Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Про соціальний супровід

.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
55.34 Кб
Скачать

Про соціальний супровід

Профілактичні програми передбачають комплексний підхід і до роботи з неповнолітніми, які стоять на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх, і до роботи з їх батьками та вчителями, і до молоді, яка звільнилась з місць позбавлення волі.

Реалізація соціального супроводу дає змогу:

комплексно та систематично вирішити проблеми дітей вулиці;

надати психолого-педагогічну, психотерапевтичну, психіатричну, медичну, правову, інформаційну допомогу, щоб не допустити виключення цієї категорії підлітків з життя в суспільстві;

створити постійно діючу систему соціальної реабілітації;

корекціювання їх поведінки;

соціалізація та ре соціалізація;

проводити спільну роботу з профілактики рецидивної злочинності

Дуже важко ресоціалізувати, емоційно напруженого, озлобленого, психічно неврівноваженого неповнолітнього. Суспільство, сім'я, друзі здебільшого відвертаються від нього.

Спільна програма може стати ланкою до взаємодії між державними та громадськими організаціями, новою формою роботи по оптимізації виховного процесу. Координація зусиль всіх зацікавлених сторін допоможе ефективності апробації нової моделі - "соціальний супровід".

Важливою умовою ефективності роботи за програмою є реалізація спільних програм центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та партнерів з числа державних та недержавних (в тому числі громадських) установ, організацій.

Модель "соціального супроводу" передбачає тривалу, спільну роботу різних спеціалістів, комплекс заходів з неповнолітніми, молоддю, батьками, найближчим оточенням, навколишнім середовищем, суспільством щодо їх соціалізації, ресоціалізації та підвищення соціального статусу.

Ланкою між сім'єю, друзями, учбовими закладами і суспільством є соціальний працівник. Який здійснює роботу з усіма учасниками соціально-реабілітаційний процес. Важко виділити в роботі соціального працівника пріоритетні, основні функції.

Функції узгоджуються з напрямками соціально-реабілітаційної роботи.

Соціально-реабілітаційна робота з неповнолітніми, включає в себе:

збір та аналіз повної інформації про підлітка;

вивчення характеристики, "справи", медичної картки;

знайомство з сім'єю;

з'ясування мотивації подальшої поведінки,

вивчення індивідуально-психологічних особливостей, ставлення до питань щодо відносин з батьками, освіти, роботи;

розробка індивідуальних діагностичних карт;

складання індивідуальної програми реабілітації для успішної адаптації до життя в суспільстві, підбір методів виховання - засобів впливу на свідомість, почуття, волю;

складання плану соціального супроводу для кожного підлітка;

розробка та реалізація тренінгів щодо розуміння соціальних цінностей, досвіду та стимулювання розвитку позитивних рис характеру;

розробка та реалізація тренінгів щодо подолання особистісних комплексів.

^ Соціально-реабілітаційна робота з батьками включає в себе:

знайомство з сім'єю: підготовка до зустрічі, з'ясування мотивації щодо організації життя в сім'ї, питань щодо освіти, роботи допомога в створенні позитивного сімейного мікроклімату;

складання плану соціального супроводу для кожної конкретної сім'ї;

індивідуально-консультативна робота з батьками щодо подолання конфліктних ситуацій в сім'ї.

^ Соціально-реабілітаційна робота з найближчим оточенням включає в себе: знайомство з оточенням, друзями: з'ясування мотивації щодо допомоги, індивідуально-консультативна робота з друзями.

^ Соціально-реабілітаційна робота з суспільством (державними установами) включає в себе:

представництво і захист інтересів неповнолітнього в державних установах;

налагодження порозуміння та взаємозв'язків між різними структурами;

узгодження питання наступності в роботі фахівців, з метою адаптації, індивідуалізації та інтеграції молодої людини.

