34.10Проан політ перебудови м. Горбачова, спроби реформування сусп на засадах самореалізації та гласності.

В бер 1985 р. на посаду керівника КПРС та СРСР було обрано М.Горбачова. Саме за його ініціативою розпочалась перебудова в СРСР (кв 1985 p.). Перебудова малати охопи: економіку (перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних), внутр політику (демократизація суспільного життя та народовладдя), зовн політику (припинення "холодної війни" та побудова спільноєвропейського дому); соц сферу (покращання матеріального та культурного добробуту населення), ідеологію (ліквідація цензури, гласність, вільне виявлення думки громадян). Перебудова мала 4 етапи: бер 1985 р—січ 1987 р.— "більше соціалізму"; 1987-1988 pp - "більше демократії"; 1989-1990 pp.—розмежування і розкол у таборі провідників перебудови; 1991 р.—перемога радикал-реформізму, розпад СРСР. Перебудовні процеси в Укр контролювались управлінською номенклатурою тоталітарної держави. Гласність у союзних республіках почалась з гострої критики перших партійних керівників і партноменклатури різного рангу.

Чорнобильська катастрофа (кв 1986 p.) все більше охоплювала терени Укр, сприяла пожвавленню сусп-політ руху в республіці. 13 лист 1988 р. у Києві відбувся перший за роки радянської влади масовий мітинг, присвячений екол проблемам. 1989 р. по Укр прокотилась хвиля шахтарських страйків. В умовах різкого загострення соц-економ кризи, зростання цін і невпинного погіршення життєвого рівня населення навесні 1990 р. відбулись перші демократичні вибори до Верховної Ради, які посилили розшарування політичних сил.У вер 1989 р. виникла масова політична організація — Рух (Народний рух України за перебудову). Одна за одною створюються політ партії Укр.16 лип 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про держ суверенітет Укр, яка стала передвісником незалежності.

35.10Проан становлення та розвиток Дисидентського руху в Укр.

У 1950—70-х роках у Радь Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.

Помітний вплив на формування інакодумства справляли зовн фактори. Передусім це стосується антикомуністичних виступів у країнах «соціалістичного табору», розгортання світового правозахисного руху, стимульованого прийнятою ООН у 1948 та розповсюдженою в Укр з 1963 року «Загальною декларацією прав людини».

В Укр дисидентство висвітлювалось у змаганнях за нац й гром права, а також за релігійну свободу.Укр дисиденти були дуже різноманітні у своїх поглядах та цілях.

Проте взагалі укр дисиденти закликали до проведення в СРСР реформ, а не до революції чи відокремлення, й виступали проти національних репресій в Укр та за громад права в СРСР.Перші прояви цього руху були в 1950-х та на поч 60-х років, коли на Зах Укр було організовано кілька невеликих таємних груп. Виділялася серед них так звана «Група юристів»(Левко Лук'яненко). Вона закликала до здійснення законного права Укр на вихід із Радь Союзу. У 1962 та 1963 р Хрущов провів зустрічі з діячами культури та мистецтва. На них він роздратовано засудив «відступи від соціалістичного реалізму». Проведена у 1963 р. в Київському університеті офіційна конференція з питань культури та мови, участь у якій взяли більше тисячі чоловік, перетворилася на відкриту демонстрацію проти русифікації.

Приблизно в цей час студенти та інтелігенція стали постійно сходитися до пам'ятника Тарасові Шевченку в Києві не тільки для публічних читань творів поета, а й також для того, щоб критикувати культурну політику режиму.

Побоюючись, щоб події не вийшли з-під контролю, Кремль вирішив ударити по дисидентському рухові в усьому Радь Союзі. Наслідком цієї політики в Укр став арешт наприкінці 1965 р. близько двох десятків тих, хто протестував. Щоб залякати інших, влада вирішила судити дисидентів відкритим судом.Проте це викликало ще сильніші протести й опозицію. Побувавши на цих процесах у Львові В'ячеслав Чорновіл написав «Записки Чорновола» — збірку документів, що викривали свавільні, протизаконні й цинічні маніпуляції властей правосуддям.

Щоб не дати властям ізолювати дисидентів одного від одного й від суспільства, щоб інформувати світ про подробиці переслідувань в СРСР, у 1970 р. укр дисиденти почали таємно поширювати часопис «Укр вісник». Хоч КДБ й зміг обмежити розповсюдження цих матеріалів в Укр, йому не під силу було запобігти їх проникненню на Зах. Там за допомогою укр емігрантів вони публікувалися й пропагувалися, що викликало у радянських властей замішання й переляк.

36.11.Проан процес б-би Укр за незалежність. В чому полягає істор знач в Декларації про держ суверенітет та акту проголошення незал. Становлення укр державності відбувалось у складних політ умовах. Для багатьох пересічних громадян, та навіть для видатних політ лідерів, характерною була невизначеність суспільних пріоритетів, форм союзу з іншими держ утвореннями. Протягом короткого часу визначились прихильники держ незалежності Укр — Центральна Рада, гетьман Скоропадський, Директорія УНР, національно-комуністична меншість Компартії Укр. Проте всі ці політ сили діяли неузгоджено, навіть ворогували між собою. Невизначеність зовн політики укр урядів гальмувала розвиток держави. І, навпаки, б-ба за незалежність змушувала противників відступати. Укр самостійність заперечували рос білогвардійці і більшовики, їм протистояла укр інтелігенція і селяни, в меншій мірі—робітники. Прагнення мати власну державу в Укр було настільки сильним(але не підкріпленим силою),що більшовики для встановлення своєї влади змушені були декларувати підтримку незалежності Укр. Б-ба укр народу за незалежність показала, що однієї ідеї проголошення самостійності недостатньо. Потрібна єдність усіх політичних сил, якої завжди бракувало в Укр. Особливо активізувався нац-визв рух наприк 1980-х р. У 1989 р був ств Народний Рух Укр– наймасовіша демократична організація, яка фактично привела Укр до ухвалення 16 лип 1990 р Декларації про держ суверенітет.  Декларація представляла собою правовий фундамент для Конституції, законів Укр, визначення позиції республіки при укладанні міжнародних угод.

Істор значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тому, що: — суверенітет офіційно визнано необхідною умовою дальшого розвитку укр нації; — визначено основні напрямки діяльності по досягненню реального суверенітету. Ще в часи перебування Укр у складі СРСР закладено основи майбутньої незалежності нашої держави, зроблено перший крок на шляху до неї.

Розпочався новий етап - етап загальнодемократичної революції, в ході якої юридично ліквідовано компартійну систему, припинив існування "непорушний" Союз РСР. Розпочався незворотний процес об'єктивної суверенізації республік, який М. Горбачов назвав "парадом суверенітетів". Однак це був не парад, а природний рух народів до волі, прагнення утворити свої суверенні держави.

 Позачергова сесія Верховної Ради Укр 24 сер1991 p. розглянула надзвичайно важливе для долі народу питання: про політ ситуацію в республіці й заходи, які необхідно вжити для недопущення можливості повторення подібних дій у майбутньому. Сесія прийняла історичний документ-Акт проголошення незал Укр.