Присвійно-якісні прикметники

Присвійно-відносні прикметники можуть поступово набувати значення якісних прикметників, переосмислюючи можливе на основі переносних значень. Такі прикметники виділяються в окрему групу присвійно-якісних. Наприклад: материнська ласка, вовчий апетит, заяча душа, воляча сила, осляча (ослина) впертість.

З таким же значенням виступають прикметники у стійких фразеологічних сполученнях: діло теляче, лебедина пісня, Охрімова свита, соломонове рішення, ахіллесова п’ята, гордіїв вузол, дамоклів меч, крокодилові сльози тощо.

Присвійно-відносні прикметники, переходячи в розряд якісних, набувають деяких граматичних ознак, властивих якісним прикметникам. Деякі з них набувають здатності сполучатися з прислівниками міри: майже звірячий погляд, надто осляча впертість.

Від присвійно-відносних прикметників творяться означальні прислівники суфіксально-префіксальним способом: по-батьківському (и), по-материнському (-и), по-звірячому, по-собачому, по-качиному, по-ведмежому, по-телячому.

Отже, проміжні групи прикметників є наслідком незавершеності становлення нових семантичних відтінків на основі переносних значень слова. У контексті виявляються різні випадки переходу прикметників з одного семантично-граматичного розряду в інший.

3. Повні і короткі прикметники в сучасній українській літературній мові. Стягнені та нестягнені форми повних прикметників.

Короткі і повні форми якісних прикметників успадковані українською мовою від давньоруської. В сучасній українській мові короткі форми прикметників творяться здебільшого від окремих повних якісних прикметників Ч. р. Н. в. однини шляхом відкидання закінчень (зелений – зелен, радий – рад). В основі прикметників, що закінчується на два приголосні, з’являється вставний голосний [е] (ясний – ясен, здатний – здатен), рідше ї [йі] (достойний – достоїн).

Короткі (нечленні) Повні (членні)

Н. і З. в., однини, ч. р. ↓ ↓

Повен, зелен, рад нестягнені стягнені

Ч. р., Н. в., однини –

Червоний –[иі]

Ж. р., с. р. Н. – З. в.

однини

–ая, –яя –а, –я

милая, вечірняя мила, вечірня

– еє, – єє –є, –е

синєє, зеленеє синє, зелене

множина, Н. – З. в

новъ→ столъ – Ії –і

нова → рука добрії, милії добр, миліі

ново → слово

добръ и (ч. р.) → добръи → добрый → добрий

добра→Ђ(ж.р)→добраЂ→добра(jа)→добра,добрая

добре→ǽ(с.р)→добреǽ→добреjе→добре

↓

Der,die,das

Короткі, або не членні прикметники, вживаються лише у формі Н. (З.) відмінка однини, чоловічого роду і становлять чисту основу. Вони не змінюються ні за родами, ні за числами, ні за відмінками. Наприклад, повен, славен, красен, ладен. Пливе човен води повен.

Короткі прикметники вживаються у розмовному мовленні, у фольклорі та поезії.

Повні, або членні, мають флексії у всіх відмінках. Повні прикметники існують у двох морфологічних варіантах: стягненому і нестягненому.

У сучасній українській мові повна нестягнена форма поширена в Н. в. однини тільки в прикметниках чоловічого роду (червоний, добрий, синій), прикметники ж. р і с. р. мають нестягнені варіанти у (Н. – З. в однині –ая(–яя), –ую(–юю), –еє(–єє), –її (Н. – з. множини): вечірняя, коханеє, зеленії, синєє. «Стоїть гора високая…», «Зеленеє жито, зелене, дорогії гості у мене…».

Прикметники типу добра, літня, добрі – це так звані стягнені, або скорочені, форми повних прикметників. Для української мови більш уживаними є повні прикметники із стягненими закінченнями.