33. Методи соціального проектування

Соціальне проектування бере початок з розвитка інновацій.

Інновація – внесена, впроваджена в практику новинка, завдякі якій відбуваються позитивні зміни і дсягається необхіжний ефект.

Нововведення – спосіб розвязання суперечностей між заперечуваним старим, що вичерпало себе та перспективним новим, що утверджує себе.

Інноватика – наука щодо введення нового в практику; механізм прилаштування до змінного навколишнього середовища.

Види:

• винахід нових технологій

• адаптація чи зміна наявних технологій

• нові сфери викристання нових наявних технологій

• використання існуючого методу іншою групою користувачів

• втілення

Нововведення бувають:

1. Продуктивні і технологічні

2. За масштабами використання: одиничні і дифузні.

Інноваційна діяльність – використання нвг знання для впровадження новітньої практики.

Етапи інноваційного процесу:

1 – інноваційний задум

2 – створення проекту

3 – оцінювання

4 – експеремент

5 – впровадження

Соціальний проект – сукупність документів, що в них викладено цілі, засоби і етапи реалізації передбаченої програми соціальних змін.

Проектування – вираз прогностичної функції управління (попереднє відтворення дійсності створення прототипу передбаченого обєкту дій).

Обєктами проеткування є соціальні інститути, явища, процеси.

Соціальне проектування орієнтується на знання і досвід.

Методи соціального проектування:

1. «Матриця ідей» - подається у таблиці, використовується у обмежених можливостей, першочерговості термінів)

2. «Уходження в роль» - програвання ролі, репрезентуючи стандарти, цінності групи; що треба зробити для реалізації проекту.

3. Застосування методу аналогій на вже існуючому прикладі як взірця

4. Асоціації – прийняти абсолютно нове рішення; як одне й те саме можна примінити у іншій сфері. (поєднує адаптацію, моделювання, реорганізацію).

5. Модифікація – коли з урахуванням нагромадження знань, не лише змінити оболнку, а змінити саму суть.

6. Повна реогранізація.

Основні етапи творення соціального проектування:

1 – наявність і сутність суспільної потреби в розробці проекту

2 – визначення часу, потрібного для виконання цього проекту

3 – мета розробки соц. проекту

4 – збір інформації з різних джерел

5 – складання завдань на проектування і параметрів

6 – концепція проекта може перевірятися за теоретичним аналізом чи роведенням екперементу

7 – прийняття рішення (конкретна програма дій з провадження соц. обєкта)

34. Процес наукового дослідження, його характеристика та етапи проведення

Процес пізнання включає в себе накопичення фактів. Без систематизації та узагальнення, без логічного осмислювання фактів не може існувати ніяка наука. Хоча факти потрібні вченому, як повітря, але окремо взяті вони ще не наука. Факти стають складовою частиною наукових знань, якщо вони виступають у систематизованому узагальненому вигляді.

Будь-яке наукове вивчення, від творчого задуму до закінченої наукової праці, здійснюється індивідуально. Спираючись на загальні та часткові методи дослідження, вчений отримує відповідь на те, з чого потрібно розпочинати дослідження, як узагальнити факти і яким шляхом іти до висновків.

При цьому закономірним є дотримання таких рекомендацій:

-   нічого не сприймати за істину, що не є достовірним і аксіоматичним;

-   складні питання розділяти на стільки частин, скільки потрібно для вирішення проблеми;

-   починати дослідження з найпростіших і найзручніших для пізнання речей до складних і важких;

- зупинятись на всіх подробицях, на все звертати увагу, щоб бути впевненим, що нічого не випущено;

Формою здійснення розвитку науки є наукове дослідження -тобто цілеспрямоване вивчення за допомогою наукових методів явищ і процесів, аналіз впливу на них різних факторів, а також вивчення взаємодії між явищами з метою отримання переконливо доведених і корисних для науки і практики рішень. Воно характеризується об’єктивністю, відтворюваністю, доказовістю і точністю.