Багато спільного між індивідуальною програмою з реабілітації та планом соціального супроводу: розробляються, плануються всі заходи для конкретної молодої людини - індивідуально; враховуються індивідуальні, вікові та індивідуально-психологічні особливості. Але необхідно чітко розуміти різницю між програмою та планом. Індивідуальна програма з реабілітації є частиною плану соціального супроводу, яку здійснює соціальний працівник.

Соціальний супровід - більш ширше поняття, яке включає в себе систему індивідуальних заходів: підтримку, послуги, допомогу, попередження та усунення негативного впливу, відновлення морального та психічного стану особистості. Всі ці заходи спільно здійснюють всі зацікавлені сторони, згідно свого функціоналу (див. таблиця).

При здійсненні соціально-реабілітаційної роботи за напрямками будуть виникати труднощі, які необхідно враховувати в роботі.

По-перше, у неповнолітнього може і не бути сім'ї - вона сирота, чи батьки позбавлені батьківських прав, чи взагалі - алкоголіки. Тому підтримки, розуміння, допомоги з боку рідних не буде ні соціальному працівнику, ні неповнолітньому.

По-друге, друзі, знайомі, які складають найближче оточення - можуть бути правопорушниками, людьми, не поділяючими думки соціальних працівників щодо майбутнього їх товариша. Тому навколишнє середовище може вороже сприймати дії соціальних працівників.

По-третє, суспільство, в цілому, не готове брати на себе відповідальність за майбутнє дитини вулиці. Недосконала законодавча база не дає змоги комплексного та систематичного вирішення їхніх проблем

По-четверте, немає постійно створених реальних робочих місць.

При виконанні соціально-реабілітаційної роботи соціальний працівник додержується етичних норм та Кодексу поведінки:

виконання посадових обов'язків, згідно високого рівня гідності та честі, професійності та відповідальності;

повага до людської гідності;

захист інтересів клієнта;

збереження конфіденційності, якщо вимоги правосуддя не вимагають іншого;

забезпечення охорони здоров'я клієнта та вживання необхідних заходів для забезпечення медичної допомоги у випадку необхідності;

повага соціального працівника до Закону та Кодексу поведінки.

Найбільша проблема на сьогодні - налагодження порозуміння та взаємодії фахівців різних галузей: педагогів, юристів, медиків, працівників правоохоронних структур та соціальної сфери.

Розробка спільних програм та спільного плану дій щодо реалізації конкретних етапів роботи з неповнолітніми, і є на сьогодні актуальним завданням (див. таблиця).

ЦСССДМ та громадські організації

Служба у справах неповнолітніх та учбовий заклад

Правоохоронні органи

1

2

3

Первинне консультування

Надання первинної інформації про неповнолітнього, його сім'ю, оточення.

Представництво і захист інтересів неповнолітнього

Розробка діагностичних карт, індивідуальних програм з реабілітації, планів соціального супроводу.

Підготовка сім'ї до зустрічі.

Допомога в прописці та отриманні паспорту, ідентифікаційного коду

Розробка тренінгів щодо розуміння соціальних цінностей та стимулювання розвитку позитивних рис характеру.

Допомога в отриманні освіти.

Допомога в працевлаштуванні.

Допомога в налагодженні стосунків в сім'ї, школі тощо.

Допомога в працевлаштуванні.

Спільні функції:

1.Складання плану соціального супроводу для кожної конкретної людини.

2.Узгодження питань наступності в роботі фахівців з метою адаптації та реабілітації неповнолітнього

№ п/п

Етапи роботи

Головні дії

Проблеми даного етапу

Хто вирішує

Хто залучений до вирішення

1

2

3

4

5

6

Етап відновлення стосунків

Відновлення зв'язків, відносин з родиною

Друзі, які можуть втягти в старе життя

Соціальний працівник

Фахівець-психолог

Початковий етап

Реєстрація (облік) у КМСН

Працівники КМСН

Соціальний працівник

Початковий етап

Отримання паспорту

Нема грошей

Працівники ССН

Соціальний працівник

Початковий етап

Прописка

Не прописаний

ЖЕК, Місцеві органи виконавчої влади

Соціальний працівник

Початковий етап

Працевлашту­вання

Не хочуть приймати на роботу

Центр зайнятості, Місцевий органи виконавчої влади

Соціальний працівник

Етап налагодження, збереження стосунків

Розвиток соц. корисних зв'язків та відносин з родиною, друзями

Друзі, які можуть втягти в старе життя

Соціальний працівник

Фахівець-психолог

Етап налагодження стосунків

Освіта (за необхідністю)

