20. Роль держави у змішаній економіці

У будь-якій економ.системі, у т.ч.ринковій,держава виступає,у загальноприйнятому смислі,як економ.агент,що володіє правом і можливістю примусу,наприклад у сфері податкової політики,держ.законодавства тощо.Але примусовість,якщо вона трактується державою широко,зводить нанівець усі переваги вільного підприємництва.

Функції держави:забезпечення економіки потрібною к-тю грошей;регулювання так званих зовнішніх(побічних)для ринку ефектів(вони в результаті дій виробників і споживачів можуть мати і негативні наслідки,наприклад пов’язані з екологічними аспектами виробництва);задоволення потреб у«колективних благах»(або у«суспільних товарах»)—товарах і послугах колективного користування:оборона країни,охорона громадського порядку,державне управління тощо.Це максимум того,що повинна робити держава в умовах вільного ринку і,одночасно,мінімум того,що вона робить у реальній ринковій економіці.

Держ.втручання в економіку об’єктивно зумовлене обмеженістю самого ринкового механізму.Держ.втручання в економіку може бути ефективним за умов,якщо воно є зваженим,тобто враховує"розподіл праці"між державою і ринком.Тому в теорії і на практиці завжди існує проблема співвідношення між держ.регулюванням економіки і ринковим саморегулюванням.Значною мірою вирішення цієї проблеми залежить від того,як розуміється сутність держ.регулювання економіки.

Держ.регулювання економіки—це цілеспрямована діяльність держави щодо створ.правових,економ.і соц.передумов,необхідних для найбільш ефективного функціонування ринкового механізму і мінімізації його негативних наслідків.Раціональне держ.регулювання економіки не протистоїть механізму її ринкового регулювання й не підміняє його,а свідомо викор.його регулюючий потенціал,надає ринковим регуляторам здатність більш цілеспрямовано і ефективно впливати на економ.розвиток.У кінцевому підсумку це повинно сприяти досягненню поставлених державою цілей і пріоритетів з меншими економ.і соц.втратами.

Держ.закупки,податки,трансферти,грошова емісія не є інструментами ринкового механізму.Але без їх викор.не можуть вирішуватися важливі питання соц.-економ.розвитку країни.

Ринковий механізм—це сфера держ.невтручання.Більш того,держава повинна сприяти розвиткові ринкового механізму,усувати штучні перешкоди на його шляху,які можуть створ.для нього під-цькі монополії та владні структури.

В умовах розвинутого ринку держ.регулювання економіки—це втручання держави не в ринковий механізм,а в передумови та побічні наслідки його функціонування.У першому випадку держава з метою одерж.необхідних зрушень в економіці повинна не підміняти закони ринку штучними законами,а впливати на ті умови,які забезпечують реалізацію цих законів.Впливаючи на умови функціонування ринку,вона може спрямувати розвиток ринкових відносин відповідно до цілей і пріоритетів держ.економ.політики.В іншому випадку держава,враховуючи обмеження ринкового механізму,його нездатність запобігти виникненню негативних побічних наслідків від функціонування економіки,може нейтралізувати їх за доп.неринкових інструментів.Так,держ.програми допомоги малозабезпеченим,непрацездатним і тимчасово безробітним членам суспільства можуть забезпечити їхній соц.захист без втручання в ринковий механізм.

Важливою передумовою,яка визначає ефективність держ.регулювання економіки,є врах.в регулюючих діях держави індивідуальних умов конкретної країни.Ці умови характеризуються такими показниками,як частка держ.сектора в змішаній економіці,структура економіки,досягнутий технічний рівень виробництва,місце нац.економіки в світовому розподілі праці,природні,демографічні,нац.та політичні умови.Врах.цих умов вимагає від кожної держави творчого підходу до визначення межі та методів свого втручання в економіку.