Метою наукового дослідження є всебічне, об´єктивне і ґрунтовне вивчення явищ, процесів, їх характеристик, зв´язків на підставі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також отримання корисних для діяльності людини результатів, упровадження їх у виробництво для підвищення його ефективності. При науковому дослідженні важливо враховувати все, концентруючи увагу на основних, ключових питаннях теми. Не можна не враховувати побічні факти, які на перший погляд здаються малозначимими.

Результати наукових досліджень тим кращі, чим вищий науковий рівень висновків, узагальнень, чим вища їх достовірність та ефективність.

При проведенні наукових досліджень відрізняють поняття «об´єкт» і «предмет» пізнання і дослідження.

Об´єктом дослідження прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника. Це процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію і обране для дослідження.

Предметом дослідження є досліджувані з певною метою властивості, характерні для наукового пізнання, це визначення певного «ракурсу» дослідження як припущення про найсуттєвіші для вивчення обраної проблеми характеристики об´єкта. Під предметом дослідження розуміється те, що знаходиться в межах об´єкта і завжди співпадає з темою дослідження.

За цільовим призначенням до потреб практики наукові дослідження прийнято поділяти на:

1. Фундаметальні/теоретичні (основні і головні). І наукова теоретична та експериментальна діяльність спрямована на пізнання законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур природи, суспільства, людини.

2. Прикладні - наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на використання результатів фундаментальних досліджень для різних практичних завдань, на основі яких розробляється нове обладнання, нові машини, способи організації виробництва, технологічні процеси та ін., з метою отримання безпосереднього економічного ефекту в конкретних галузях економіки.

Прикладні дослідження піддаються плануванню, а фундаментальні результати планувати складно. Крім того, прикладні розробки можуть бути впроваджені в промисловість і приносити економічний ефект. Фундаментальні результати безпосереднього прибутку не несуть, а їх використання може тривати десятиліттями.

Головні етапи наукових досліджень:

1 – Виникнення ідеї і формування теми

2 – Формування мети і завдань дослідження

3 – Висування гіпотези, теоретичні дослідження

4 – Проведення експеременту, узагальнення наукових фактів та результатів

5 – Аналіз і оформлення наукових досліджень

6 – Впровадження і визначення ефективності наукових досліджень.

Завдання дослідника полягає у визначенні факторів, які впливають на об´єкт дослідження, відборі і зосередженні уваги на найсуттєвіших з них. Критеріями відбору є мета дослідження та кількісний рівень накопичених фактів у цьому напрямі. Відбір найсуттєвіших факторів, які впливають на об´єкт дослідження, має велике практичне значення, оскільки впливає на ступінь достовірності результатів дослідження. Якщо будь-який суттєвий фактор не враховано, то висновки, здобуті в результаті дослідження, можуть бути помилковими, неповними або зовсім хибними. Виявлення суттєвих факторів простіше, якщо дослідження ґрунтуються на добре опрацьованій теорії. Якщо теорія не дає відповіді на поставлені запитання, то використовують гіпотези, наукові ідеї, сформовані в процесі попереднього вивчення об´єкта дослідження.

Наукове дослідження повинно розглядатись у неперервному розвитку, ґрунтуватись на зв´язку теорії з практикою.

Важливу роль у науковому дослідженні відіграють пізнавальні завдання емпіричного і теоретичного напряму. Емпіричні завдання вирішуються за допомогою спостереження, експерименту, вимірювання, описування. Теоретичні завдання спрямовані на вивчення і виявлення причин, зв´язків, залежностей, які дозволяють встановити поведінку об´єкта, визначити і вивчити його структуру, характеристику на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання.

Але в науці недостатньо встановити будь-який науковий факт. Важливим є пояснення його з позиції науки, обґрунтування загально-пізнавального, теоретичного та практичного його значення. Наукове пізнання - дуже трудомісткий і складний процес, який потребує постійної високої напруги, праці з натхненням.