Втрата документів чи велика перерва у навчанні

Соціальний працівник

Фахівець-психолог

Етап налагодження стосунків

Медичне обстеження

Працівники ССН

Соціальний працівник

Фахівець-медик

Етап налагодження стосунків

Консультативна допомога

Рецидив злочину

Фахівець-психолог

Соціальний працівник

Етап самоконтролю

Робота над собою

Друзі, які можуть втягти в старе життя

Соціальний працівник

Фахівець-психолог

Додаток до наказу

Державного комітету

України у справах сім'ї та молоді

“5”лютого 2004р. № 38

^ Порядок соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях

І. Загальні положення

1. Даний Порядок розроблено відповідно до законів України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", "Про попередження насильства в сім'ї", "Про соціальні послуги", Державної програми запобігання дитячій бездоглядності на 2003 - 2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 21.02.2003 № 154, Указу Президента України від 23.06.2001 № 467 "Про додаткові заходи щодо вдосконалення здійсненій соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями".

2. Даний Порядок визначає процедуру впровадження системи заходів щодо виявлення, обліку та соціального супроводу сімей, члени яких перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі – сім'ї у кризових ситуаціях), управліннями (відділами) у справах сім'ї та молоді, центрами соціальних служб для молоді, службами у справах неповнолітніх в межах повноважень та механізм їх взаємодії.

Складні життєві обставини - обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад. стихійне лихо, катастрофа тощо).

3. Основні засади соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях: підтримка членів сімей зазначених категорій у вирішенні життєвих проблем, які вони не в змозі подолати за допомогою власних засобів і можливостей; попередження виникнення нових складних життєвих обставин створення умов для подальшого самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають.

II. Суб'єкти соціального супроводу:

4. Суб'єктами соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях є:

управління (відділи) у справах сім'ї та молоді;

центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

служби у справах неповнолітніх.

5. Управління (відділи) у справах сім'ї та молоді в межах своїх повноважень:

1) здійснюють координацію заходів щодо соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях суб'єктами соціального супроводу через дорадчі органи, утворені в управлінні (відділі);

2) здійснюють системний облік сімей у кризових ситуаціях шляхом формування відповідного банку даних;

3) вирішують питання щодо надання сім'ям у кризових ситуаціях. матеріальної (грошової чи натуральної) допомоги;

4) сприяють працевлаштуванню працездатних членів сімей у кризових ситуаціях;

5) надають консультації сім'ям у кризових ситуаціях з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів членів цих сімей;

6) сприяють у вирішенні житлових проблем сімей у кризових ситуаціях;

7) вживають профілактичні оздоровчі заходи з метою збереження, підтримки та охорони здоров'я членів сімей у кризових ситуаціях,

8) здійснюють заходи щодо попередження насильства в сім'ї; розглядають заяви та повідомлення про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення відповідно до Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу, затвердженому Кабінетом Міністрів України, надають необхідну допомогу жертвам насильства в сім'ї;

9) вживають заходи, спрямовані на створення умов для профорієнтації, професійної підготовки, освіти та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями - членів сімей у кризових ситуаціях;

10) звертаються до інших структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій за сприянням у наданні необхідної допомоги сім'ям у кризових ситуаціях.

