8. Поняття та класифікація суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності.

Суб’єкти кримінального процесу – це всі держані органи, службовці та приватні особи, які ведуть кримінальне провадження або залучаються до нього, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набувають певних прав, виконують процесуальні обов’язки.

Суб’єкти кримінального процесу розрізняються за своїм процесуальним становищем, роллю в процесі виконання різних кримінально-процесуальних функцій і завдань.

Суб’єктів кримінального поцесу поділяють на дві групи:

1) суб’єкти, які ведуть кримінальний процес;

2) суб’єкти, які залучаються до кримінального процесу;

В свою чергу, останні поділяються:

- суб’єкти, які мають у кримінальному процесі власні інтереси;

- суб’єкти, які захищають і представляють інтереси інших осіб;

- суб’єкти, які сприяють кримінальному судочинству у здійсненні кримінального правосуддя;

9.Суб’єкти, які ведуть кримінальний процес.

Відповідно до ст. 4 КПК України, до суб’єктів, які ведуть кримінальний процес відносяться:

• суд (суддя);

• прокурор;

• слідчий, начальник слідчого відділення;

• орган дізнання, особа, яка провадить дізнання.

Суд (суддя)

Суддя — учасник кримінального процесу, на якого покла­дено, згідно з Конституцією України (статті 124—131), Зако­ном України «Про судоустрій України» здійснення право­суддя в Україні по кримінальних справах на основі норм КПК.

До поняття „судді” відносимо голова суду і його заступник.

На посаду судді може бути призначено особу, яка:

• не молодша 25 років;

• має вищу юридичну освіту;

• стаж роботи за фахом не менше 3 років;

• проживає в Україні останніх 10 років;

• володіє державною мовою;

• рекомендована кваліфікаційною комісією, саклала іспит кваліфікаційної комісії суддів.

Правосуддя здійснюють професійні судді, а у визначе­них законом випадках - народні засідателі та присяжні. Судочинство провадиться суддею одноособове, колегією суддів разом із судом присяжних. Вироки та рішення суду виносяться іменем України та є обов'язковими до вико­нання на всій території держави. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист ! гарантованих Конституцією України та іншими законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інте­ресів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політич­них, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і харак­теру занять, місця проживання та інших обставин.

Прокурор

Під терміном „прокурор” розуміють і генерального прокурора, його заступника і помічника та інші.

Здійснює державний нагляд за додержанням законності при провадженні дізнання, досудового слідства. Бере участь у справах по першій інстанції, апеляційній і касаційній інстанціях.

Не підпорядкований ні одному органові, крім вищестоящого покурора.

Постанови прокурора, винесені відповідно до закону, є обов’язковими для всіх.

На посаду прокурора може бути призначена особа:

• громадянин України;

• вища юридична освіта;

• необхідні ділові і моральні якості;

Особи, які не мають досвіду роботи в прокуратурі проходять стажування терміном в 1 рік. Особи, які призначаються на посаду прокурора або помічника прокурора складають присягу.

Прокурором області може бути особа:

• не молодше 30 років;

• пропрацювала 7 років в прокуратурі;

Прокурором району може бути особа:

• не молодше 25 років;

• не менше 3 років стажу роботи в прокуратурі;

Прокурор не може займатися ніякою діяльністю, крім наукової, творчої та викладацької. Не можуть бути прокурором особи, які раніше були засуджені, за винятком реабіалітованих.

Основні функції і завдання прокурора регламентовано в ЗУ „Про прокуратуру Укрнаїни”.

Слідчий

Слідчий - це учасник кримінального процесу, який провадить досудове слідство згідно зі ст. 114 КПК.

На сьогоднішній день, у нас існують слідчі:

• прокуратури;

• МВС;

• податкової міліції;

• слідчі СБУ.

При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, якщо законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.

Обов'язковими для виконання є вказівки і доручення слідчого, що він дає органу дізнання по справах, які він розслідує, з провадження процесуальних і слідчих дій.

Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями, посадови­ми особами і громадянами.

На посаду слідчого призначають:

• громадянин України;

• має вищу юридичну освіту;

• пройшов стажування і виявив при цьому професійну придатність до слідчої роботи.

Начальник слідчого відділу

Повноваження начальника слідчого відділу регламен­товано ст. 114¹ КПК, відповідно до якої він контролює своєчасність дій підлеглих йому слідчих з розкриття зло­чинів і запобігання їм, вживає заходів до найбільш повно­го, всебічного та об'єктивного провадження досудового слідства у кримінальних справах.

До компетенції начальника слідчого відділу належить право перевіряти кримінальні справи, давати вказівки слідчому щодо провадження слідства, щодо притягнення як обвинуваченого, щодо кваліфікації злочину та обсягу обвинувачення, щодо направлення справи, щодо прова­дження окремих слідчих дій, передавати справу від одно­го слідчого іншому, доручати розслідування справи кільком слідчим, а також брати участь у провадженні досудового слідства та особисто провадити слідство, користуючись прицьому повноваженнями слідчого.

Вказівки начальника слідчого відділу по кримінальній справі даються слідчому в письмовій формі та є обов'яз­ковими для виконання.

Оскарження цих вказівок прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК.

Орган дізнання, особа, яка провадить дізнання

Дізнання — це основана на процесуальному законі та відомчих підзакоппих актах діяльність уповноважених адміністративних органів, яка спрямована на запобіган­ня, розкриття злочинів, розшук та викриття винних, а також розслідування злочинів у формі дізнання.

Згідно зі ст. 101 КПК в межах своєї компетенції орга­нами дізнання є:

-міліція;

- податкова міліція;

- органи без­пеки;

- начальники органів управління військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступни­ки з питань провадження дізнання, командири (началь­ники) військових частин, з'єднань, начальники військо­вих установ;

- командири кораблів, капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні;

- митні органи;

- началь­ники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лі­кувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв;

- органи державного пожежного нагляду;

- органи прикордонної служби.

До компетенції органів дізнання належить право пору­шувати та розслідувати у формі дізнання кримінальні спра­ви в зв'язку з приводами і підставами до порушення кри­мінальної справи, що є в їх розпорядженні й надійшли до їх органів про вчинення злочину. Дізнання — це одна з форм розслідування, що здійснюється за необхідності орга­нами, зазначеними вище, які не тільки мають право порушувати чи відмовляти в порушенні кримінальної спра­ви, а й провадити ряд слідчих дій протягом не більше десяти днів із моменту порушення справи.

Дізнавач, або особа, яка провадить дізнання, не користу­ються процесуальною самостійністю, як слідчий.

При порушенні та відмові в порушенні кримінальної спра­ви, зупиненні, поновленні провадження у справі, проведенні обшуку, виїмки, освідування і провадженні інших слідчих і процесуальних дій дізнавач у процесуальному плані не має права самостійно приймати рішення, оскільки проваджен­ня таких дій підлягають обов'язковому затвердженню кері­вником відділу чи начальником органу дізнання.