72. Характеристика понять міжнародний тероризм і національно-визвольна боротьба.

73. Миротворча діяльність оон.

56. Миротворча діяльність ООН в сучасних умовах (90-ті рр. і зараз, концепція гуманітарної інтервенції).

Складна й небезпечна проблема виникла у світі з появою суперечності в реалізації двох принципів: принципу суверенітету й територіальної цілісності держав і принципу самовизначення народів. ООН незмінно підтримує обидва принципи, але життя вимагає вдумливого, зваженого ставлення щодо їх здійснення. Як цілком правомірно підкреслив у своїй доповіді "Порядок денний для миру" Генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос Галі, "якщо кожна етнічна, релігійна або мовна група буде претендувати на державність, то "не буде межі дробленню, а загальний мир, безпека, економічний добробут стануть ще більш важко досяжною метою". Курс ООН полягає в тому, щоб всебічно поліпшувати становище національних меншин, не порушуючи територіальної цілісності демократичних держав. Кордони не можна переглядати силою. Стосовно до загальних тенденцій світового розвитку і конкретно-історичної ситуації ООН розробляє оптимальні варіанти заходів із збереження, відновлення та зміцнення миру й міжнародної безпеки. Ці зусилля нині здійснюються в чотирьох основних напрямах: превентивна дипломатія, миротворчість, підтримання миру і миробудівництво в постконфліктний період. Усі ці види діяльності щільно пов'язані, хоч і мають свої характерні особливості і відповідають певному етапу зусиль, спрямованих на збереження, відновлення чи зміцнення миру. Превентивна дипломатія - це дії щодо запобігання виникненню спорів, їх переростанню у конфлікти і локалізації конфліктів у разі їх виникнення. Миротворчість - це дії, спрямовані на досягнення угоди між конфліктуючими сторонами головним чином за допомогою мирних засобів, передбачених главою VI Статуту ООН. У міжнародному лексиконі усталилися два поняття, два визначення дій ООН щодо врегулювання конфліктів: "реасеkeeping"' і "реасеmaking" ("підтримання миру" і "зміцнення миру"). Іноді ці поняття вживаються без необхідного врахування сутності миротворчої діяльності ООН. Деякі автори ототожнюють, змішують ці два поняття. Слід пам'ятати, що підтримання миру — це дії, пов'язані з розгортанням у районі конфлікту груп спостерігачів, військових контингентів і/або поліцейського, а часто й цивільного персоналу ООН з метою сприяння додержанню досягнутих угод про припинення вогню. Головна мета підтримання — припинити кровопролиття, роз'єднати конфліктуючі сторони. Зміцнення миру спрямоване на остаточне врегулювання конфлікту політичними методами, шляхом переговорів та укладення відповідних угод. Миробудівництво в постконфліктний період — це дії на підтримку владних структур у їх зусиллях, спрямованих на недопущення повторних вибухів конфлікту.

