- •Мова як суспільне явище, її функції.
- •Функціонування української літературної мови як державної.
- •Історія
- •Сучасна українська
- •Державна мова
- •Поняття літературної мови. Норма літературної мови.
- •Розділи стилістики та їх завдання. Дефініція стилю.
- •8. Порівняльна стилістика:
- •9. Історична стилістика.
- •Головні ознаки офіційно-ділового мовного стилю
- •Підстилі офіційно-ділового мовного стилю. Системи документації
- •Лексика офіційно-ділового стилю.
- •Іншомовна лексика в ділових паперах
- •Поняття про документ. Спільні риси документів
- •Формуляр документа
- •Склад реквізитів.
- •Поняття культури мови, мовного етикету.
- •Невербальні засоби спілкування.
- •Види усного ділового мовлення.
- •Вимоги до сучасних виступів. Підготовка до публічного виступу. Основні складові виступу.
- •Лексикологія як розділ мовознавства.
- •Історія
- •Розділи лексикології
- •Види лексики за походженням.
- •Види лексики за вживанням.
- •Загальновживана лексика.
- •Спеціальна лексика.
- •Зв’язок ділового мовлення з професією.
- •Особливості використання професійної лексики у ділових паперах. Професіоналізми.
- •Кліше у текстах ділових документів.
- •Поняття мовного кліше і штампа.
- •Навести і охарактеризувати фонетичні засоби офіційно-ділового стилю. Засоби милозвучності слова
- •Спрощення в групах приголосних звуків у діловій лексиці як фонетичні засоби офіційно-ділового стилю.
- •Подвоєння та подовження приголосних звуків у діловій лексиці як фонетичні засоби офіційно-ділового стилю. Пояснити різницю між поняттями «подовження» та «подвоєння».
- •Чергування голосних фонем як морфонологічні засоби офіційно-ділового стилю.
- •Чергування о, е з і
- •Чергування о, е з нулем звука
- •Чергування приголосних фонем як морфонологічні засоби офіційно-ділового стилю.
- •Вживання апострофа у діловій лексиці (власне українській та запозиченій).
- •Вживання м’якого знака у діловій лексиці (власне українській та запозиченій).
- •Правопис слів іншомовного походження у текстах ділових документів.
- •Правопис префіксів у діловій лексиці.
- •Правопис суфіксів у діловій лексиці.
- •Вживання великої літери у текстах ділових документів. Правопис власних іменників у текстах ділових документів.
- •Правопис та відмінювання імен, по батькові, прізвищ як складні випадки орфографії офіційно-ділового стилю.
- •Правопис складних іменників та прикметників у текстах ділових документів. Правопис складних іменників.
- •Правопис складних прикметників.
- •Правопис прислівників разом, окремо та через дефіс у текстах ділових документів.
- •Правопис часток не, ні з різними частинами мови у текстах ділових документів. Не з різними частинами мови.
- •Особливості відмінювання та правопису іменників іі відміни у формі родового відмінка однини у текстах ділових документів.
- •Іменник у ділових паперах, його парадигматика та правопис. Категорія роду іменників у ділових паперах
- •Рід невідмінюваних іменників
- •Категорія числа іменників у ділових паперах
- •Прикметник у текстах ділових документів, особливості його граматичної парадигми та правопису.
- •Особливості вживання займенників у ділових паперах.
- •Дієслівні форми та їх парадигматика у текстах службових документів. Особливості використання дієслівних форм у реквізиті № 21 наказів, протоколів, розпоряджень, актів.
- •Призначення службових частин мови (часток, сполучників, прийменників) у текстах ділових документів. Сполучник в діловому мовленні.
- •Правопис сполучників.
- •Правопис часток
- •Прийменник по в діловому мовленні
- •Складні випадки синтаксичної керування та сполучуваності прийменника у діловому тексті.
- •Словосполучення та речення як синтаксичні конструкції ділового мовлення.
- •Види речень у ділових паперах. Синтаксичні структури у діловому мовленні
- •Складні речення в діловому мовленні. Розділові знаки в складних реченнях.
- •Порядок слів у текстах документів.
- •Узгодження присудка з підметом в ділових паперах.
- •Вставні та вставлені конструкції, їх виділення у документі.
- •Тире між підметом і присудком у текстах ділових документів.
- •Розділові знаки при уточнюючих, пояснюючих та приєднувальних членах речення у текстах ділових документів.
- •Розділові знаки при однорідних членах речення та узагальнюючих словах у текстах ділових документів.
- •Однорідні члени речення, не з'єднані сполучниками
- •Однорідні члени речення, з'єднані одиничними сполучниками
- •Однорідні члени речення, з'єднані парними сполучниками
- •Тире і крапка з комою між однорідними членами речення
- •Розділові знаки при узагальнювальних словах
- •Поняття однорідних членів речення та узагальнюючого слова у текстах ділових документів. Однорідні та неоднорідні означення.
- •Однорідні й неоднорідні означення
- •Автобіографія
- •Звершховського Артемія Володимировича
- •Резюме: визначення, призначення, типи, склад реквізитів, схема укладання. Назвати тип, до якого належить цей документ у системі орд. Документи щодо особового складу
- •Довідка: визначення, призначення, класифікація, склад реквізитів, особливості оформлення. Назвати тип, до якого належить цей документ у системі орд. Довідково-інформаційні документи
- •11 Травня 2011 р. М. Київ
- •Витяг з протоколу: визначення, призначення, склад реквізитів, особливості оформлення реквізиту № 21. Назвати тип, до якого належить цей документ у системі орд. Довідково-інформаційні документи
- •11 Травня 2011 р. М. Київ
- •18.11.05 Р. Підпис
- •7 1 Службові листи та їх види, перелік реквізитів та особливості оформлення реквізитів № 10 та № 21. Назвати тип, до якого належить цей документ у системі орд. Довідково-інформаційні документи
-
Дієслівні форми та їх парадигматика у текстах службових документів. Особливості використання дієслівних форм у реквізиті № 21 наказів, протоколів, розпоряджень, актів.
