- •Питання до іспиту з Історії культури
- •Культурологія як наука. Етапи становлення.
- •2.Структура культури.
- •3.Поняття культури.
- •4.Культура та цивілізація, їх взаємозв’язок. Концепція а. Тойнбі, о. Шпенглера.
- •5.Культура як об’єкт наукового аналізу.
- •6.Функції культури.
- •7.Античні погляди на культуру.
- •8.Переосмислення культури діячами Просвітництва.
- •10.Погляди Шевченка на культурно-історичний розвиток укр..Народу.
- •11. Наукова та культурна діяльність м. Грушевського.
- •12. Основні концепції та погляди на розвиток культури в сучасних умовах.
- •13. Біосферна концепція культури. В. Вернадський.
- •14. Культуроантропологія та соціологія культури.
- •15. Національне та загальнолюдське у сучасній культурі.
- •16. Культурологічні проблеми України в розробках діячів 20-30-х рр. XX ст.
- •17. Погляди м. Драгоманова, і. Франка з питань культури.
- •18. Масова та елітарна культура. Проблеми їх взаємодії.
- •19. Нтр та їх роль у сучасному розвитку культури.
- •20. Релігія в духовній спадщині людства.
- •21. Культура та право: проблеми їх взаємодії та функціонування.
- •22. Проблеми оновлення сучасної української культури.
- •23. Культурні теорії російських авторів хіх-хх ст.
- •24. Давня культура на території України.
- •25. Формування культури східних слов’ян.
- •26. Культура Київської Русі х-хіі ст.
- •27. Особливості розвитку культури Київської Русі періоду феодальної роздробленості.
- •28. Значення та традиції культури Київської Русі.
- •29. Християнство, його роль і значення в розвитку культури Русі-України.
- •30. Культура і природа: проблеми співвідношення.
- •31.Гуманісти та їх ідеї в культурі Русі-України
- •32.Розвиток наукових знань в Київській Русі . Право
- •33.Літературна творчість 10-13 ст «Слово о полку…»
- •34. Умови культурного розвитку укр..Земель в складі Великого Князівства Литовського ( хіу –хуі ст.)
- •35.Культурно-національне відродження на рубежі 16-17 ст.
- •37.Братства та їх роль у розвитку укр. Культури
- •38.Стан укр. Культури у 18 ст.
- •40.Формування нової літературної мови і.Котляревський
- •41.Виникнення писемності і освіти у східних словян
- •42. Творчість діячів культури України сучасного періоду.
- •43.Т.Г.Шевченко і проблеми самоутвердження укр..Нації
- •44.Література та образотворче мистецтво України в 19 ст.
- •45.Процес духовного розвитку укр. Народу на рубежі 19-20ст.
- •46.Національно-культурний рух в західноукр землях у 19 ст.
- •47.Культурні процеси в Україні 20-30 х р хх ст..
- •[Ред.] Образотворче мистецтво
- •[Ред.] Українська культура у період сталінізму
- •48. Памятники та діячі культури Вашого краю
- •49.Діяльність митців культури в 50-80 рр хХст
- •50.Стан укр культури на рубежі хх-ххі ст.:перспективи розвитку.
- •51. Діяльність української діаспори в сфері культури
- •54.Явище масової культури
- •55.Феномен укр радянської культури
- •56.Творчий доробок о.Довженка
- •57.Культура україн народу в контексті європейської культури
- •58. Культура україн народу в контексті європейської культури
- •60.Розвиток культури національних меншин в Україні
57.Культура україн народу в контексті європейської культури
Безкровна поява майже в центрі Європи суверенної України, її політичне відродження суттєво вплинули на суспільні та геополітичні реалії не тільки в цьому регіоні, а й в усьому світі: посилився інтерес країн світової співдружності до її економіки, історії, національно-політичного і національно-культурного відродження, міжнародних зв'язків. Це стало можливим тому, що в середовищі українського народу за багато століть сконцентрувався величезний потенціал цілісної духовної культури на противагу постійним зазіханням на колонізацію українських етнічних земель з боку чужоземних держав. Збереглося немало цінностей і традицій української національної культури, які нині мобілізують культурний самозахист українського суспільства, готують нову інтелектуальну еліту нації.
Разом з тим жодна національна культура не може існувати як замкнена, самодостатня — без творчого спілкування з іншими культурами. Здобутки української культури стають надбанням усього світу, оцінюються як національний внесок у міжнародний культурний процес.