6. Центри соціальних служб для молоді:

1) здійснюють діагностування сімей у кризових ситуаціях, і обов'язкове соціальне інспектування цих сімей;

2) укладають угоду з сім'єю у кризовій ситуації щодо соціального супроводу на добровільній основі;

3) розробляють спільно з сім'єю у кризовій ситуації план її супроводу;

4) здійснюють соціальний супровід сімей у кризових ситуаціях шляхом надання її членам комплексу адресних соціальних послуг (психологічних, соціально-педагогічннх, юридичних, соціально-медичиих, соціально-економічних, інформаційних) як необхідної підтримки, допомоги і самодопомоги;

5) здійснюють соціальну рекламу послуг різним типам сімей у кризових ситуаціях:

6) здійснюють соціальний супровід різних категорій сімей, насамперед, в яких:

існує ризик передачі дитини до дитячої установи;

ризик передачі дитини до дитячої установи підтверджується відповідними документами від опікунської ради, служби у справах неповнолітніх, заявою батьків, опікунів (піклувальників) з проханням про передачу дитини під державну опіку, іншими документами;

діти вже перебувають у дитячих установах, однак існує можливість, що за умов соціальної підтримки сім'ї діти могли б повернутися і жити зі своїми родинами, або у них з'явилася б можливість проводити більше часу в сім'ї;

неповнолітнім одиноким матерям (батькам), яким потрібна підтримка;

матері виявили намір залишити новонароджену дитину у пологовому будинку і після соціальної реабілітації через втручання фахівців названих служб відмовилися від цього наміру;

діти-інваліди знаходяться під ризиком передачі до державних установ або вже перебувають в таких установах;

діти виховуються батьками-інвалідами;

їх члени мали досвід перебування в інтернатних закладах.

7. Служби у справах неповнолітніх:

1) вживають заходи щодо своєчасного виявлення, системного обліку та догляду дітей, які знаходяться у складних життєвих обставинах у зв'язку з сирітством, безпритульністю, бездоглядністю, конфліктами і жорстоким поводженням щодо них у сім'ї;

2) повідомляють про випадки вчинення насильства в сім'ї відповідне управління (відділ) у справах сім'ї та молоді у термін не більше трьох днів з часу отримання такої інформації;

3) при безпосередній загрозі життю і здоров'ю дитини порушують питання про вилучення - дитини з сім'ї або вирішують питання щодо тимчасового влаштування дитини. У разі потреби порушують питання про призначення опікуна (піклувальника) дитини, передачу дитини в прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, інтернатний заклад;

4) вживають заходи щодо захисту житлових та майнових прав дітей.

^ III. Механізми здійснення соціального .супроводу сімей у кризових ситуаціях:

8. Інформація про сім'ї, що підлягають соціальному інспектуванню, може надходити як особиста заява про допомогу одного з членів сім'ї, від окремих громадян, організацій, установ, підприємств, сільських, селищних, міських рад, житлово-комунальних служб, органів охорони здоров'я, освіти, внутрішніх справ, виконання покарань, управлінням (відділам) у справах сім'ї та молоді. На підставі отриманої інформації центри соціальних служб для молоді та служби у справах неповнолітніх здійснюють відповідне соціальне інспектування, за результатами якого сім'ї в кризових ситуаціях беруться на облік.

9. Центри соціальних служб для молоді, служби у справах неповнолітніх при виявленні сім'ї у кризовій ситуації складають акт обстеження житлово-побутових умов зазначеної сім'ї, визначають її склад, основні проблеми і потреби її членів та протягом трьох діб надають відповідну інформацію щодо віднесення конкретної сім'ї до категорії сімей у кризових ситуаціях та необхідності соціального супроводу управлінню (відділу) у справах сім'ї та молоді за місцем проживання (перебування) членів цієї сім'ї.

Управління (відділи) у справах сім'ї та молоді на підставі отриманої від центрів соціальних служб для молоді, служб у справах неповнолітніх інформації щодо сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах, здійснюють формування та ведення загального банку даних цих сімей для подальшого вирішення питання щодо їх соціального супроводу.

Об'єктами формування загального банку даних для соціального супроводу сім'ї, яку взято на облік у журналі обліку сімей, що перебувають у кризових ситуаціях, в управлінні (відділі) у справах сім'ї та молоді за місцем проживання (перебування) членів таких сімей.

