- •Мета і завдання курсу.
- •2.Основний понятійний апарат у сфері міжнародних відносин.
- •3. Міжнародні відносини як окремий навчальний та науковий напрям. 4. Типи і види міжнародних відносин.
- •6. Визначення поняття дипломатія.
- •7. Зародження і розвиток міжнародних відносин. 8. Міжнародні відносини наприкінці хх – на початку ххі ст.
- •Міжнародні відносини наприкінці 90-х років хх ст.
- •2. Міжнародні відносини на початку ххі ст. Міжнародний тероризм
- •9. Сутність і основні концепції зовнішньої політики.
- •11. Політична стабільність, політичні і збройні конфлікти.
- •10. Співвідношення зовнішньої і внутрішньої політики.
- •12. Фактор сили в міжнародних відносинах.
- •14. Міжнародні переговори.
- •15. Політика балансу сили.
- •Доктрина рівноваги
- •Історія
- •16. Розпад світової соціалістичної системи та срср як її оплоту. 17. Бі-, моно- чи багатополярний світ? 18. Поняття дипломатичного і консульського права.
- •20. Державні органи зовнішніх зносин.
- •21. Зарубіжні представництва держави.
- •Державні органи зовнішніх зносин
- •Постійні органи
- •Тимчасові органи
- •Функції дипломатичного представництва
- •22. Роль і місце локальних конфліктів у співвідношенні сил на міжнародній арені.
- •23. Поняття дипломатичного протоколу і етикету.
- •25. Дуаєн дипломатичного корпусу.
- •26. Глава дипломатичного представництва.
- •28. Візитні картки та їх застосування.
- •29. Протокольне реагування на окремі події.
- •30. Державна символіка у дипломатичному представництві.
- •32. Організація Об’єднаних Націй. 33. Міжнародні організації поза оон. 34. Історія виникнення міжнародних організацій.
- •39. Підготовка в Україні фахівців з міжнародних відносин.
- •40. Проблема стратегічного партнерства України.
- •41. Двосторонні стосунки України з провідними державами світу.
- •42. Стосунки: Україна – Росія.
- •43. Українсько-польські стосунки – міждержавні і міжлюдські.
- •44. Проблема національних меншин у міждержавних відносинах.
- •45. Проблема економічної незалежності України.
- •46. Українсько-румунські стосунки.
- •47. Сучасні взаємини України з колишніми республіками срср.
- •48. Дипломатичні відносини. Протокол і процедура.
- •49. Посольства України в зарубіжних країнах.
- •50. Українська консульська служба.
- •51. Проблеми мирного врегулювання після Другої світової війни.
- •52. Роль і місце «холодної війни» в історії міжнародних відносин.
- •53. Проблема роззброєння у міжнародних відносинах.
- •54. Проблема безпеки на Близькому Сході у сучасних міжнародних відносинах.
- •55. Інтеграційні процеси у сучасному світі.
- •56. Спроби повороту від «холодної війни» до співпраці держав (60-ті – 70-ті рр. Хх ст.). 57. Організація з Безпеки і Співпраці в Європі.
- •58. Рада Європи.
- •Глава I Статуту Ради Європи присвячена цілей, які переслідує Рада Європи, і складається з однієї єдиної статті 1. У ній, зокрема, говориться наступне:
- •Історія
- •61. Організація Варшавського договору.
- •62. Нато в системі євроатлантичної безпеки.
- •Євро-Атлантичне партнерство
- •[Ред.]Індивідуальні плани дій щодо членства
- •Контактні країни
- •63. Історія заснування нато. Його основні військово-політичні цілі та завдання.
- •64. Партнерство заради миру. Участь України в ньому. 65. Проблема просування нато на схід.
- •66. Проблема підтримання стабільності в регіонах світу.
- •67. Стосунки: Україна – нато.
- •72. Характеристика понять міжнародний тероризм і національно-визвольна боротьба.
- •73. Миротворча діяльність оон.
- •75. Проблема екологічної безпеки.
- •76. Проблема бідності у сучасному світі.
- •77. Велика сімка і Росія.
- •78. Входження держав Центрально-Східної Європи до європейських структур.
Історія
Ідеї пан'європеїзму, що довгий час висувалися мислителями впродовж історії Європи, з особливою силою зазвучали після Другої світової війни. У післявоєнний період на континенті з'явилися ціла низка організацій: Рада Європи, НАТО, Західноєвропейський союз.
Перший крок у бік створення сучасного Євросоюзу був зроблений в 1951: ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія підписали договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЕОВС, ECSC — European Coal and Steel Community), метою якого стало об'єднання європейських ресурсів з виробництва сталі й вугілля, в дію даний договір вступив з липня 1952 року.
З метою поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав в 1957 заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, Спільний ринок) (EEC — European Economic Community) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом, Euratom — European Atomic Energy Community). Найважливішим і найширшим за сферою компетенції з цих трьох європейських співтовариств було ЄЕС, так що в 1993 році воно було офіційно перейменоване в Європейські спільноти (ЄС — European Communities).
Процес розвитку і перетворення цих європейських співтовариств в сучасний Європейський союз відбувався шляхом, по-перше, передачі все більшого числа функцій управління на наднаціональний рівень (поглиблення) і, по-друге, збільшення числа учасників інтеграції (розширення).
Для вступу до Євросоюзу країна-кандидат повинна відповідати Копенгагенським критеріям. Копенгагенські критерії — критерії вступу країн в Європейський союз, які були прийняті в червні 1993 року на засіданні Європейської Ради вКопенгагені і підтверджені в грудні 1995 року на засіданні Європейської Ради в Мадриді. Критерії вимагають, щоб в державі дотримувалися демократичні принципи, принципи свободи і пошани прав людини, а також принцип правової держави (ст. 6, ст. 49 Договору про Європейський союз). Також в країні має бути конкурентоздатна ринкова економіка, і повинні признаватися загальні правила і стандарти ЄС, включаючи прихильність цілям політичного, економічного і валютного союзу.
61. Організація Варшавського договору.
Організація Варшавського договору
Варшавський договір 1955р. (про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу), підписаний 14 травня у Варшаві Албанією (з 1962 р. не брала участі в роботі створеній на основі Варшавського договору Організації, а у вересні 1968 р. вийшла з Організації), Болгарією, Угорщиною, НДР (після приєднання до ФРН в 1990 р. вийшла з Організації), Польщею, Румунією, СРСР, Чехословаччиною. Цілями Варшавського договору проголошувалися забезпечення безпеки країн — учасниць Варшавського договору і підтримка миру в Європі. Держави Варшавського договору створили Об'єднане командування збройними силами, яке керувало разом з Військовою радою і штабом діяльністю Об'єднаних збройних сил (штаб знаходився в Москві). Вищий орган Організації Варшавського договору — Політичний консультативний комітет (ПКК). 26 квітня 1985 р. Варшавский договір продовжено на 20 років. У лютому 1990 р. були скасовані військові органи договору. 1 липня 1991 р. у Празі Болгарією, Угорщиною, Польщею, Румунією, СРСР і Чехословаччиною підписано протокол про припинення дії Варшавського договору.