
- •Мета і завдання курсу.
- •2.Основний понятійний апарат у сфері міжнародних відносин.
- •3. Міжнародні відносини як окремий навчальний та науковий напрям. 4. Типи і види міжнародних відносин.
- •6. Визначення поняття дипломатія.
- •7. Зародження і розвиток міжнародних відносин. 8. Міжнародні відносини наприкінці хх – на початку ххі ст.
- •Міжнародні відносини наприкінці 90-х років хх ст.
- •2. Міжнародні відносини на початку ххі ст. Міжнародний тероризм
- •9. Сутність і основні концепції зовнішньої політики.
- •10. Співвідношення зовнішньої і внутрішньої політики.
- •11. Політична стабільність, політичні і збройні конфлікти.
- •12. Фактор сили в міжнародних відносинах.
- •14. Міжнародні переговори.
- •15. Політика балансу сили.
- •Доктрина рівноваги
- •Історія
- •16. Розпад світової соціалістичної системи та срср як її оплоту. 17. Бі-, моно- чи багатополярний світ? 18. Поняття дипломатичного і консульського права.
- •20. Державні органи зовнішніх зносин.
- •21. Зарубіжні представництва держави.
- •Державні органи зовнішніх зносин
- •Постійні органи
- •Тимчасові органи
- •Функції дипломатичного представництва
- •22. Роль і місце локальних конфліктів у співвідношенні сил на міжнародній арені.
- •23. Поняття дипломатичного протоколу і етикету.
- •25. Дуаєн дипломатичного корпусу.
- •26. Глава дипломатичного представництва.
- •28. Візитні картки та їх застосування.
- •29. Протокольне реагування на окремі події.
- •30. Державна символіка у дипломатичному представництві.
- •32. Організація Об’єднаних Націй. 33. Міжнародні організації поза оон. 34. Історія виникнення міжнародних організацій.
- •39. Підготовка в Україні фахівців з міжнародних відносин.
- •40. Проблема стратегічного партнерства України.
- •41. Двосторонні стосунки України з провідними державами світу.
- •42. Стосунки: Україна – Росія.
- •43. Українсько-польські стосунки – міждержавні і міжлюдські.
- •44. Проблема національних меншин у міждержавних відносинах.
- •45. Проблема економічної незалежності України.
- •46. Українсько-румунські стосунки.
- •47. Сучасні взаємини України з колишніми республіками срср.
- •48. Дипломатичні відносини. Протокол і процедура.
- •49. Посольства України в зарубіжних країнах.
- •50. Українська консульська служба.
- •51. Проблеми мирного врегулювання після Другої світової війни.
- •52. Роль і місце «холодної війни» в історії міжнародних відносин.
- •53. Проблема роззброєння у міжнародних відносинах.
- •54. Проблема безпеки на Близькому Сході у сучасних міжнародних відносинах.
- •55. Інтеграційні процеси у сучасному світі.
- •56. Спроби повороту від «холодної війни» до співпраці держав (60-ті – 70-ті рр. Хх ст.). 57. Організація з Безпеки і Співпраці в Європі.
- •58. Рада Європи.
- •Глава I Статуту Ради Європи присвячена цілей, які переслідує Рада Європи, і складається з однієї єдиної статті 1. У ній, зокрема, говориться наступне:
- •Історія
- •61. Організація Варшавського договору.
- •62. Нато в системі євроатлантичної безпеки.
- •Євро-Атлантичне партнерство
- •[Ред.]Індивідуальні плани дій щодо членства
- •Контактні країни
- •63. Історія заснування нато. Його основні військово-політичні цілі та завдання.
- •64. Партнерство заради миру. Участь України в ньому. 65. Проблема просування нато на схід.
- •66. Проблема підтримання стабільності в регіонах світу.
- •67. Стосунки: Україна – нато.
- •72. Характеристика понять міжнародний тероризм і національно-визвольна боротьба.
- •73. Миротворча діяльність оон.
- •75. Проблема екологічної безпеки.
- •76. Проблема бідності у сучасному світі.
- •77. Велика сімка і Росія.
- •78. Входження держав Центрально-Східної Європи до європейських структур.
28. Візитні картки та їх застосування.
Візитні картки відомі з сивої давнини, походять вони з Далекого Сходу, де були в ужитку задовго до винайдення друкованого письма. Тоді картки виписувалися від руки тушшю на шовку або на якісному рисовому папері. За часів Людовіка XIV у Франції вони використовувалися як листи, надіслана картка могла замінити візит.
У наступних століттях візитні картки розповсюдилися в багатьох країнах і вагомішими вважалися ті, що були виготовлені від руки. Сьогодні ж вони ввійшли не тільки в дипломатичну практику, але й у ділове життя як невід’ємний атрибут міжлюдських відносин.