Особливості використання дієслів у діловому мовленн
Дієсловом називається частина мови, що означає дію або стан предмета як прцес.
У сисему дієслова входять такі форми:
а) неозначена форма (інфінітив): прочитати, затвердити, сплатити;
б) форми у дійсному, умовному та наказовому способах: підписав, передплатимо, підписав би, передплатив би, підпиши, передплати;
в) безособові форми на -но, -то: підписано, передплачено, відкрито;
г) дієприкметник: підписаний, передплачений, відкритий;
д) дієприслівник: підписуючи, передплачуючи, відкриваючи.
неправильно |
правильно |
балакати |
говорити |
слабувати |
хворіти |
договорюватися |
домовлятися |
поспівати |
устигати |
пришедші |
які (що) прийшли |
відчитуватися |
звітувати |
повідати |
розповідати, повідомляти |
тикати |
говорити "ти" |
сидя |
сидячи |
сипонути |
насипати |
2. Уникати умовного способу:
неправильно |
правильно |
Підприємства змогли б виконати заповлення, якби... |
Підприємства виконають (зможуть виконати) замовлення, якщо... |
Виконавець повідомив би Вас завчасно, коли б... |
Завчасне повідомлення виконавця можливе лише за умов... |
4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях уживають неозначену форму дієслова (інфінітив).
Але слід пам'ятати, що нормативною є форма на -ти, а не на -ть (говорити, запроваджувати, виконквати).
5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи олнини, але неприпустиме використання коротких форм (допомагає, а не допомога; оббігає, а не оббіга)
6. Треба надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то. У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення:
неправильно |
правильно |
Завдання було достроково виконане нашою групою |
Наша група достроково виконала завдання |
Головна увага ним приділяється... |
Головну увагу він приділив...
|
Інспектори, які призначаються комісією... |
Інспектори, яких призначає комісія...
|
Випробування проводяться у запланованому режимі |
Випробування проводять (проведено) у запланованому режимі
|
Теперішній час може вживатися у значенні майбутнього, коли треба підкреслити обов'язковість виконання дії (нарада розпочинається о 10-й годині, мітинг розпочинається завтра об 11.00).
8. Треба уникати форм давноминулого часу
9. Дієслова доконаного виду утворюють просту форму майбутнього часу: профінансуємо, сплатимо, переглянемо. Дієслова недоконаного виду мають просту і складену форми майбутнього часу. Надавати перевагу слід складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі:
10. Не порушувати норми вживання форм залежного слова
11. Форми нема – немає вживаються паралельно: у нас нема таких документів – у нас немає таких документів або ми не маємо таких документів.
12. Форми 2-ї особи однини, 1,2-ї особи множини дозволяють уникати форми давайте в наказовому способі. Обійтися без неї неможливо й за допомогою додаткових слів.
13. Дієслово давайте вживається лише у своєму прямому значенні, коли ця форма заохоти поєднується з іменником, що означає певні предмети: Давайте Ваші посвідчення; Розрахунки і креслення давайте мені.
Хоча й у цих випадках інтонаційно та за допомогою невербальних засобів (жесту) можна спонукати до дії: Ваші посвідчення, будь ласка; Прошу розрахунки і креслення.
14. Існує дві рівнозначні форми написання дієслів із числівниками: а) Шість бригад не виконало (не виконали) план. Але за непрямого порядку слів лише – Не виконало план шість бригад; б) Двоє студентів пішло до їдальні (сумісна дія – пішли разом); Двоє студентів пішли до їдальні (роз'єднана дія – кожен пішов окремо).
15. За наявності слів разом, спільно дієслово (присудок) ставиться в однині: Адміністрація заводу спільно із профкомом розглянула... Але ставиться у множині, коли однорідні підмети вжиті через кому або через сполучники -і-, -й-, -та-: Адміністрація заводу та профком розглянули...
16. Дієслово вибачаюсь (-ся) має у своєму складі колишній займенник ся, що був формою від себе – я, порівняйте: збираюся (я збираю себе), умиваюся (я вмиваю себе). Отже:
17. Слід уникати лінгвістично необгрунтованого вживання частки -ся-, -сь-: слід писати Роботу аналізують за такими вимогам, а не Робота аналізується за такими вимогами.
18. Дія, названа присудком, і дія, названа дієприслівником, обов'язково мають виконуватися одним суб'єктом:
19. Дієслово бути в усіх особах однини і множини теперішнього часу має форму є: підприємство є юридичною особою, контракт є документом.
-
ПРИСЛІВНИК У ТЕКСТАХ СЛУЖБОВИХ ДОКУМЕНТІВ. 58=70
Разом пишуться: прислівники, прийменника + іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);
складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.
Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найуживаніші з них такі: без: без кінця, без черги, без упину, без жалю; на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку; до: до побачення, до речі, до краю, до діла; з: з радості, з жалю, з горя, з розгону; в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь;
прислівникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою. Через дефіс пишуться:
прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному, по-моєму, по-їхньому, по-нашому; прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє;
прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, більш-менш, часто-густо, любо-дорого; прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч. Запам'ятайте Правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.