1. Основні етапи становлення предмета психології; сучасні напрямки у психології.

Виділяють наступні етапи становленні предмета психології:

1. Психологія як наука про душу (від Античності до 17-го століття). Наявністю душі пояснювали всі незрозумілі явища в житті людини.

2. Психологія як наука про свідомість (початок 17-го – середина 19-го століття). Під свідомістю розуміли здатність відчувати, думати. Співпадає з бурхливими розвитком природничих наук. На цьому етапі основним методом пізнання психіки є інтроспекція (самоспостереження).

3. Психологія як наука про поведінку (виникла на початку 20-го століття). Дослідження того, що можна безпосередньо фіксувати (поведінку, вчинки, реакції). Завдання – експериментально визначати психічні особливості людини.

4. Сучасний етап – психологія як наука про факти, закономірності та механізми психіки (з другої половини 20-го століття). Наукові дослідження поведінки та внутрішніх психічних процесів, практичне застосування отриманих даних.

Основні напрямки сучасної психології:

1. Психоаналіз. Розроблений австрійським психіатром Зігмундом Фрейдом. Він виходив з позиції біологізму функціонування психіки людини, стверджував, що психічна діяльність людини обумовлюється первинними (тваринними) інстинктами людини, закладеними на несвідомому рівні психіки, які знаходяться у постійному протиріччі із законами соціальної поведінки.

Розвиток психоаналізу пов’язаний із такими іменами, як Карл Густав Юнг, Альфред Адлер, Еріх Фромм, Ерік Берн.

2. Біхевіоризм, або поведінковий напрям, виник на початку 20-го століття. Засновником є Дж.Уотсон

Біхевіоризм виходить з того, що психіка людини – це сукупність поведінкових реакцій на різного роду стимули, тобто вивчає психіку за наступною схемою – S → R, де S – стимул, а R – відповідна йому реакція.

Пізніше послідовники цього напрямку ввели в цю схему змінну I (O), індивід, або особистість, оскільки реакція на однаковий стимул кожного окремого індивідуума буде різною. Таким чином, схема набула наступного вигляду: S → I → R. Виникає необіхевіоризм (з 70-х років 20-го століття).

3. Когнітивний напрям. Виникає у 50-х роках 20-го століття поряд із біхевіоризмом як антитеза до нього. Пов’язаний із ім’ям Жана Піоже. Цей напрям розглядає людину як мислячу істоту, яка керується певними правилами, планами, стратегіями, а тому необхідно вивчати її мислення і особливості пізнання.

4. Гуманістичний напрям. Виникає у 50-60-х роках 20-го століття, пов’язаний із іменами Абрахама Маслоу, К.Роджерса. Прихильники цього напряму виходять із того, що психологію не слід будувати за принципом природничих наук: людину треба вивчати як активний об’єкт дослідження. Вони орієнтуються на вивчення психіки здорової особистості, яка орієнтується на особистісний розвиток та самоактуалізацію. На противагу психоаналізу гуманісти стверджують, що дії людини більшою мірою обумовлені свідомістю.

2. Основні форми прояву психіки та їх взаємозв’язок.

Основні форми прояву психіки (психічні явища):

1. Психічні процеси.

2. Психічні стани.

3. Психічні властивості.

Психічні процеси – динамічні відображення дійсності в різних формах психічних явищ, це протікання явищ. Психічні процеси поділяють на пізнавальні (увага, відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява та мовлення) та емоційно-вольові (емоції, почуття, воля).

Психічні стани – виражений в даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, який проявляється в пониженій чи підвищеній активності особистості. Стани поділяються на пізнавальні та емоційно-вольові.

Психічні властивості – стійкі утворення, які забезпечують певний кількісно-якісний рівень діяльності та поведінки, типовий для даної людини. До властивостей відносять темперамент, характер, здібності (деякі дослідники виділяють ще спрямованість).