
- •Історія відкриття і створення антибіотиків
- •Поняття про антибіотики
- •Антагонізм у світі мікроорганізмів
- •Класифікація антибіотиків
- •I. Класифікація антибіотиків за походженням
- •II. Класифікація антибіотиків за механізмом біологічної дії
- •III. Класифікація антибіотиків за спектром біологічної дії
- •1. Протибактерійні антибіотики вузького спектру дії, активні переважно щодо грампозитивних організмів.
- •2. Протибактерійні антибіотики широкого спектру дії.
- •IV. Класифікація за хімічною будовою
- •Пошук нових антибіотиків
- •Етапи одержання антибіотиків
- •Виділення продуцентів антибіотиків. Загальні принципи
- •Визначення антибіотичної активності мікроорганізмів
- •Визначення антивірусної дії антибіотиків
- •Дифузійні методи
- •Турбідіметричні методи
- •Методи виділення і очищення антибіотиків
- •Антимікробний спектр і токсичність
- •Лікувальні властивості антибіотиків
- •Антибіотична продуктивність організму
- •Двофазний характер розвитку продуцентів антибіотиків
- •Шляхи підвищення антибіотичної продуктивності мікроорганізмів
- •Вивчення умов культивування і збереження штамів продуцентів антибіотиків в активному стані
- •Спрямований біосинтез антибіотиків
- •3. Отримання з вихідного штаму продуцента мутантів, які синтезують різні модифікації вихідного антибіотика.
- •Характер і механізм дії антибіотиків
- •Основні механізми біологічної дії антибіотиків
- •Антибіотики, що пригнічують синтез клітинної стінки
- •Механізми антибіотикорезистентності. Загальні закономірності
- •Стислий огляд сучасних антиінфекційних препаратів
- •Бета-лактамні антибіотики
- •Механізм дії
- •Напівсинтетичні пеніциліни
- •Антистафілококові пеніциліни
- •Карбоксипеніциліни
- •Комбінація двох пеніцилінів
- •Цефалоспорини
- •Цефалоспорини II покоління
- •Цефуроксим
- •Цефуроксим аксетил
- •Цефаклор
- •Цефалоспорини III покоління
- •Пероральні цефалоспорини III покоління
- •Цефалоспорини IV покоління
- •Механізм дії
- •Аміноглікозиди
- •Хінолони / фторхінолони
- •Хінолони I покоління
- •Фторхінолони
- •Хінолони II покоління
- •Хінолони III покоління
- •Хінолони IV покоління
- •Тетрацикліни
- •Макроліди
- •Лінкосаміди
- •Поліміксини
- •Глікопептиди
- •Оксазолідінони
- •Антибактеріальні препарати різних груп
- •Механізм дії
- •Сульфаніламіди
- •Похідні нітроімідазолу
- •Механізм дії
- •Похідні нітрофурану
- •Похідні 8-оксихіноліну
- •Протитуберкульозні препарати
- •Комбіновані препарати
- •Протигрибкові препарати
- •Імідазоли
- •Триазоли
- •Препарати різних хімічних груп
- •Антисептики
- •Противірусні препарати
- •Протигерпетичні препарати
- •Інтерферони
- •Рекомбінантні інтерферони
- •Антиретровірусні хіміопрепарати
- •Загальні показання до застосування арвп
- •Протипаразитарні препарати
- •Протипротозойні препарати
- •Терпенлактони
Комбінація двох пеніцилінів
Ампіцилін/оксациллин
Ампіокс, Оксамп
Комбінація ампіциліну і оксациліну у співвідношеннях 1:1 (для прийому всередину) і 2:1 (для парентерального введення). Є застарілим препаратом. Ефективність при прийомі всередину обмежується низькою біодоступністю компонентів. При використанні парентерального препарату доза оксациліну зважаючи на фіксоване співвідношення складових часто виявляється заниженою. Введення ефективної дози оксациліну (8 г/добу та бiльше) можливе тільки при одночасному введенні 16 г ампіциліну, що значно перевищує його максимальну добову дозу (12 г).
Показання Інфекції неясної і змішаної етіології (позалікарняна пневмонія, інфекції шкіри та м'яких тканин та ін.).
Попередження Не слід застосовувати ампіцилін/оксацилін при нозокоміальних інфекціях, особливо у ВРІТ.
