- •Мета і завдання курсу.
- •2.Основний понятійний апарат у сфері міжнародних відносин.
- •3. Міжнародні відносини як окремий навчальний та науковий напрям. 4. Типи і види міжнародних відносин.
- •6. Визначення поняття дипломатія.
- •7. Зародження і розвиток міжнародних відносин. 8. Міжнародні відносини наприкінці хх – на початку ххі ст.
- •Міжнародні відносини наприкінці 90-х років хх ст.
- •2. Міжнародні відносини на початку ххі ст. Міжнародний тероризм
- •9. Сутність і основні концепції зовнішньої політики.
- •11. Політична стабільність, політичні і збройні конфлікти.
- •10. Співвідношення зовнішньої і внутрішньої політики.
- •12. Фактор сили в міжнародних відносинах.
- •14. Міжнародні переговори.
- •15. Політика балансу сили.
- •Доктрина рівноваги
- •Історія
- •16. Розпад світової соціалістичної системи та срср як її оплоту. 17. Бі-, моно- чи багатополярний світ? 18. Поняття дипломатичного і консульського права.
- •20. Державні органи зовнішніх зносин.
- •21. Зарубіжні представництва держави.
- •Державні органи зовнішніх зносин
- •Постійні органи
- •Тимчасові органи
- •Функції дипломатичного представництва
- •22. Роль і місце локальних конфліктів у співвідношенні сил на міжнародній арені.
- •23. Поняття дипломатичного протоколу і етикету.
- •25. Дуаєн дипломатичного корпусу.
- •26. Глава дипломатичного представництва.
- •28. Візитні картки та їх застосування.
- •29. Протокольне реагування на окремі події.
- •30. Державна символіка у дипломатичному представництві.
- •32. Організація Об’єднаних Націй. 33. Міжнародні організації поза оон. 34. Історія виникнення міжнародних організацій.
- •39. Підготовка в Україні фахівців з міжнародних відносин.
- •40. Проблема стратегічного партнерства України.
- •41. Двосторонні стосунки України з провідними державами світу.
- •42. Стосунки: Україна – Росія.
- •43. Українсько-польські стосунки – міждержавні і міжлюдські.
- •44. Проблема національних меншин у міждержавних відносинах.
- •45. Проблема економічної незалежності України.
- •46. Українсько-румунські стосунки.
- •47. Сучасні взаємини України з колишніми республіками срср.
- •48. Дипломатичні відносини. Протокол і процедура.
- •49. Посольства України в зарубіжних країнах.
- •50. Українська консульська служба.
- •51. Проблеми мирного врегулювання після Другої світової війни.
- •52. Роль і місце «холодної війни» в історії міжнародних відносин.
- •53. Проблема роззброєння у міжнародних відносинах.
- •54. Проблема безпеки на Близькому Сході у сучасних міжнародних відносинах.
- •55. Інтеграційні процеси у сучасному світі.
- •56. Спроби повороту від «холодної війни» до співпраці держав (60-ті – 70-ті рр. Хх ст.). 57. Організація з Безпеки і Співпраці в Європі.
- •58. Рада Європи.
- •Глава I Статуту Ради Європи присвячена цілей, які переслідує Рада Європи, і складається з однієї єдиної статті 1. У ній, зокрема, говориться наступне:
- •Історія
- •61. Організація Варшавського договору.
- •62. Нато в системі євроатлантичної безпеки.
- •Євро-Атлантичне партнерство
- •[Ред.]Індивідуальні плани дій щодо членства
- •Контактні країни
- •63. Історія заснування нато. Його основні військово-політичні цілі та завдання.
- •64. Партнерство заради миру. Участь України в ньому. 65. Проблема просування нато на схід.
- •66. Проблема підтримання стабільності в регіонах світу.
- •67. Стосунки: Україна – нато.
- •72. Характеристика понять міжнародний тероризм і національно-визвольна боротьба.
- •73. Миротворча діяльність оон.
- •75. Проблема екологічної безпеки.
- •76. Проблема бідності у сучасному світі.
- •77. Велика сімка і Росія.
- •78. Входження держав Центрально-Східної Європи до європейських структур.
75. Проблема екологічної безпеки.
