40. Проблема стратегічного партнерства України.

9.4. Україна – США:

проблеми реалізації стратегічного партнерства

Оцінка міжнародного становища України

Українсько-американське стратегічне партнерство отримало свій по-

дальший розвиток в рамках реалізації зобов’язань згідно зі Спільною за-

явою Президентів В. Ющенка та Д. Буша «Порядок денний українсько-

американського стратегічного партнерства у новому сторіччі» від квітня

2005 року, сприяло скасуванню поправки Джексона-Веніка, підписанню

протоколу щодо СОТ , визнанню за Україною статусу країни з ринковою

економікою.

У той же час протягом останнього року міжнародне становище

України значно погіршилося. Причинами такого погіршення стали по-

дальше загострення геополітичного суперництва між США і РФ за конт-

роль над пострадянським простором (ПРП); інтенсифікація вступу України

в НАТО та чітке позиціювання України як прихільника США. Попередній

баланс сил у регіоні було порушено. Превалююча одновекторна політика

України призвела до надмірної геополітизації двосторонніх і регіональних

відносин України з Росією та країнами ПРП, посилення негативних явищ

у торгово-економічній сфері та сфері енергетичної безпеки. При цьому

Україна взяла активну участь у фрагментації ПРП на зони впливу та про-

тилежні інтеграційні проекти.

У зовнішній політиці політико-ідеологічні позиції домінують над

економічною вигодою та довгостроковими моделями міжнародного спів-

робітництва. Це робить Україну вразливою і надмірно залежною від зов-

нішніх чинників, а у перспективі – економічно неадекватною. Ініційоване

регіональне лідерство України будується не на засадах міжнародної еко-

номічної ваги та впливу українського капіталу, розширення та завоювання

нових ринків збуту української продукції, а на геополітичних та ідеоло-

гічних засадах, які базуються на лояльності до США як центру сили та

відповідно ним фінансуються.

Водночас геополітична перевантаженість США на Близькому і

Се редньому Сході (особливо навколо Іраку та Ірану), зростаюче амери-

канське суперництво з Китаєм та Росією щодо євразійських інтеграційних

проектів з перерозподілу і транспортування енергоносіїв з регіонів Каспію

та Це нтральної Азії, значною мірою відволікає «стратегічну увагу» США

від України, роблячи її заручницею економічних втрат та ризиків і причи-

ною погіршення відносин з Росією та країнами СНД.

Зовнішня політика України і міжнародна безпека 509

Американсько-російські відносини за всієї їх антагоністичності

з питань впливів на ПРП та енергетичної безпеки взаємозалежні та

взаємопов’язані, особливо з таких питань, як боротьба з міжнародним те-

роризмом і глобальними загрозами, протидія розповсюдження зброї ма-

сового ураження, майбутнього Китаю. Саме зростаюча взаємозалежність

між США і Росією робить інших гравців ПРП об’єктами геополітики, а

відтак, об’єктами американсько-російського геополітичного торгу.

Посилення протиріч між ЄС і США з питань характеру та подальшого

спрямування трансатлантичних відносин, поглиблення російсько-євро-

пейського енергетичного співробітництва та формування трансєвразій-

ських комунікативних проектів за лінією Схід-Захід тільки підсилюють

неадекватність одновекторної залежності зовнішньої політики України і

вимагають її перегляду та збалансування.

Україна в контексті євразійської геостратегіі США

Ключове геостратегічне завдання США полягає в недопущенні від-

творення в Євразії наддержави, яка може встановити глобальний баланс

сил не на користь Америки. Питання стримування Росії та Китаю зали-

шатиметься життєво важливим стратегічним завданням США на деся-

тиліття. Руйнування комуністичної системи, розпад СРСР та припинення

Варшавського договору не призвели до усунення цивілізаційного анта-

гонізму між Вашингтоном та Москвою. Росія залишається ключовим гео-

політичним суперником для США, а питання демократизації ПРП, чи бо-

ротьби з авторитаризмом, є суто ідеологічним приводом для оформлення

нової політики стримування.

З часів набуття незалежності України і до подій 2005 р., пов’язаних з

низкою українсько-російських економічних криз, США сповідували стра-

тегічну парадигму при формуванні своєї політики стосовно України. Суть

парадигми полягала у тім, що: 1) Україна політично і в безпековому плані

має бути інтегрована на Захід (модель З. Бжезінського); 2) Захід не здат-

ний вирішити економічні проблеми великої за розміром, економікою і чи-

сельністю населення України, тому в економічному плані нашій державі

слід шукати моделі виживання на Сході в такому форматі\обсязі, який не

обтяжував би Захід економічною відповідальністю; 3) економічна заанга-

жованість України на Сході має обмежуватися співробітництвом, яке має

виключати участь нашої держави в економічних та митних союзах.

Отже, суть стратегічного підходу України розкривається тезою – у

політичному і безпековому плані інтеграція України із Заходом, а в еко-

510 УКРАЇНА: Cтратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки – 2006

номічному – співпраця зі Сходом та виживання за рахунок останнього.

Обидва попередні президенти України з різною швидкістю, але послідов-

но дотримувалися цієї парадигми.

З моменту Помаранчевої революції зазначена стратегічна парадигма

США активно впроваджувалася у зовнішньополітичному курсі України за

надмірної залежності зовнішньої політики України від американського век-

тора. Зазначена залежність від США сформувалася через об’єктивні при-

чини – неготовність ЄС пришвидшувати євроінтеграційні наміри України

з причин економічної нездатності Євросоюзу «переварити» нових членів,

уповільнення або фактичної відмови від подальшого процесу розширен-

ня ЄС та проблем пов’язаних з блокуванням прийняття Євроконституції.

Крім цього, іракська криза довела, що попереднє співробітництво між

«Старою» Європою і США щодо включення нових країн-членів ЦС Є в

Євросоюз за польською моделлю (спочатку__