В свете существующего права и в рамках Устава ООН можно представить две теоретические ситуации, в которых применима гуманитарная интервенция. Первая включает в себя использование вооруженной силы в ситуациях, когда правительство систематически и крупномасштабно нарушает права человека или, говоря иным языком, где правительство подвергает свое население систематической политике террора (к примеру, бывший режим Красных кхмеров в Камбодже). Вторая может быть описана как ситуация, при которой население сталкивается с потерпевшим крах правительством, тотальным хаосом и анархией, вытекающими из данной ситуации и ведущими к этническим, религиозным или/и гражданским волнениям вследствие нарушения прав какой-либо части граждан ("failed state"). Гуманитарная интервенция, по определению, подразумевает использование вооруженной силы и отсутствие необходимости в действительном согласии законного правительства на проведение действий, предпринимаемых третьей стороной — государством или группой государств. Эти правовые требования, или составляющие элементы, являются по своей сути совокупными. Если один из элементов выпадает, то операция может тем не менее квалифицироваться как обеспечивающая "гуманитарную помощь", но не может характеризоваться как гуманитарная интервенция. Традиционные миротворческие операции ООН не подпадают под доктрину гуманитарной интервенции. До сего времени миротворческие операции ООН всегда предпринимались с согласия государства, на его территории и на основе соглашения с ООН. Тенденция, существующая в Секретариате ООН и заключающаяся во введении понятия вроде "операции по прекращению огня или/и по наблюдению", не только выходит за пределы традиционного миротворчества, но и, более того, может основываться на предыдущих соглашениях по прекращению огня, достигнутых соответствующими сторонами. Совет Безопасности имеет право вводить принудительные меры, согласно статье 42, если, как отмечено в статье 39, злодеяния и другие систематические или массовые нарушения фундаментальных прав человека внутри государства представляют собой угрозу миру или затрагивают поддержание или восстановление международного мира и безопасности. У Совета есть два пути в рамках статьи 42: он может принять принудительные меры, санкционируя проведение военных акций, или же может дать согласие государствам — членам ООН прибегнуть к использованию вооруженной силы. Из-за отсутствия особых соглашений, предусмотренных в статье 43 Устава, Совет не будет прямо решать вопросы о принудительных мерах военного характера, если не доказана их эффективность, возможность и политическая осуществимость в данной конкретной ситуации. Если санкция на принудительные меры предоставляется государствам-членам, то какая-либо отдельная страна не должна сама прибегать к вооруженной силе для исправления ситуации в соответствующей стране (хотя принудительные меры являются обязательными и для соответствующей страны и для других государств). Это является лишь "рекомендацией, которая подтверждает законность использования вооруженной силы, что запрещено в других случаях статьей 2 (4) Устава" 74. Участь України у миротворчих заходах.

Участь України у миротворчій діяльності ООН

Україна надає важливого значення діяльності з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики. Така позиція, насамперед, ґрунтується на "Основних напрямах зовнішньої політики України", де одним із пріоритетів визначена участь нашої держави у миротворчій діяльності, спрямованій на відвернення і врегулювання міжнародних конфліктів.

Починаючи з липня 1992 р., Україна виступає як контрибутор військових підрозділів та персоналу до операцій ООН з підтримання миру (ОПМ). На сьогодні 389 військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ представляють Україну в 6 миротворчих операціях ООН, зокрема, у Грузії, Демократичній Республіці Конго, Косово, Ліберії, Судані та Тиморі-Леште.

Участь України в міжнародних миротворчих операціях ООН дає вагомі позитивні результати, серед яких - зміцнення авторитету нашої держави, створення сприятливого клімату для налагодження та активізації двостороннього економічного співробітництва з відповідними державами, а також набуття військовослужбовцями цінного професійного досвіду.

Україна приділяє важливу увагу питанням забезпечення належного рівня захисту і безпеки персоналу миротворчих операцій. За час участі України в міжнародних миротворчих операціях загинуло 26 українських військовослужбовця, понад 87 отримали поранення. Останній трагічний випадок стався 17 березня 2008 року, коли внаслідок операції з повернення під контроль ООН будівлі суду в Косовській Мітровіці загинув український миротворець. Україна ініціювала розробку Конвенції з безпеки персоналу ООН (1994 р.) та зв’язаного з нею персоналу, була однією із перших, а в липні 1995 р. - ратифікувала.

Згідно з позицією України, яка базується, зокрема, на відповідних документах ООН та ОБСЄ, операції ООН з підтримання миру мають проводитись на підставі чіткого мандату ООН або ОБСЄ та під їх політичним контролем. Сили, задіяні в таких операціях, повинні мати багатонаціональний характер.

Україна виступає за необхідність вдосконалення механізмів взаємодії між Радою Безпеки, країнами-постачальницями та Секретаріатом ООН. Як член Ради Безпеки ООН у 2000-2001 рр., Україна брала активну участь у запровадженні низки конструктивних форм консультацій та співробітництва між Радою Безпеки, країнами-постачальницями та Секретаріатом ООН.