Проблеми екологічної безпеки
Безпека життєдіяльності
Проблеми екологічної безпеки
Ю. Г. Афанасьєв, А. Г. Овчаренко, С. Л. Раско, Л. І. Трутнева
Розвиток промисловості, транспорту, енергетики, індустріалізація сільського господарства призвели до того, що антропогенний вплив на навколишнє середовище різко зросла і прийняв катастрофічний характер. Щорічно викидаються мільйони тонн твердих і газоподібних відходів, водойми забруднюються мільярдами кубометрів стічних вод. Грунт і сільськогосподарські угіддя гублять отрутохімікатами, знищують у процесі будівництва населених пунктів, промислових підприємств та транспортних магістралей.
Середа проживання людини у все більших масштабах "забруднюється" шумом, електромагнітними полями і радіоактивними випромінюваннями; виснажуються запаси кисню; руйнується озоновий шар атмосфери Землі.
В результаті забруднення природного середовища погіршується здоров'я населення, гине рослинний і тваринний світ, прискорюється руйнування матеріалів, будівель і споруд. Антропогенний вплив на природу перевищує її відновний потенціал, що тягне за собою незворотні зміни природного середовища. Виникає реальна загроза екологічної кризи.
Екологічний криза - це порушення динамічної рівноваги взаємодії суспільства і природи, що виражається в нездатності природної природи виконувати властиві їй функції обміну речовин і енергії, підтримувати умови, необхідні для існування і розвитку життя.
При рішенні задачі зниження забруднення природного середовища головним є створення та впровадження принципово нових, безвідходних технологічних процесів як виробництва товарів і послуг, так і експлуатації технічних систем. Разом з тим в умовах зародився екологічної кризи гостро стоїть питання про захист людини від впливу на нього видозмінені й зараженої середовища, тобто про забезпечення екологічної безпеки.
Наше здоров'я значною мірою залежить від того, чим ми дихаємо, що п'ємо та їмо, в яких умовах живемо і працюємо.
Почнемо, мабуть, з повітря. Не випадково існує приказка "необхідний як повітря ". Народна мудрість не помиляється. Без їжі людина може прожити 5 тижнів, без води - 5 діб, без повітря - близько 5 хвилин.
В результаті господарської діяльності людини повітряне середовище забруднюється шкідливими речовинами: різними газами, серед яких найбільш широко поширені окис вуглецю, діоксид сірки і оксиди азоту; парами вуглеводнів і кислот; металами, а також різноманітними видами пилу, що мають органічне і неорганічне походження.
При дії на людину шкідливих речовин, що забруднюють повітря, дуже небезпечним для нього обставиною є те, що він відразу не відчуває їх впливу. Прикладом такої шкідливої речовини є окис вуглецю - газ без кольору, смаку і запаху. Високі концентрації газу можуть викликати важкі наслідки аж до паралічу серця. Інший приклад - пари ртуті, вдихаючи які, людина теж безпосередньо не відчуває їх шкідливої дії. Тим часом ця речовина викликає порушення роботи центральної нервової системи і нирок. Оскільки ртуть може накопичуватися в організмі людини, то в кінцевому підсумку її вплив призводить до розладу розумових здібностей. Часто зустрічається оксид азоту, не маючи кольору і запаху, дуже отруйний, подразнює органи дихання людини. Отруєння оксидами азоту починається з легкого кашлю, при підвищенні концентрації з'являється сильний кашель, блювота, іноді головний біль, в легенях вони створюють набряк.
При великому вмісті в повітрі газів та пилу (сажі) i застою повітря над промисловими районами в зв'язку з метеорологічної інверсією, що супроводжується зростанням температури знизу вгору, утворюються смоги. Особливо небезпечний зміг у разі забруднення повітря сірчистим газом. Він вражає органи дихання людини і зменшує їх опірність дії інших шкідливих домішок у повітрі (диму, грунтової, асфальтової і азбестового пилу, ртутних парів і різних органічних речовин).
Несприятливий вплив на здоров'я людей роблять викидаються автотранспортом з'єднання свинцю (в бензин для підвищення октанового числа додають тетраетилсвинець), призводять до нервових розладів, недокрів'ї, втрати пам'яті, сліпоти.
Одна з найбільш важких форм забруднення навколишнього середовища - кислотні дощі. Сірчисті з'єднання перетворюються в атмосфері в сірчану кислоту, унаслідок чого в околицях газопереробних заводів, теплових електростанцій і далеко за їх межами випадають кислотні дощі, які вбивають рослини, гублять грунт та забруднюють поверхневі і підземні води.
