Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
вопросы ЭП и СТВ.docx
Скачиваний:
34
Добавлен:
17.01.2019
Размер:
60.09 Кб
Скачать
  1. У чому полягає сутність функціонального та особистого розподілу доходів.Негативні і позитивні тенденції цих видів в

Функціональний розподіл доходу пов'язаний із способом, за яким грошовий доход суспільства поділяється на заробітну плату, ренту, відсоток і прибуток. Тут сукупний доход розподіляється відповідно до функції, яку виконує одержувач доходу. Основними джерелами доходу в ринковій економіці є: 1) трудова діяльність найманого персоналу (заробітна плата); 2) підприємницька діяльність (підприємниький прибуток); 3) власність (дивіденди, відсотки на капітал, рента); 4) засоби держави, що розподілені в залежності від приналежності населення до визначеної групи і засоби підприємств, що розподіляються залежно від системи соціальних пільг, що закріплені у колективному договорі (трансфертні платежі); 5) особисті підсобні господарства. У структурі доходів населення промислово розвинених країн основна частина загального доходу приходиться на працю (заробітну плату найманих робітників), а не на капітал. Падіння частки заробітної плати й зростання виплат із соціальної допомоги свідчить про зниження рівня життя населення, навіть за умов зростання середньодушового доходу населення.

Особистий розподіл доходів населення пов'язаний із способом, яким сукупний дохід розподіляється серед окремих домогосподарств.

Основними показниками розподілу особистих доходів населення є:

1) абсолютні структурні показники: квінтилі, децілі. Квінтилі - розподіляють населення за розміром доходів на 5 рівних частин, децілі – на 10 рівних частин;

2) відносні структурні показники – а) коефіцієнти диференціації доходів. Вони показують, у скільки разів мінімальні доходи самого багатого населення перевищують максимальні доходи найменш забезпеченого населення; б) коефіцієнт фондів – це співвідношення між середніми значеннями доходів усередині порівнювальних груп населення або співвідношення між частками їх доходів в) коефіцієнти концентрації доходів Лоренца і Джині.

  1. Сутність поняття «рівень життя» населення, його показники та взаємозв’язок із поняттям «якість життя».

Під рівнем життя розуміють ступінь забезпеченості населення необхідними матеріальними і нематеріальними благами і послугами, досягнутий рівень їхнього споживання.

Рівень життя визначається ступенем розвитку і задоволення потреб, інтересів людей, що відбивається в конкретних показниках.

На відміну від показника «якість життя», що відбиває якісну (не вимірювану) характеристику умов життя (якість харчування, медичних послуг, загальної і професійної освіти; якість житла: його планування, облаштування та ін.), при визначенні рівня життя використовують дані (у тому числі й статистичні), що піддаються обліку.

Систему кількісних і якісних показників рівня життя складають:

загальний обсяг споживання матеріальних благ і послуг, рівень споживання продуктів харчування й не продуктових товарів;

реальні доходи населення, розмір реальної заробітної плати, надходження з інших джерел (пенсії, стипендії, допомоги, дивіденди тощо);

умови праці, тривалість робочого й вільного часу;

показники освіти, охорони здоров’я ін.

Основні групи показників рівня життя: абсолютні- Об’єм національного доходу, Номінальні доходи населення, Фонд заробітної плати, Доходи від підприємницької діяльності. Питомі (відносні)- Частка фонду споживання в національному доході, Реальний дохід на душу населення, Середній дохід от підприємницької діяльності на душу населення, Середній і мінімальний розмір пенсій, Товарооборот на душу населення, Об’єм наданих послуг на душу населення.