Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
32 МП.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
27.08.2019
Размер:
69.63 Кб
Скачать

5. Інститут групових (класових) позовів як інструмент захисту порушених або оспорюваних прав

Існують випадки, коли предметом правового спору є однорідні права або обов’язки значної кількості осіб, наприклад, якщо йдеться про відповідальність за спричинення шкоди у зв’язку із катастрофою, або масовим порушенням екологічних прав. За загальним правилом, кожна зацікавлена особа має право самостійно ініціювати судовий процес і звернутись із позовом про захист своїх порушених або оспорюваних прав до суду. Водночас, окремі судові провадження не завжди можуть забезпечити реальний захист прав та інтересів.

Наприклад, якщо компанія з виробництва миючих засобів не доллє в кожну пляшку 10-15 грамів шампуню, то навряд чи можна розраховувати, що будь-хто із споживачів звернеться до суду за відшкодуванням завданої особисто йому шкоди. Разом з цим, сукупні збитки всіх покупців такої продукції можуть скласти значну суму.

Іншим прикладом може слугувати ситуація, коли певна компанія перетворила всі друковані твори із місцевої бібліотеки сучасної літератури в електронну форму і розмістила їх на власному Інтернет-сайті без попереднього отримання дозволів від власників авторських прав на такі твори. При цьому, авторами творів можуть бути особи, які проживають в різних кінцях країни, або світу, а також компанії, що володіють майновими правами на такі твори. Відтак, позивачами теоретично можуть бути тисячі фізичних осіб та сотні юридичних осіб, а тому судові спори можуть затягнутись на десятки років, і на весь цей час паралізувати діяльність компанії.

Для вирішення вищевказаних проблем можуть застосовуватись різні процесуальні інститути.

1. Так, досить зручним є інститут процесуальної співучасті, оскільки випадки його застосування, процесуальний статус його учасників, матеріально-правові та процесуальні наслідки співучасті, як правило, детально врегульовані в національному законодавстві. Однак даний процесуальний інститут не завжди забезпечує адекватне вирішення проблем коли йдеться не про 5-10 співучасників, а про сотні, або навіть сотні тисяч осіб. Тут можливі перешкоди суто формального характеру.

Наприклад, звернення до українського суду декількох позивачів або до декількох відповідачів регулюється ст. 23 Господарського процесуального кодексу України, або ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України. При цьому, норми обох процесуальних кодексів оперують поняттям кількох позивачів або відповідачів. Слід звернути увагу, що поняття «кілька» хоча і є невизначеним числівником, однак очевидно що означає невелику, незначну кількість осіб. Багатотисячні позивачі або відповідачі явно не є тотожними цьому поняттю. Але проблема навіть не у тлумаченні процесуальних норм – основною перешкодою для застосування інституту процесуальної співучасті для захисту прав великої кількості осіб є неможливість забезпечити ефективний розгляд справи.

2. Нерідко як сторона може виступати окрема організація, яка наділена правом на представництво колективних або індивідуальних прав своїх членів. Це може бути як постійно діюча організація (наприклад, товариство з питань захисту прав споживачів) або об’єднання, яке створюється для ведення конкретної справи. Така форма захисту прав є типовою для багатьох країн континентальної правової сім’ї (Франції, Германії, Греції, Іспанії). Під час застосування цього інституту діють загальні правила провадження за участю одного позивача або відповідача, тому особливих процесуальних складнощів його застосування не виникає.

Серед недоліків даної форми захисту – необхідність суворого і чіткого визначення права такої організації на участь в судовому процесі щодо захисту інтересів інших осіб; обмеженість в контролі над судовим розглядом окремою особою. Крім того, судове рішення безпосередньо розповсюджується лише на організації, що брали участь у процесі, але не на осіб, за захистом яких зверталась така організація.

3. Правом на звернення із позовом за захистом суспільних інтересів може бути наділений державний орган. Наприклад, в Англії такими правами наділений генеральний прокурор (Attorney General), генеральний директор по нагляду за торгівлею (Director General of Fair Trading); в Швеції та інших скандинавських країнах – омбудсман (Ombudsman). Нерідко така форма захисту є ефективною, але чи завжди державний службовець може активно і з достатньою старанністю відстоювати приватний інтерес, особливо, якщо для його захисту необхідно нестандартний підхід або значні витрати часу та коштів, або якщо груповий інтерес йде у розріз із інтересами держави (припустимо, якщо мешканці в судовому порядку намагаються перешкодити будівництву атомної електростанції в регіоні)?

4. Провадження з однорідних справ може бути також сконцентровано в одному судовому органі, коли суд має право об’єднати в одному провадженні різні справи, в яких є спільні питання права і факту. Так, відповідно до пункту (а) Правила 42 Федеральних правил цивільного процесу для районних судів Сполучених Штатів Америки від 20 грудня 1937 р. (Federal Rules of Civil Procedure for the United States District Courts), якщо у провадженні суду знаходяться справи, в яких зачіпаються спільні питання права і факту, то суд має право розпорядитись про проведення консолідованого судового розгляду по деяким або всім спірним питанням цих справ. Слід зазначити, що реалізація такої процесуальної форми може бути ускладнена колізіями юрисдикції. Крім того, необхідним є спеціальне регулювання порядку та умов передачі справ, ведення консолідованого провадження.

Необхідно зазначити, що дещо схожу норму містить і ЦПК України. Так, ч. 1 ст. 126 ЦПК України передбачено право судді під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суду під час її розгляду постановити ухвалу про об’єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача.

5. Судовому провадженню і рішенню у першій із багатьох однорідних справ може бути надано особливе преюдиційне значення – свого роду «модельний» розгляд (pilot case, test claim), який передбачений Правилом 19.13 (b) Правил цивільного судового процесу Англії (Civil Procedure Rules). Але в даному випадку не усувається необхідність ведення численних (хоча і спрощених) індивідуальних процесів.

Класичний варіант «модельного» розгляду в США можна прослідкувати у так-званих «гіпсових» справах, коли в 1967 році групою осіб було пред’явлено позов щодо захисту від неправомірного стримування цін на гіпс. За цим прослідувало ще 140 аналогічних позовів, які були передані на розгляд до федерального суду Північного округу штату Кароліна. Між сторонами цих процесів було укладено угоду, відповідно до якої суд міг обрати одну або декілька справ для першочергового розгляду. Таким чином, в якості «модельного» провадження було відібрано та розглянуто 24 справи за участю безпосередніх продавців та покупців товару, внаслідок чого було встановлено, що відповідачі в 1966 та 1967 роках перебували у протизаконній змові щодо цін на гіпс. Після цього зупинені на час розгляд «модельних» справ провадження були відновлені, але під час їх розгляду відповідачі вже були позбавлені права оспорювати свою відповідальність перед позивачами за порушення, допущені протягом 1966-1967 рр. [Див. Елисеев Н.Г. Гражданское процессуальное право зарубежных стран: учеб. – 2-е изд. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект., С. 476].

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]