9. Назвіть та охарактеризуйте внутрішньов. Резерв росту продуктивн

Внутрішньовиробничі резерви виявляються і реалізуються безпосередньо на підприємстві. Велике значення цих резервів полягає в тому, що підприємство є первинним осередком економіки і на ньому виявляються і використовуються всі попередні резерви. Внутрішньовиробничі резерви зумовлені недостатньо ефективним використанням техніки, сировини, матеріалів, а також робочого часу, наявністю цілодобових і внутришньозмінних втрат часу, а також прихованого безробіття. Отже, внутрішні виробничі резерви можна поділити:— на резерви зниження трудомісткості праці;— резерви поліпшення використання робочого часу. До резервів поліпшення використання робочої сили відноситься можливість підвищення ступеня виконання норм відстаючими робітниками. Оцінку впливу цього резерву на зростання продуктивності праці проводять розрахунком безпосереднього зростання продуктивності праці за рахунок «підтягування» робітників, що не виконують норми виробітку, до 100%-го або середнього відсотка виконання норм колективом:

Розглянуті вище резерви зростання продуктивності праці стосуються в основному підвищення виробітку робітників.

Недоліки в управлінні виробництвом можуть бути причиною змісту зайвої чисельності різних категорій службовців. Оцінка цих резервів зростання може бути проведена з використанням методу порівняння. При цьому порівнюються чисельність працівників управління, що існує на даному підприємстві, із зайнятими у сфері управління на передових підприємствах з досконалішою структурою управління, а також з проектними даними.

10. Дайте характеристику принципам розподілу доходів у суспільстві.

Можна виділити чотири основних принципи, за якими розподіляються доходи серед членів суспільства:Зрівняльний розподіл. Характеризується втручанням держави в цей процес і є припустимим в умовах виробництва в суспільстві обсягу засобів до життя, що менше необхідного мінімуму для підтримки життєздатності населення). У цьому випадку задача держави у розподілі засобів для життя – забезпечення можливості фізичного виживання членів суспільства. Розподіл за працею (як за витратами так і за результатами праці). Розподіл за витратами праці здійснюється відповідно до його якості та кількості. Розподіл за витратами праці в ринковій економіці може бути здійснено лише в тому випадку, якщо зроблений продукт знаходить своє визнання на ринку товарів. У противному випадку розподіл повинен здійснюватися за результатами праці. Такий розподіл доходів може бути неадекватним кількості та якості праці, що вкладені у виробництво (у випадку виробництва неконкурентоспроможної продукції, робіт, послуг, що не користуються попитом ні на зовнішньому, ні на внутрішньому ринках).Формування доходу тільки за витратами праці характерно для планової системи господарювання.

В умовах ринкової економіки економічна ефективність витрат праці визначається конкурентоздатністю виробленої продукції (робіт, послуг), у зв'язку з чим принцип розподілу за витратами індивідуальної праці доповнюється розподілом за результатами колективної праці. Це означає, що доход працівника за інших рівних умов збільшується відповідно до росту доходу підприємства від даного виду праці. Роздержавлення власності, створення акціонерних, приватних підприємств в Україні призводить до того, що, поряд з розподілом за працею стає реальним розподіл за власністю. Зростання доходів від власності, як правило, призводить до посилення розходжень у рівні добробуту, не пов'язаних із особистими здібностями людей та їхніх трудових зусиль.

Розподіл за здібностями є окремим випадком розподілу за працею, тому що здібності впливають на результати праці, а значить і на відповідну частку суспільного багатства.

Розподіл за посадою відбиває вплив бюрократичного державного апарата управління на розподільчі відносини. Між тим, рівень доходу, що отримає працівник повинен залежати не від посади, а від економічного та соціального ефекту діяльності конкретної особи, що обіймає цю посаду. Його ослаблення відбувається в умовах демократичного розподілу в залежності від володіння власністю на економічний ресурс і законів граничної корисності

Розглянуті вище принципи розподілу суспільного багатства зорієнтовані на економічний аспект проблеми, що виражається в значній нерівності в доходах і в споживанні. Цю нерівність більшість країн намагається компенсувати за рахунок фондів спільного задоволення потреб (трансферні платежі) і благодійних фондів, що у визначеній мірі реалізують принцип розподілу за потребами. Це до деякої міри знижує гостроту нерівності в доходах.

Досвід розподілу суспільного багатства в різних країнах свідчить, що стабільність у суспільстві ґрунтується на диференціації доходів, що забезпечує високі стимули до росту ефективності економіки, за умови гарантії задоволення основних потреб населення країни.

До принципів розподілу слід віднести також принцип своєчасності оплати праці. Необхідність своєчасної оплати праці підкреслюється у документах Міжнародної організації праці та законодавства всіх країн. На жаль, у нашій країні цей принцип порушується на всіх рівнях, що є однією з причин сучасної економічної, соціальної, моральної кризи у суспільстві.