58. Культура україн народу в контексті європейської культури
Авангард зруйнував традиційне буденне сприйняття й розуміння мистецтва, виявив хибність міфу про легкість сприйняття художнього твору. Місію авангарду можна визначити як піднесення статусу мистецтва у суспільній свідомості від споживницького рівня до буттєво-світоглядного, утвердження складності, багатоплановості мистецтва тією ж мірою, що й відповідних характеристик ставлення людини до життя. Свідченням про зміну художньої ситуації в Україні стало вже зазначене пожвавлення мистецького життя, активізація експозиційної роботи, поява численних угруповань, журналів, декларацій, маніфестів, а також активна (хоч нерідко й вкрай негативна) реакція публіки. У руслі модерністських пошуків формувалася творчість галицьких письменників. У 1906—1909 рр. діяло літературне об'єднання "Молода муза" (П. Карманський, Б. Лепкий, О. Луцький, В. Пачовський, С. Твердохліб та ін.). Навколо літературно-мистецького видання "Митуса" об'єдналися поети неосимволістського напряму. На засадах символістської поезії стояли В. Бобинський, Р. Купчин-ський, Ю. Шкрумеляк, О. Бабій, М. Голубець, Л. Лепкий. У 1909—1914 рр. група письменників-модерністів гуртувалася навколо київського журналу "Українська хата". Серед них — М. Сріблянський (Шаповал), М. Євшан, Г. Чупринка, М. Філянський.
Український образотворчий авангард відобразив у собі пошуки мови пластичного вираження складних переживань часу через дисонансну побудову картини, динамічні контрасти, перехрещення в просторі кольорових площин, розірваність форм, кричущу перенапругу барв і фактур. Зокрема, портрет людини перестав бути власне портретом, схожим на модель індивідуальним зображенням. Він став знаком впливу історичного моменту на людину, її розчинення у бурхливому плині часу. Особистість втрачає в останньому характерологічну неповторність, однак набуває вселюдських, "родових" рис (картина Д. Бурлюка "Час").
Український образотворчий авангард був, безперечно, важливою ланкою в процесі з´єднання української й європейської культур, але тим цінніше й вище його значення, що він не загубив національних первин, родових прикмет. За ним стояла життєва сила селянського мистецтва, невигадлива іронія людської витівки, глибинно-філософське осмислення давньоукраїнської ікони.
З народних джерел постав супрематизм К. Малевича. Його живописні композиції, де на білому тлі кружляють в злагодженому ритмі прості геометричні фігури, немовби наслідують космічно-планетарний лад. Вони не мають ні верху, ані низу, оскільки не підкорюється закону тяжіння простір Всесвіту. Але в них відчувається уподібнення до традиційно-українського розпису білого тла хатньої печі або стіни чітко окресленим орнаментом. Проте традиційна космогонія народної орнаментики, яка моделює світовий розквіт, гармонію і спокій буття, розмірені ритми життя, у Малевича збурена шаленими вітрами карколомного новітнього часу.
Таким чином, українська культура 1890—1910-х pp. відкриває нові обрії художньої свідомості, розвивається під знаком подолання народницького позитивізму й нормативності, перенесення акцентів з об´єктивних реалій навколишнього середовища на внутрішній світ людини, ідеально-духовний світ її буття.
59.Український постмодерн.Постмод ернізм—світоглядно-мистецький напрям,що в останні десятиліття 20 ст приходить на зміну модернізму.Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи,епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських,економічних,політичних.Основні риси укр. постмодернізму: культ незалежної особистості,потяг до архаїки,міфу,колективного позасвідомого,бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;,використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності,протиприродності панівного в реальності способу життя;суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;сюжети творів — це легко замасковані алюзії на відомі сюжети літератури попередніх епох,присутній образ оповідача;іронічність та пародійність. Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творчості Ю.Андруховича,Ю.Іздрика,Л.Дереша,О.Ульяненка,С.Процюка,В.Медведя,О.Забужко.
В кінці ХХ ст. сформувався постмодерністський напрям в культурології. Постмодернізм зазнав впливу багатьох сучасних інтелектуальних течій. Постмодерністське сприйняття дійсності проявляється у прагненні до деконструкції, децентралізації, відмові від авторитетів будь-якого рангу, у запереченні норм і традицій раціоналізму. У роботах Ж.-Ф. Ліотара, Ж.Делеза, Р.Рорті та ін. відстоюються цінності свободи у всьому, спонтанній діяльності людини, ігровому началі. Підвищується інтерес до ірраціонального і суб'єктивного, невизначеного, неясних форм. Постмодернізм, плюралістичний за своєю суттю, не боїться руйнування єдності існуючої культури, обґрунтовуючи неминучість трансформації культури у якісно нову форму. Різноманітність сучасних культурологічних, напрямів і концепцій дає уявлення про широту людського світогляду та світорозуміння і є узагальненням історико-культурного досвіду.