Неблагополучна ситуація складається в районах розташування заводів мікробіологічної промисловості, викиди яких в атмосферу призводять до грибкових поразок, хвороб легенів, бронхів, шкіри, зниження імунітету у населення.
Не менш серйозну небезпеку для здоров'я людини представляє і домашній повітря. За даними вчених, порівнюють повітря в квартирах із забрудненим міським повітрям, виявилось, що повітря в квартирах в кімнатах в 4-6 разів брудніше зовнішнього і в 8-10 разів токсичніша.
Що отруює повітря в наших квартирах? Звичайно, свинцеві білила, лінолеум, пластики, килими з синтетичних волокон, поролонова оббивка крісел, диванів, пральні порошки. Однак левову частку (70-80%) шкідливих речовин у повітря квартир привносить сучасні меблі. У деревостружкових плитах (основи меблів) міститься багато синтетичного клеїть речовини. Крім того, полімери, фарби, лаки цих меблів чинності деструкції теж забруднюють повітря токсичними хімічними сполуками.
Забруднення кімнатного повітря позначається на здоров'ї не відразу. Спочатку погіршується самопочуття, потім починає боліти голова, від безсоння з'являються дратівливість, стомлюваність.
Якщо ви хочете наочно визначити чистоту зовнішнього повітря, то повісьте в отворі відкритого вікна чисту вологу марлю. Увечері, знявши марлю, понюхайте її і порівняйте її колір з первозданним (білосніжним), а потім зробіть для себе висновок.
Як в повсякденному житті послабити шкідливу дію що знаходяться в повітрі токсичних речовин на організм? Для цього слід дотримуватися деяких правил.
Перш за все треба навчитися дихати носом. Слизова оболонка носа з безліччю вій, ніби волога щітка, збирає більшу частину шкідливого пилу, мікробів, не пропускаючи їх в легені. Частіше звільняйте слизову носа від накопичилася пилу. А перед сном обов'язково протріть кожну ніздрю зсередини вологою ваткою.
Утримуйтеся від занять оздоровчим бігом на міських вулицях. Поблизу автомагістралей, заводів вдихи треба робити неглибокі, поверхневі. Адже повітря, наповнений шкідливими і небезпечними речовинами, при глибокому диханні поступово забруднює легеневу тканину шкідливими речовинами.
Як відомо, шкідливі речовини з повітряного середовища можуть переходити у водне середовище. Проте значно більшою мірою вона забруднюється агропромисловим комплексом, а також господарсько-побутовими і промисловими стічними водами, у Зокрема, від підприємств переробної промисловості. Серед забруднювачів найбільш поширені нафту та нафтопродукти, кислоти, луги, солі різних металів, сірчані з'єднання, аміак, феноли, синтетичні смоли, хвороботворні мікроби і т.д.
Забруднення атмосферного повітря і водного середовища шкідливими речовинами, а також непомірна хімізація сільського господарства не можуть не позначитися на якості продуктів харчування.
Надмірні дози мінеральних добрив і пестицидів, які використовуються при вирощуванні коренеплодів, овочів і фруктів, призводять до того, що вміст нітратів і отрутохімікатів в них нерідко перевищує гранично допустимі концентрації. Проникаючи у кров, нітрати з'єднуються з гемоглобіном, при цьому утворюється метагемоглобін, який втрачає властивості переносника кисню. В результаті у людини настає кисневе голодування - метагемоглобінемія, що супроводжується ціанозом - синюшністю шкіри, анурією (припиненням виділення сечі), збільшенням печінки і селезінки. У важких випадках можливий летальний результат.
При прийомі високих доз нітратів з продуктами або питною водою через 4-6 годин з'являються нудота, задишка, посиніння шкірних покривів та слизових оболонок, а також спостерігається розлад шлунково-кишкового тракту. Супроводжується все це загальною слабкістю, запамороченням, болями в потиличної області, серцебиттям. Перша допомога - рясне промивання шлунка, прийом активованого вугілля, сольових проносних, свіже повітря. У профілактиці та лікуванні отруєнь добре зарекомендувала себе аскорбінова кислота (вітамін С).
Однак, як вважають фахівці, нітратна небезпеку на порядок менш актуальна, ніж небезпека отруєння пестицидами і важкими металами (ртуть, свинець, кадмій, миш'як та ін.)
