73. Складу злочину та зміст його елементів

Злочин - суспільнонебезпечне, винне, протиправне та кримі­нально каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Йому притаманні всі об'єктивні та суб'єктивні ознаки, що характеризують поведінку людини.

Під складом злочину мають на увазі скупність передбачених крим.законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, що кваліфікують суспільно небезпечне діяння як злочин.

Вирізняють такі елементи складу злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.

Об’єктом злочину можуть бути: суспільний лад України, його політ.та екон.система, власність, особа, політ.труд.майнові та інші права і свободи громадян.

Об’єктивна сторона – зовнішній вираз злочину, що його складає діяння (дія чи бездіяльність), спричинені ним суспільно небезпечні шкідливі наслідки і причинний зв’язок між діянням та його наслідком. Дія – активна,суспільно небезпечна, передбачена крим.законом поведінка суб’єкта. Бездіяльність – пасивна поведінка, яка проявилася у невиконанні особою тих дій, що їх вона повинна була і могла, у певній ситуації, здійснити. Наслідком злочину наз.збиток, шкоду, якої завдає діяння об’єктивної сторони.

Суб’єкт злочину – це індивід.фіз.особа, що досягла певного віку і є осудною. Фіз.особи поділяються на громадян, осіб без громадянства, іноземних громадян. Осудність фіз.особи означає, що вона розуміє хар-р своїх дій і може керувати ними.

Суб’єктивна сторона – внутрішня психічна діяльність особи, яка вчинила злочин. Ознаками суб’єктивної сторони є провина, мотив і мета злочину.

Під провиною слід розуміти психічне ставлення особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і суспільно небезпечних наслідків у формі наміру чи необережності.

Намір як форма провини хар-ся тим, що особа усвідомлює суспільно небезпечний хар-р своєї дії, передбачає суспільно небезпечні та шкідливі її наслідки та бажає, або свідомо допускає їх настання.

Необережність у вчиненні злочину має місце тоді, коли особа передбачає суспільно небезпечні наслідки свого діяння і легковажно розраховує на запобігання їм або не передбачає можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

У теорії права розрізняють і змішану провину, себто таку, коли особа стосовно до суспільно небезпечного діяння має намір, а щодо суспільно небезпечних наслідків – необережність.

Мотив – внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її вчинити злочин.

Мета – уява особи про бажаний результат, до якого вона прагне, скоюючи злочин.

Мотив і мета близькі за значенням. Мотив і мета – обов’язкові ознаки складу злочину лише тоді, коли вони передбачені в конкретній статті крим.злочину.

74. Покарання та його мета. Види покарань у кримінальному праві

Кримінальне покарання є необхідним засобом охорони держави, суспільства і безпеки особи від злочинів. У бороть­бі зі злочинністю кримінальне покарання має кілька функ­цій: 1.воно є формою державного правомірного при­мусу, загроза застосування якого стримує правопорушників. 2. реальне виконання кримінального покарання, впровадження конкретних правообмежувальних процедур до винних осіб чинить сильний вплив як на самого винного, так і на його оточення.

Покарання є заходом примусу, що застосовується державою за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. По­карання примушує особу до законослухняної поведінки. За­стосування покарання є одним із завершальних етапів кримі­нальної відповідальності, юридичним наслідком злочину.

Як форма примусу покарання полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Кара — це властивість будь-якого кримінального покарання. Вона визначається видом і строком покарання, наявністю фі­зичних, майнових і моральних позбавлень і обмежень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Мета кари досягається виконанням покарання та самим фактом його призначення, що спричиняє засудженому певні моральні випробування.

Система покарань містить види: штраф; позбав­лення військового звання, чину; позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; виправні роботи; службові обмеження для військовослуж­бовців; конфіскація майна; арешт; по­збавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі.

За порядком призначення покарання поділяються на три групи:1) основні покарання;2) додаткові покарання;3)покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові.До основних покарань відносять:1) громадські роботи— встановлюються на певний строк;2) виправні роботи— призначаються на певний строк і обов'язково супроводжуються відрахуванням із суми заробітку засудженого в доход держа­ви певний % заробітку засудженого;3) службові обмеження для військовослужбовців— встановлюються на певний строк з відрахуванням у доход держави певний % грошо­вого забезпечення, одержаного засудженим;4) арешт - на певний строк;5) обмеження волі на певний строк з утриманням в кримінально-виконавчих установах від­критого типу без ізоляції від суспільства з обов'язковим за­лученням до праці;6) тримання в дисциплінарному батальйоні військово­службовців на певний строк;7) позбавлення волі на певний строк і відбувається в кримінально-виконавчих установах;8) довічне позбавлення волі —актом помилування довічне позбавлення волі може бути замінено позбавленням волі на строк не менше 25 років.До додаткових покарань відносять:1) позбавлення військового, спеціального звання — безстрокове;2) конфіскацію майна — призначається лише у випадках, прямо передбачених у санкціях статті за особливо тяжкі корисливі злочини.Покараннями, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові є:1)штраф — встановлюється у певних межах неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,;2) позбавлення права обіймати певні посади або займати­ся певною діяльністю — на строк від 2 до 5 років як основне і від 1 до 3 років як додаткове покарання.Призначення покарання здійснюється судом за певними критеріями. Покарання призначається в межах санкції статті, суд повинен особливо врахувати ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують або обтяжують по­карання. За наявних підстав винна особа може бути повністю або частково звільнена судом від покарання за вчинений злочин.