, коринебактерії, збудники сибірської виразки);

грамнегативні палички родини Enterobacteriaceae, включаючи полірезистентні (E. coli, сальмонели, шигели, протеї, ентеробактери, клебсієли, серраціі, провіденсія, цитробактери, морганелли), P. aeruginosa, а також кампілобактери.

Окремі препарати (ципрофлоксацин, офлоксацин, ломефлоксацин та ін.) активні проти M. tuberculosis;

Діють на деякі внутрішньоклітинні мікроорганізми (легіонелли).

За фармакокінетикою:

Створюють високі концентрації в крові і тканинах при прийомі всередину, причому біодоступність не залежить від часу прийому їжі;

Добре проникають у різні органи і тканини: легені, нирки, простату; Мають тривалий Т_1/2, призначаються 1-2 рази на день.

За переносимістю:

Небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту і центральної нервової системи зустрічаються рідше;

Можуть бути використані при нирковій недостатності.

Мікробіологічні особливості хінолонів II покоління:

Малочутливі більшість стрептококів (у тому числі пневмокок), ентерококи, хламідії, мікоплазми;

Не діють на спірохети, лістерії і більшість анаеробів.

Мікробіологічні особливості хінолонів III покоління: мають більш високу активність щодо пневмококів (включаючи пеніцилінорезистентні) та атипових збудників (хламідії, мікоплазми).

Мікробіологічні особливості хінолонів IV покоління:

За антипневмококовою активністю та дією на атипових збудників перевершують хінолони попередніх поколінь;

Мають високу активність проти неспороутворюючих анаеробів (B. fragilis та ін.), що дає потенційну можливість застосовувати їх при інтраабдомінальних і тазових інфекціях у вигляді монотерапії.

Особливості небажаних реакцій фторхінолонів (клас-ефекти):

Гальмування розвитку хрящової тканини у нестатевозрілих тварин, тому протипоказані вагітним і годуючим матерям; у дітей можуть застосовуватися лише за особливими показаннями;

В рідкісних випадках можливий розвиток тендиніту (запалення сухожиль, особливо ахіллових), що при фізичному навантаженні може вести до їх розривів;

Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, що може провокувати розвиток шлуночкових аритмій;

Фотодерматити.