21. Стан безробіття та показники, що його характеризують

Стан безробіття характеризують його рівень і тривалість. Рівень (норма) безробіття–показник,який відображ.співвідношення між к-тю безробітних і загальною к-тю робочої сили.До робочої сили відносять всіх людей,які можуть і хочуть працювати, тобто працюючих і безробітних,але таких,що активно шукають роботу.(Робоча сила=число зайнятих+число безробітних).Рівень безробіття–це відсоток безробітної частини робочої сили. Рівень (норма) безробіття=к-ть безробітних/робоча сила×100%. Тривалість безробіття–час,протягом якого працездатна,що бажає людина працювати,залишається безробітною.Якщо загальний час безробіття поділити на к-ть зайнятих,можна одержати показник сер.тривалості безробіття у розрах.на одного працюючого за рік.Наприклад,якщо рівень безробіття 5%,то протягом року кожний працівник пересічно є безробітним 5% робочого часу,що складає близько 2,5 тижня на рік.В реальній же дійсності одні працівники постійно зайняті,інші втрачають роботу на недовгий час,а деякі отримують її час від часу. Природний рівень безробіття розрах.як процентне відношення числа безробітних,які визначені структурними і фрикційними чинниками до загальної чисельності робочої сили:Природний рівень безробіття=природне безробіття/робоча сила×100%. В західній літературі термін“природний рівень безробіття”в сучасних умовах звичайно не викор.Замість нього вживають термін“мінім.сталий рівень безробіття”.Відмову пов'язують з тим,що нічого природного в стані,описаному цим рівнем,немає. Мінімальний сталий рівень безробіття–це рівень,який може підтримуватись довготривалий час,не впливаючи на зростання інфляції.Цей рівень безробіття вказує,що в будь-який момент в економіці присутні інерційні(непорушні,незмінні)або очікувані темпи інфляції.Якщо немає надлишкового попиту,то безробіття характеризується таким сталим рівнем,при якому тиск на ріст зарплати внаслідок наявності вакансій практично урівноважується тиском на зниження зарплати,обумовленим к-тю безробітних.Відсутність шоків в пропозиції означає відсутність будь-яких неочікуваних змін в витратах виробництва,пов’язаних з зарплатою,вартістю інших ресурсів;тому сукупна пропозиція буде зростати інерційними темпами.

22. Особливості економічної системи України

Колишнє панування централізованої командно-адміністративної системи,яка десятиліттями формувала економіку України без урах.об'єктивних потреб та інтересів її народу,належного екологічного обґрунтування призвели до її занепаду і загострення цілої низки проблем.В Україні склалася одна з екологічно«найбрудніших»економік—перенасичена хімічними,металургійними,гірничодобувними виробництвами із застарілими технологіями.Технологічна відсталість та зношеність під-в зумовили низьку продуктивність праці та великі затрати сировини й енергії на одиницю готової продукції.Це,у свою чергу,призводило до виснаження невідновних мінерально-сировинних ресурсів,забруднення повітря,води,ґрунтів.

Після проголошення незалежності Україна взяла курс на перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки,яка базується на приватній власності на засоби виробн.та вільному під-цтві.Наприкінці 2005 р.наша країна була визнана світовим співтовариством країною з ринковою економікою.Це означало,що перше важливе завдання перехідного періоду—роздержавлення і приватизація госп.об 'єктів—було виконане.Обсяги випуску та асортимент продукції почали визначати вже не директивами,а попитом на ринку товарів і послуг.Однак ще не всі елементи ринкової інфраструктури(товарні,фондові та універсальні біржі,банки,аудиторські установи)досягли необхідного рівня розвитку в Україні.

Другим важливим завданням перехідного періоду була структурна перебудова економіки,яка полягала в обмеженні випуску продукції,що була економ.й екологічно невигідною для країни,та переорієнтації госп.комплексу на виготовлення високотехнологічної продукції,яка мала б задовольняти потреби громадян,а також змогла б конкурувати на зовнішньому ринку.Станом на 2009 р. ще чимало питань стосовно перебудови наці.госп-а залишалися нерозв'язаними.