Наша держава надає великого значення вдосконаленню системи швидкого реагування ООН на кризові ситуації. У лютому 1994 року Україна заявила про свою готовність брати участь у Системі резервних угод ООН (механізм, згідно з яким певні військові підрозділи країн, зарахованих до Системи резервних угод, перебувають у готовності на своїй території і, на запит Секретаріату ООН, надсилаються до тієї чи іншої місії ООН). З того часу Україна зарахована до складу країн-учасниць зазначеного механізму. У серпні 1997 р. між Секретаріатом ООН та Україною було підписано відповідний Меморандум про взаєморозуміння щодо надання нашою країною конкретних ресурсів до зазначеної Системи (аеромобільно-десантний батальйон, транспортна авіаційна ескадрилья, група військових спостерігачів, штабних офіцерів та військової поліції).

18 травня 1999 р. Верховна Рада України ухвалила Закон "Про участь України в міжнародних миротворчих операціях", підготовлений МЗС спільно із зацікавленими міністерствами і відомствами. У лютому 2000 р. Президент України ухвалив Указ "Про порядок розгляду пропозицій щодо участі України в міжнародних миротворчих операціях"

Україна повністю підтримала процес докорінної реформи миротворчого механізму ООН з метою підвищення його ефективності, який розпочався після представлення “доповіді Брахімі” (2000 р.). Наша держава надає активного сприяння цьому процесу в рамках різних органів ООН

У 2002 р. на 57-й сесії ГА ООН була одностайно схвалена внесена нашою делегацією резолюція, якою 29 травня було проголошено Міжнародним днем миротворців ООН (цього дня у 1948 р. Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію 50 (ІІІ) про розгортання першої миротворчої операції – Органу ООН із спостереження за виконанням умов перемир’я в Палестині). Щорічне відзначення Дня миротворця є помітною подією в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку, а також безпосередньо в місцях розгортання миротворчих операцій ООН.

Делегація України бере активну участь у щорічних сесіях Спеціального комітету ООН з операцій з підтримання миру, який відповідно до свого мандата розглядає всі аспекти здійснення ОПМ ООН. На минулорічній сесії Спецкомітету Україна ініціювала проект декларації з нагоди 60-річчя миротворчої діяльності ООН, яка була одностайно ухвалена 7 листопада 2009 року на пленарному засіданні 63-ї сесії ГА ООН. Співавторами документу стали близько 100 держав-членів ООН.

Серед нових форм співробітництва України з ООН на миротворчому напрямку треба відзначити поширення регіону дій українського авіаційного підрозділу в місії ООН в Ліберії на територію Сьєрра-Леоне, направлення українського миротворчого персоналу до складу групи охорони Місії ООН з допомоги Іраку.

Україна приділяє належну увагу такому напрямку співробітництва з Секретаріатом ООН, як організація підготовки в Україні міжнародного миротворчого персоналу на основі стандартизованих навчальних модулів, розроблених ООН та за сприяння інструкторів Організації. За результатами успішного проведення міжнародного курсу для військових спостерігачів ООН на базі Яворівського навчального центру експерти Організації сертифікували Курс підготовки офіцерів для багатонаціональних штабів при НАО України у відповідності стандартам підготовки ООН.

Враховуючи вагомий внесок України в миротворчу діяльність ООН наша країна домагається включення своїх представників до Департаменту з операцій з підтримання миру (ДОПМ). У 2008 році, завдяки проведеній роботі, до Секретаріату ООН було зараховано одного представника Міноборони та двох співробітників МВС України.

„29 травня – Міжнародний День миротворців ООН”

Вітання Президента України Віктора Януковича з Міжнародним днем миротворців

Міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко привітав українських миротворців із Міжнародним днем миротворців Орган