10. Координація роботи щодо соціального супроводу сімей у кризовій ситуації покладається на дорадчий орган, утворений в управлінні (відділі) у справах сім'ї та молоді, до складу якого можуть входити начальник управління (відділу), керівники інших структурних підрозділів відповідної місцевої держадміністрації, начальник служби у справах неповнолітніх, директор центру соціальних служб для молоді, представники підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян.

Організацію діяльності дорадчого органу здійснюють управління (відділи) у справах сім'ї та молоді.

На засіданнях дорадчого органу: розглядаються справи кожної окремої сім'ї в кризовій ситуації; колегіально приймається рішення щодо передачі окремої сім'ї в кризовій ситуації відповідному суб'єкту для соціального супроводу.

Якщо для вирішення кризової ситуації сім'ї потрібно залучити декількох суб'єктів соціальних послуг, то серед них визначається координатор, а також - термін соціального супроводу, при потребі справа розглядається на засіданні дорадчого органу повторно і вирішується питання щодо продовження або припинення соціального супроводу цієї сім'ї.

На підставі рішення дорадчого органу управлінням (відділом) у справах сім'ї та молоді заповнюється облікова картка встановленого зразка, у якій відображаються дані щодо виду соціального супроводу, суб'єкта та терміну його здійснення.

11. Після прийняття рішення дорадчого органу відповідним суб'єктом соціального супроводу разом з сім'єю у кризовій ситуації може розроблятися план подальшого соціального супроводу цієї сім'ї.

12. Соціальний супровід може припинятися у разі:

- подолання сім'єю кризової ситуації;

- зміни якості сімейних стосунків, належне виконання членами сім'ї своїх обов'язків, а також зобов'язань за угодою про супровід;

- відмови сім'ї від допомоги, якщо це не загрожує іншим особам;

- переїзду сім'ї (суб'єкт, що здійснює соціальний супровід, повинен повідомити відповідне управління (відділ) за новим місцем проживання (перебування) цієї сім'ї, якщо воно відоме);

- невиконання зобов'язань сім'ї за угодою про супровід.

13. Не допускається розголошення відомостей про особисте життя членів сім'ї у кризовій ситуації та іншої інформації особистого характеру, які стали відомими суб'єкту під час соціального супроводу.

14. Управління (відділи) у справах сім'ї та молоді, центри соціальних служб для молоді, служби у справах неповнолітніх під час соціального супроводу сімей названих категорій взаємодіють між собою, а також з іншими місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами, які надають соціальні послуги, іншими юридичними та фізичними особами.

15. Відділи у справах сім'ї та молоді щоквартально подають звіти щодо стану здійснення супроводу сімей у кризових ситуаціях до управлінь у справах сім'ї та молоді, які в свою чергу раз на півріччя подають до Державного комітету України у справах сім'ї та молоді узагальнені звіти за затвердженою формою.

Додаток

До Порядку соціального супроводу

Сімей у кризових ситуаціях

Облікова картка

Сім`ї ____________________________________________________________,

Щодо якої здійснюється соціальній супровід

Тип сім`ї (поставити відповідну позначку)

багатодітна

неповна

малозабезпечена

Батько ____________________________________________________________

(П.І.Б., рік народження)

Мати _____________________________________________________________

(П.І.Б., рік народження)

Кількість членів сім`ї в т.ч. дітей до 18 років ___________________________

Адреса за якою проживає сім`я _______________________________________

(індекс, область, район, місто (село, селище))

___________________________________________________________________

(вулиця, будинок, квартира, телефон)

Підстава для організації соціального супроводу _________________________

Ознаки кризової ситуації (необхідне підкреслити): самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім`ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, систематичне вживання алкогольних чи наркотичних засобів тощо.