Цефалоспорини
Один з найбільш великих класів антибіотиків. Внаслідок високої ефективності та низької токсичності вони отримали широке розповсюдження. Цефалоспорини прийнято розділяти на парентеральні і пероральні і за переважною активністю. Наприклад, цефалоспорини з антисиньогнійною дією (цефоперазон, цефтазидим, цефепім). Але найбільш поширеною є класифікація за поколіннями (табл. 4).
Таблиця 4
Класифікація цефалоспоринів
I покоління |
II покоління |
III покоління |
IV покоління |
Парентеральні |
|||
Цефалотин |
Цефуроксим |
Цефотаксим |
Цефепім |
Цефазолін |
Цефамандол |
Цефтриаксон |
Цефпіром |
|
Цефокситин |
Цефтазидим |
|
|
Цефотетан |
Цефоперазон |
|
|
|
Цефоперазон/сульбактам |
|
Пероральні |
|||
Цефалексин |
Цефаклор |
Цефиксим |
|
Цефадроксил |
Цефуроксим аксетил |
Цефтібутен |
|
Загальні властивості
Бактерицидна дія. Широкий терапевтичний діапазон. Перехресна алергія у 5-10 % пацієнтів з алергією на пеніцилін. Не діють на ентерококи, лістерії, MRSA. Руйнуються β-лактамазами розширеного спектру. Синергізм з аміноглікозидами.
Механізм дії
Цефалоспорини проявляють бактерицидну дію, що пов'язана з порушенням утворення клітинної стінки бактерій (див. «Група пеніцилінів»).
ЦЕФАЛОСПОРИНИ I ПОКОЛІННЯ
Цефалоспорини I покоління мають вузький спектр антимікробної активності. Найбільше клінічне значення має їх дія на грампозитивні коки, за винятком MRSA і ентерококів.
ПАРЕНТЕРАЛЬНІ ЦЕФАЛОСПОРИНИ I ПОКОЛІННЯ
Цефазолін
Цефамезин, Кефзол
Найбільш відомий цефалоспорин I покоління.
Спектр активності:
Грам (+) коки: стрептококи, стафілококи (включаючи PRSA).
Грам (-) коки: гонококи і менінгококи чутливі in vitro, але клінічного значення це не має.
Грам (-) палички: E. coli, P. mirabilis. За активністю стосовно цих збудників цефазолін поступається цефалоспоринам II-IV поколінь.
Анаероби: найчастіше стійкі.
Не діє на MRSA, ентерококи, лістерії, β-лактамазопродукуючі штами Н. influenzae, синьогнійну паличку і ін.
Показання Стрептококові і стафілококові інфекції шкіри, м'яких тканин, кісток і суглобів. Периопераційна антибіотикопрофілактика.
Цефалотин
Застарілий препарат. За спектром активності близький до цефазоліну. Відмінності від цефазоліну: Більш активний щодо стафілококів. Має більш короткий T1/2 (1 год), що вимагає більшої кратності введення. Гірше переноситься: внутрішньом'язове введення дуже болісне, при внутрішньовенному введенні частіше викликає флебіти.
Показання Інфекції шкіри, м'яких тканин, кісток, суглобів.
ПЕРОРАЛЬНІ ЦЕФАЛОСПОРИНИ I ПОКОЛІННЯ
Цефалексин
Кефлекс
Спектр активності
За активністю близький до цефазоліну, клінічне значення має дія на наступних збудників:
Грам (+) коки: стрептококи, стафілококи (включаючи PRSA).
Грам (-) палички: E. coli, P. mirabilis.
Показання Стрептококовий (БГСА) тонзилофарингіт. Стрептококові і стафілококові інфекції шкіри, м'яких тканин, кісток, суглобів.
Попередження
Не слід використовувати цефалексин при гострих отитах і синуситах, оскільки він має низьку активність щодо Н. influenzae і погано проникає в синуси і середнє вухо.
Цефадроксил
Дуроцеф
За спектром активності схожий з цефалексином. Біодоступність – 95 %. Головною відмінністю є більш тривалий Т1/2 (1,5 год), що забезпечує меншу кратність прийому цефадроксилу.
Показання Стрептококовий (БГСА) тонзилофарингіт. Стрептококові і стафілококові інфекції шкіри, м'яких тканин, кісток, суглобів.