21. Види лексики за вживанням.

Слова характеризуються також сферою їх уживання. Слова, що їх розуміють і вживають усі носії української мови незалежно від місця проживання і роду занять, називаються загальновживаними (рука, книга, великий, чотири, читати, близько). Саме наявність загальновживаних слів забезпечує існування мови будь-якого народу як єдиної цілості.

У лексиці української мови є і слова обмеженого вживання. Одні з них використовують ся лише у певній місцевості. Це — діалектні слова, або діалектизми. Наприклад:

у літературній мові у діалектах

відро путня

гарний файний

пильнувати пазити

торік тогід

худоба маржина

хлопець легінь

Діалектні слова можуть (здебільшого через художні твори) увійти до літературної мови (наприклад, трепета — осика).

Є слова, що вживаються лише людьми певних професій або ж позначають особливості їх діяльності. Це — професійні слова, або професіоналізми.

Приклади слів, якими користуються:

музиканти — квартет, ноти, віолончель, фортепіано;

художники — палітра, гравюра, акварель, колорит;

медики — ін'єкція, реанімація, бинт, процедура, скальпель;

вчителі — означення;опитування, оцінка, диктант,

механізатори — карбюратор, капот, ресора, вантажівка, бульдозер.

Серед професійних слів виділяються слова-терміни, якими позначаються наукові поняття. Вживаються вони в текстах наукового стилю. Зокрема, мовознавчі терміни — суфікс, числівник, підмет, наголос; літературознавчі — сюжет, роман, ямб, зав'язка; математичні — дільник, дріб, знаменник, множення, катет тощо. Серед термінів дуже багато запозичених слів.

У тлумачних словниках діалектні слова супроводжуються поміткою діал,, професійні - поміткою спец, або ж скороченою назвою галузі науки — хім., біол., техн. тощо.

Є й окремі словники місцевих говірок, (напр., буковинських, поліських) та слів певної сфери діяльності (будівельна, спортивна, виноградарська лексика).

Неологізми — це нові слова, покликані до життя потребами суспільства.

Неологізми виникають у мові весь час і не лише в галузі суспільно-політичної лексики. Це й нові терміни з науки, літератури, мистецтва: алгоритм, атомохід, геологія, атмосфера. Різна доля наших слів: одні живуть тисячоліття, інші переходять в загальновживану лексику. Свого часу існувало слово в українській мові — посьолок («Шум акацій... Посьолок і гони... Ми на гору йдемо через гать...» В. Сосюра). Тепер для позначення населеного пункту використовують слово селище.

Індивідуально-авторські неологізми творяться окремими письменниками; вони образно індивідуальні.

Архаїзми — це застарілі слова, що виходять з ужитку. У них відчувається колорит минулого.

22. Загальновживана лексика.

У сучасній українській літературній мові послуговуються сотнями тисяч слів (360—400 тис). Це свідчить про те, що мова досягла рівня найрозвиненіших мов світу. Українська мова посідає почесне місце серед трьох тисяч мов світу, а за мелодійністю вона, за даними ЮНЕСКО, посідає третє місце в світі. Тож рідну мову має досконало знати кожен, незалежно від професії, вважаючи це знання показником освіти і загальної культури.

Підбір лексики залежить від сфери використання. За використанням розрізняють такі шари: загальнонародна, загальновживана, специфічно-побутова, науково-термінологічна, виробничо-професійна, адміністративно-ділова.

Загальновживана лексика — це ті слова, які поширені на території, де функціонує українська мова. Вони не обмежені ні діалектичними, ні професійними рамками.

Емоційно-забарвлена лексика становить в загальновживаній лексиці окреме нашарування. її стилістичні функції мають свої особливості, які виражаються у певній експресії, емоційній наснаженості.

Загальновживана лексика становить найбільший за своїм обсягом шар слів української літературної мови. Вона є надбанням кожного носія літературної мови і охоплює різноманітні сфери життя, назви предметів і явищ навколишньої природи.

Побутова лексика охоплює слова, що називають побут різних соціальних груп. Це назви одягу, речей, їжі, розваг, звичаїв.