Короткий зміст рішення дорадчого органу _____________________________

Надана допомога __________________________________________________

Суб`єкт(и) соціального супроводу ___________________________________

Термін здійснення соціального супроводу ______________________________

Причини зняття з соціального супроводу(поставити відповідну позначку)

Подолання сім`єю кризової ситуації

Зміна якості сімейних стосунків, належне виконання членами сім`ї своїх обов`язків, а також зобов`язань за угодою про супровід

Відмови сім`ї від допомоги, як що це не загрожує іншим особам

Переїзд сім`ї

Невиконання зобов`язань сім`ї за угодою про супровід

Рішення що до неповнолітніх дітей

Додаткова інформація _______________________________________________

^ Складання індивідуальних діагностичних карт неповнолітніх

Мета роботи по складанню індивідуальних діагностичних карт неповнолітніх - з'ясувати коло питань, знання яких допоможе побудувати роботу з неповнолітніми.

Для складання індивідуальних діагностичних карт, яке починається з первинного опитування дитини чи підлітка, перш за все необхідно:

- вивчити обставини сімейного життя дитини, його родинні, соціальні зв'язки. Отримати повну інформацію, яка стосується соціального статусу дитини: коло спілкування (дорослі та діти); уподобання, інтереси, рівень знань; особисті якості;

- побувати в сім'ї, вивчити структуру, оцінити матеріальний стан, моральний та психологічний клімат, становище дитини в сім'ї;

- ознайомитись з іншими близькими для дитини людьми, побувати в школі, міліції, сусідів тощо.

Питання для складання діагностичних карт:

- сімейна ситуація очима дитини;

- ставлення дитини, підлітка до того, що чиниться у сім'ї, до батьків, їх знайомих, а також до братів, сестер, якщо вони є;

- чи є зв'язки з іншими родичами, бабусями, дідусями, які взаємостосунки між ними та батьками дитини, щоб знайти, на що спиратися в роботі;

- чи продовжують діти любити своїх батьків (буває, що вони ідеалізують їх, згадують тільки позитивне, пояснюючи погане ставлення зайнятістю, необхідністю, наприклад, "доглядати за молодшою сестричкою". Інколи це почуття різко контрастує з ставленням до дітей самих батьків, які поринули у пияцтво та розпусту);

- визначити інтереси, рівень знань та можливостей дитини, підлітка (чи ходили до школи, чим вони захоплюються, чим займаються у вільний час);

- визначити референтну групу, на яку підліток орієнтується, співвідносить себе з нею як з еталоном (з'ясувати відносини з однолітками, вчителями, іншими особами, хто є авторитетом, "значнішим іншим");

- ставлення дитини, підлітка до норм моралі і моральності, прийнятих у суспільстві;

Під час бесід з дітьми та підлітками для оцінки рівня їх соціального розвитку можна орієнтуватися на такі діагностичні ознаки:

наявність позитивно орієнтованих життєвих планів та професійних намірів;

ступінь свідомості та дисциплінованості відносно навчання;

рівень розвитку та потягу до знань, навичок, вмінь (спортивних, технічних, творчих та інших);

адекватне ставлення до власних дій та до поведінки дорослих;

здатність враховувати колективні інтереси, повага до норм колективного життя;

здатність критично оцінювати власні вчинки та вчинки однолітків;

наявність навичок самоаналізу;

уважне, чуйне ставлення до оточуючих, здатність до співчуття;

вольові риси, протидія поганому впливу, здатність самостійно знаходити рішення та боротися з перешкодами;

зовнішня культура поведінки (зовнішній вигляд, охайність, культура мови, ввічливість);

подолання та відмова від поганих звичок, форм асоціальної поведінки (вживання алкоголю, наркотиків, брудних слів).

^ Складання індивідуальних програм соціалізації для ресоціалізації неповнолітніх до життя в суспільстві

Для неповнолітніх, які потрапляють до ВТК, незалежно від їх віку, характерна загальна риса - порушення норм соціалізації особистості. Це неспроможність адаптуватися до незнайомого оточення, нових обставин, до різних проявів девіантної поведінки - крадіжок, гіперсексуальності, порушення статевих орієнтацій.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.