15. Шляхи фінансування дефіциту державного бюджету

Шляхи фінансування бюджетного дефіциту:кредитно-грошової емісії(монетаризації);базового фінансування(внутрішнього і зовнішнього);збільш.податкових надходжень,доходів від приватизації.

У випадку монетаризації дефіциту(внутрішнього банківського фінансування)часто-густовиникає сеньорам-дохід держави від друкування грошей.Він є наслідком перевищення темпами зростання грошової маси темпів збільш.реального ВВП,що призводить до підвищення середнього рівня цін.

В умовах підвищення рівня інфляції виникає ефект Танзі-свідоме протермінування платниками податків податкових відрах.до держ.бюджету.За час такого затягування гроші знецінюються,в результаті чого виграє платник податку,а дефіцит держ.бюджету зростає.

Монетаризація дефіциту держ.бюджету може не супроводжуватись емісією готівки,а здійснюватись у вигляді розширення кредитів центрального банку під-ам за пільговими ставками або у формі відтермінування платежів.

Дефіцит бюджету,який безпосередньо фінансується центральним банком,має негативний вплив на платіжний баланс,оскільки збільш.пропозиція грошей.Він породжує збільш.попиту на вітчизняні та імпортні товари,різні фінансові активи,що призводить до зростання цін і підвищ.рівня інфляції.

У перехідних економіках монетаризація дефіциту держ.бюджету викор.у випадках значного зовнішнього боргу,вичерпаних можливостей внутрішнього боргового фінансування та різкого зменшення офіційних валютних резервів центрального банку.

Внутрішнє боргове фінансування держ.дефіциту передбачає випуск урядом облігацій держ.позики та інших держ.цінних паперів,які забезпечують збільш.попиту на кредитні ресурси.Держ.цінні папери будуть користуватися попитом за умови більшого доходу з них порівняно з іншими варіантами вкладання грошових коштів.Якщо доход буде низьким,то можливості внутрішнього боргового фінансування держ.дефіциту значно зменшаться незалежно від рівня розвитку внутрішнього ринку капіталу.В такому випадку власники коштів купуватимуть не облігації,а товари,вкладатимуть кошти за кордоном.

Цей спосіб фінансування держ.дефіциту не усуває загрози зростання інфляції,а лише відтерміновує її.

В умовах перехідної економіки внутрішнє боргове фінансування держ.дефіциту пов´язане з незначними витратами у випадках,коли внутрішня пропозиція фінансових ресурсів відносно еластична,зовнішнє боргове фінансування відносно дороге або обмежене,інфляція досягла високих темпів або є неминучою.Зовнішнє пільгове фінансування бюджетного дефіциту(отримання субсидій,пільгових позик за низькими ставками з тривалими періодами погашення)є найбільш привабливою формою.Вона ефективна за умови,якщо внутрішні процентні ставки вищі за середньосвітові,і є можливість відносно стабілізувати валютний курс.Однак,якщо макроеконом.політика спрямована на відносне скорочення внутрішнього боргового дефіциту бюджету за рах.викор.зовнішніх джерел,то відновити рівновагу платіжного балансу складно.При цьому не усувається дефіцит держ.бюджету,а навпаки,збільшується зовнішня заборгованість.Досвід розвинених країн свідчить про те,що зовнішнє фінансування бюджетного дефіциту є менш інфляційним,ніж монетаризація,оскільки зовнішні позики сприяють розширенню імпорту,активізують пропозицію товарів на внутрішньому ринку.Отже,залучення коштів іноземних джерел для фінансування держ.дефіциту може бути ефективним за умов:організації концесійного фінансування;дефіциту капіталу на внутрішньому ринку при високій внутрішній нормі прибутку;незначних первинних розмірів зовнішнього боргу;сприятливих перспектив розширення ринку і нормального торговельного балансу.У різних країнах з перехідною економікою можливості вибору способів фінансування держ.дефіциту неоднакові й обмежені.