Прислівник

План

1. Значення прислівника як частини мови. Морфологічні ознаки та синтаксична роль.

2. Групи прислівників за значенням.

3. Ступені порівняння прислівників.

4. Творення і морфологічний склад прислівників :

а) прислівники прикметникового походження;

б) прислівники іменникового походження;

в) прислівники числівникового походження;

г) прислівники займенникового походження;

г) прислівники дієслівного походження.

5. Перехід іменних частин мови у прислівники.

6. Перехід прислівників у інші частини мови.

7. Наголос у прислівниках.

Література:

1. Жовтобрюх.- с.307-311

2. Суч. укр. літ. мова. Морфологія./ За ред.І.К.Білодіда.- с.430-444

3. Суч. укр. літ. мова./ За ред.А.П.Грищенка - 331-338

4. Суч. укр. літ. мова./ За ред.М.Я.Плющ. - 288-291

5. Безпояско О.К. та ін. Граматика укр.мови, 1993.- с.243-273

6. Чапля Іван Кирилович. Прислівники в укр.мові.- Х., 1960

7. Русанівський Віталій Макарович. Означальні, предикативні і модальні прислівники.//УМЛШ.- 1967,- №4.- с.22-26

8. Йозеф Ф.Андерш. Особливості адвербіалізації іменників.// Мовознавство.- 1999.- №1.-с.3-6

9. Горпинич В.О. Морфологія укр.мови.- Дн., 1999.- с.80-88

10. Ніколашина Т.І. Порівняльно-уподібнювальні прислівники синтаксичного ступеня адвербіалізації у суч.укр.літ.мові.// Наук.записн.- Випуск 31.- серія: Філологічні науки (мовознавство).- Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2001.- с.118-120

1. Прислівник ( madverbium- ad- при, verbium- дієслово) - це лексико-граматичний клас невідмінюваних слів із категоріальним значенням непроцесуальної ознаки дії, ознаки непроцесуальних ознак (якості), зрідка ознаки предмета.

Прислівником називається повнозначна незмінна частина мови, що виражає якісну або кількісну ознаку дії або стану, ступінь або міру вияву іншої ознаки і доповнює значення дієслова, виражаючи різні обставини, за яких відбувається дія.

Наприклад:

"З невідомої причини він страшенно зрадів і збентежився". (В.Підмогильний)

"Ліворуч мінливим калимом горіла низина Подолу" (В.П.).

"Спати лягав рано, не маючи світла, і спав допізна" (В.П.).

"Я вами дуже тяжко відболіла" (Л.К.).

"Мене ізмалку люблять всі дерева" (Л.К.).

"Я вранці голос горлиці люблю" (Л.К.).

Ознака, яку виражають прислівники, неоднорідна з погляду означуваного. Розрізняють якісну ознаку дії, стану або предмета (виразно читати, сумлінно працювати, вкупі відпочивати, кава по-турецьки, дорога навпростець) і ознаку іншої ознаки, зокрема щодо її кількісного вияву (занадто енергійний, трохи сором’язливий, дуже високо, зовсім ясно).

Морфологічні ознаки прислівників:

1. Не мають форм словозміни (за іншою термінологією- має нульову парадигму).

Наприклад: весело, трохи, вдвічі, вниз, ввечері, додолу.

2. Якісно-означальні прислівники (-о, -е) можуть утворювати ступені порівняння, ці прислівники походять від якісних прикметників:

Наприклад: голосний - голосно - голосніше - найголосніше ;

веселий - весело - веселіше - найвеселіше.

3. Наявність у прислівниках специфічних суфіксів: -о, -е, -и, -єму, -ому, -ом; преф.по-.

Наприклад: відверто, холодно, відважно, добре, по-українськи, по-твоєму, по-нашому, гуртом, двічі.

4. Лексична та словотворча співвідносність прислівників з іншими частинами мови:

• з іменниками: літом, назустріч, вгору;

• з прикметниками: повільно, безпосередньо, низько;

• із займенниками: по-вашому, по-своєму;

• з числівниками: удвоє, втричі, по-перше;

• з дієсловами: мовчки, жартома, навсидячки.

Загальновідомо, що прислівник досить специфічна частина мови, яка "виражає якісно-означальну характеристику чи означає різні обставини дії, стану, або ознаки" (Бевзенко : 1960, 372).

Прислівник має низку характерних ознак, котрі відрізняють його від інших лексико-граматичних класів слів. Передусім це повнозначна частина мови, якій притаманна незмінність та співвіднесеність з іменними частинами мови та дієсловами.

Прислівник – це не нова частина мови, і як окремий клас слів усвідомлювався вже античними філософами (III ст. до н.е.). У працях давньогрецьких граматистів, зокрема Діонісія Фракійського (Олександрівська школа), прислівник кваліфікується як "слово, яке стоїть при дієслові", як "прикметник до дієслова". У цьому значенні цей термін сприйняли і римські граматисти, назвавши прислівник (лат.ad- при, verbium - дієслово) adverbium (при дієслові). Цей термін перейшов і в європейські граматики.

В укр. мовознавстві існували різні терміни для позначення прислівника. Поняття "прислівник" передавалося словами : "прислівок", "прислог", "наріччя", "присловце", "причасівник", "присловник", "прийменник", "прикметник" тощо [Чапля, 1960,10].

Прислівники поєднуються з іншими словами в реченні синтаксичним зв’язком прилягання. Найчастіше вони прилягають до особових форм дієслова, до інфінітива, дієприкметника і дієприслівника, рідше - до прикметника, прислівника, іменника. (сам.роб.-виписати).

У реченні прислівники виступають у ролі різних обставин:

а) місця :

Наприклад: "Весна збігає, і збігають роки, вже й вечори попереду біжать" (В.Ст.).

"Спішать додому козаки..." (В.С.).

б) часу :

Наприклад: "Повертався пізно з косовиці" (В.С.).

"Тепер я вже при чині- не те, що вивсь раніше по тичині" (В.С.).

"Вночі собор ніби ще величавіший" (О.Г.).

в) причини:

Наприклад: "Сп’яну лізуть до кожної з обіймами" (О.Г.).

"Люди знічев’я юрмились на майдані соборному" (О.Г.).

"І тобі, потворі, спересердя добру мову й розум одібрав" (В.Стус).

г) мети:

Наприклад: "Вона ненароком чи навмисне торкнулася його".

"Навіщо ж, весно, ти так пишно розцвіла..." (П.Граб.).

г) способу дії:

Наприклад: "Ходив, як кажуть, пішки під столом" (В.С.).

"Солов’ї тьохкають по-весняному" (О.Г.).

д) міри і ступеня :

Наприклад: "Впало ранених чимало, кров з них ріками текла" (В.С.).

Зрідка прислівники виступають у функції неузгоджених означень.

Наприклад: "Нам подали каву по-турецьки".

"Дорога ліворуч привернула нашу увагу".

"Читання вголос розвиває голос".

"Озеро праворуч привернуло мою увагу".

Прислівники досить широко використовуються в мові. Після іменників, прикметників, дієслів займають 4 місце. Утворюють синонімічні ряди (Напр.: Іноді- інколи, деколи, часом, зрідка, вряди-годи; безжалісно-безжально, безсердечно, безсердно, жорстоко, безпощадно.), антонімічні пари (Напр.: Наліво-направо, начисто-начорно, вчора-сьогодні, вдень-вночі.). (Сл. антонімів Полюга Лев Михайлович).