15. Розкрийте поняття «доходи населення» та державної політики

Доходи населення - це кошти в грошовій або натуральній формі, одержувані домашніми господарствами за певний період часу.Роль доходів визначається тим, що рівень споживання населення прямо залежить від рівня доходів. Доходи населення мають номінальне і реальне вираження. Номінальні доходи – це доходи, отримані в грошовому вираженні. Доходи реальні – це номінальні грошові доходи населення, скоректовані на індекс споживчих цін.

«Доходи населення» можна класифікувати за економічною природою (трудові і нетрудові), змістом (натуральні та грошові), за рівнем використання (загальні, розташовувані, реальні).

Політика доходів полягає в перерозподілі доходів через держбюджет шляхом диференціації оподатковування різних груп одержувачів доходу і соціальних виплат населенню. Державна політика доходів є складовою частиною соціальної політики і спрямована на вирішення двох головних завдань: надання прямої допомоги найбільш вразливим верствам населення через систему соціального забезпечення і нейтралізацію інфляційного знецінення доходів і заощаджень населення.

Політика доходів базується на визначених принципах, що закріплені в Конституції й в інших законодавчих актах, а саме: соціальна справедливість, соціальне партнерство і солідарність усіх верств населення, індивідуальна відповідальність за своє матеріальне становище, право на працю і гідну винагороду, право на професійні об'єднання, економічна доцільність тощо.

Структура доходу працівника на підприємстві.Основною частиною доходу найманого персоналу підприємства є заробітна плата, яка включає:1) тарифну частину - оплату за тарифними ставками і окладів;2) доплати і компенсації;3) надбавки;4)премії.

16. Охарактеризуйте функцій заробітної плати. Які функції заробітної плати й у якій мірі реалізуються в Україні у сучасних умовах?

Функції заробітної плати – це її призначення, роль, яку заробітна плата відіграє в сфері практичної діяльності щодо узгодження й реалізації основних інтересів головних суб'єктів СТВ – найманих працівників і роботодавців.

Першорядне значення має відтворювальна функція. Заробітна плата є основним джерелом коштів на відновлення робочої сили, а отже її параметри мають формуватися виходячи з вартісної концепції оцінки робочої сили.

У заробітній платі закладено значний мотиваційний потенціал, який спонукає працівника підвищувати ефективність своєї роботи, якість робочої сили, реалізовувати трудовий потенціал, що є основою зростання заробітної плати й можливості задовольнити свої потреби. тому заробітна плата виконую мотиваційну функцію.

Як складова ринку праці заробітна плата виконує регулюючу функцію. Ця функція полягає у впливі заробітної плати на співвідношення між попитом і пропозиції праці, на формування персоналу підприємства, на міжсекторальну диференціацію заробітної плати.

Обчислюючи індивідуальну заробітну плату, важливо реалізувати принцип однакової винагороди за однакову працю. Виконання цих завдань пов’язане з реалізацією на практиці соціальної функції заробітної плати..

Важливе місце займає оптимізаційна функція. У кінцевому підсумку вона полягає у забезпеченні випереджального зростання продуктивності праці порівняно із темпами росту середньої заробітної плати. Забезпечення такої пропорції дозволяє ув’язати платоспроможний попит й товарну пропозицію

У сучасних умовах заробітна плата в Україні повною мірою не виконує жодної із зазначених функцій. Упродовж багатьох років в Україні вона підтримувалася на соціально низькому рівні. Нині для більшості найманих працівників заробітна плата перетворилася на невелику (та ще й не гарантовану) соціальну виплату, що дає змогу пережити, перебути важкі часи, але ніяк не досягти добробуту.

Ситуація переходу до ринку зумовила наступні функції заробітної плати: - збереження зайнятості, попередження безробіття ціною низької заробітної плати; - соціальну гарантію збереження статусу за попереднім місцем роботи; - утримання інфляції за рахунок заборгованості із заробітної плати; - перерозподіл зайнятих за сферами економіки та галузями; - поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості; - посилення мобільності робочої сили; - спонукання до конкуренції на ринку праці.