13. Визначення, нормування та облік втрат, засмічення та розубожування корисних копалин

Розробка родовищ корисних копалин супроводжується неминучими втратами частини балансових запасів у надрах. Тому ефективність роботи гірничовидобувного підприємства значною мірою залежить від повноти і якості вилучення корисних копалин при їх розробці. Вра­ховуючи це маркшейдерська служба здійснює систематичний контроль та облік показників використання балансових запасів. Кількісна сто­рона процесу вилучення запасів характеризується величинами втрат корисної копалини і кількістю засмічених порід, що потрапили у видо­буту корисну копалину, а якісна сторона – збідненням корисної ко­палини.

Втратами корисної копалини називається частина балансових за­пасів, не вилучених при розробці родовищ, або втрачених у процесі видобутку та переробки. Вони характеризуються відносною величиною, яка називається коефіцієнтом втрат і визначається за формулою:

,

де – кількість втраченої руди, т; – кількість погашених балансових запасів, т.

Засміченістю корисної копалини називається домішування до неї в процесі видобутку пустих порід і некондиційних руд, не вклю­чених у контури підрахунку балансових запасів. Воно характеризу­ється відносною вевеличиною, яка називається коефіцієнтом засміче­ності і визначається за формулою:

, (6.30)

де – кількість засмічених порід, що потрапили у видобуту корисну копалину, т; – кількість видобутої корисної копалини, т.

Зниження вмісту корисного компонента у видобутій корисній копалині порівняно з його вмістом у погашених балансових запасах внаслідок засміченості, а також втрат багатшої частини корисної копа­лини, називається її збідненням, або втратою якості. Воно характери­зується коефіцієнтом збіднення, який визначається за формулою:

, (6.31)

де – вміст корисного компонента відповідно в погашених балансових запасах і у видобутій корисній копалині.

Крім втрат корисної копалини, підраховують також втрати корисного ком­понента (металу), коефіцієнт яких визначається за формулою:

, (6.32)

де – вміст корисного компонента у втраченій корисній копали­ні, %.

У маркшейдерській практиці дістали поширення два основні мето­ди обліку показників використання надр: прямий і непрямий. Іноді ці методи використовуються разом, утворюючи при цьому комбінований метод обліку.

При прямому методі обліку кількість втраченої корисної копали­ни (П) та засмічених порід (В) визначають за результатами безпо­середніх маркшейдерських зйомок у натурі. Так визначають втрати у невідбитому вигляді (у ціликах, у днищі, стелині блока, за межами проектного контура відпрацювання тощо) або у відбитому вигляді (в очисному просторі погашеної ділянки покладу, в приконтактній зоні на кар’єрі тощо).

Якщо безпосередньо визначити кількість втраченої корисної копа­лини і засмічуючих порід неможливо, то облік показників викорис­тання надр здійснюють непрямим методом, який базується на викорис­танні рівнянь балансу "корисна копалина – корисний компонент" і визначається за формулами

, .

Коефіцієнт збіднення Р при непрямому методі обліку знаходять так само, як і при прямому.

У разі, коли вміст корисного компонента у корисній копалині, що втрачається, дорівнює середньому вмісту його в погашених балан­сових запасах (), формули (6.37) та (6.38) набувають вигляду:

;

.

На гірничовидобувних підприємствах втрати балансових запасів коливаються від 2-3 до 40-50% і навіть більше залежно від способів і систем розробки, цінності сировини, гірничогеологічних та інших умов відпрацювання родовищ. Найменші втрати мають місце при відкритому способі розробки (3-6%). При підземному видобутку вони складають у середньому 12-18%.

Збіднення та засмічення коливаються у тих же межах, що і втрати балансових запасів, їх величина залежить від потужності пластів, покладів, жил, їх морфології, елементів залягання, ступеня порушеності гірського масиву, способу та системи розробки тощо.

Для забезпечення раціональної розробки родовищ визначають нормативні значення втрат, засмічення та розубожування, які є економічно обгрунтованими для даних гірничогеологічних умов. Фактичні величини перелічений показників вилучення не повинні перевищувати їх нормативні значення.