Візитну картку активно застосовують у дипломатичній практиці для встановлення і підтримання контактів з урядовими, дипломатичними, діловими і громадськими колами країни перебування. Вона може використовуватися як для безпосереднього, так і для заочного відрекомендування її власника. В епоху СРСР візитні картки були величезною рідкістю, бо, по-перше, їх дозволялося використовувати лише обмеженому колу вищих партійних і державних чиновників, заслуженим і наближеним до номенклатури працівникам науки і культури, а, по-друге, сам процес виготовлення картки в умовах тотальної цензури перетворювався у справжні випробування для того, хто бажав її отримати. Нині, на щастя, часи змінилися, і кожний може виготовити собі карток стільки, скільки забажає і будь-якого вигляду чи форми. У нас і сьогодні візитна картка виконує здебільшого одну функцію — традиційний обмін номерами телефонів, факсів, адресами електронної пошти. До речі, назва "візитка", яка вживається нами у повсякденному спілкуванні, — неправильна, бо це слово завжди означало й означає нині чоловічий одяг для денних офіційних візитів.
На Заході використання візитної картки багатофункціональне: нею можна привітати зі святом, з днем народження або якоюсь іншою родинною урочистістю, передати подяку і познайомитися, надіслати у відповідь на складений візит, з візитною карткою надсилають сувеніри, квіти тощо.
У міжнародній практиці міцно утвердилися короткі символи, які виражають ставлення власника картки до того, кому вона призначається, або інтенцію, з якої вона посилається. Ці символи, що означають подяку і побажання, пишуться чорним чорнилом у лівому нижньому куті візитної картки:
p.f. — pour feliciter — привітання;
р.r. — pour remercier — подяка;
p.f.N.A. — pour feliciter Nouvel An — побажання з нагоди Нового Року;
p.f.F.N. — pour feliciter Fete Nationale — побажання з нагоди національного свята;
p.p. — pour presenter — відрекомендування іншої особи (замість особистого візиту);
p.c. — pour condoleance — виказ співчуття;
р.р.с. — pour prendre conge — прощання у зв’язку з остаточним від’їздом з країни у випадку, коли не складається прощальний візит.
Візитна картка глави диппредставництва з написом p.p. посилається разом з карткою особи, яку він хоче відрекомендувати, на візитній картці якої нічого не пишеться. Відповідь у такому разі також дається візитною карткою без напису на адресу особи, яку відрекомендовано.
На візитних картках можна робити й інші написи, коли це стосується менш офіційних випадків і залежить від рівня та характеру стосунків з особою, якій посилається картка, від звичаїв, котрі панують у її країні. Текст, як правило, пишеться короткий, від третьої особи, найчастіше внизу картки і тільки від руки:
—"вітає з Новим Роком і Різдвом Христовим";
—"вітає з національним святом";
—"вітає з днем іменин";
—"дякує за увагу" (за запрошення на концерт, за сувенір);
—"дякує за привітання";
—"з найкращими побажаннями" (при передачі сувеніра, квітів тощо).
На візитній картці, на якій вказані тільки ім’я та прізвище власника, може бути написане (нижче) і запрошення. Наприклад:
Марія Павленко Запрошує на каву 11 квітня ц. р. о 11.00 вул. Ярославів вал, 42, кв. 17
Допускають й інші форми використання візитних карток. Якщо, скажімо, картка передається адресату її власником (без складання візиту), то вона загинається з правого боку по всій ширині; у деяких країнах загинається верхній правий чи лівий кут.
Вважається грубим порушення етикету, якщо загнуту картку приносить кур’єр або водій. Через них можна передавати лише незагнуті картки, але в жодному разі — не поштою. Відповіді на візитні картки також дають візитними картками впродовж 24 годин з часу їх отримання. Але слід відзначити, що ці останні моменти використання візитних карток застосовуються нечасто.
У дипломатичній практиці використовують такі основні види візитних карток: офіційні, приватні та спільні. Вони можуть відрізнятися між собою форматом, кольором, видом друку, змістом. Офіційні візитні картки, як правило, розміром 9 х 5 см — для чоловіків і 7,5 х 5,5 см — для жінок; це лаконічні документи, що друкуються на білому цупкому папері шрифтом, близьким до рукопису. На офіційній візитній картці дипломатів друкується ім’я та прізвище, посада і назва столиці, але може подаватися також адреса і телефони, факси, адреса електронної пошти.
Що ж стосується приватних візитних карток, то тут фантазія не має меж, зважаючи на можливості сучасної поліграфічної та комп’ютерної техніки, тому якісь загальні правила застосовувати неможливо (тиснуті золотом чи сріблом, різнокольорові, з розмаїтими шрифтами, фотографіями власників і без них, з різними символами й улюбленими квітами тощо).