21. Види почуттів.

Види почуттів:

За характером: позитивні (коли подія оцінюється позитивно), негативні.

За дієвістю: стенічні (активні) – активізують, підсилюють діяльність; астенічні (пасивні) – гальмують, пригнічують діяльність.

За задоволенням потреб: нижчі почуття (задоволення органічний потреб), вищі почуття (задоволення складних соціальних потреб, що виникають в процесі життя людини).

За спрямованістю вищі почуття поділяються на: моральні (визначають ставлення до себе та до інших людей), інтелектуальні (пов’язані з пізнавальною діяльністю), естетичні (почуття краси, гармонії), праксичні (пов’язані з трудовою діяльністю).

За суб’єктивною цінністю (за Додоновим): альтруїстичні (орієнтовані на допомогу іншим людям), комунікативні (пов’язані зі спілкуванням), глоричні (пов’язані зі захопленням, славою тощо), праксичні, романтичні (пов’язані зі необхідністю чогось нового, незвіданого, оригінального), гностичні (пов’язані зі пізнавальною діяльністю), естетичні, гедонічні (задоволення тілесного та душевного комфорту), акизитивні (пов’язані з накопиченням, колекціонуванням, збиранням), пугнічні (мобілізаційні, пов’язані із переживанням ризику, азарту).

За формою переживання: настрої (загальний емоційний стан людини), афект (сильне короткочасне збудження з втратою здатності до свідомої регуляції поведінки), стрес (стан напруги, нагадує афект, але стрес більш протяжний), фрустрація (переживання, які виникають унаслідок ущемлення потреб людини), пристрасті (стійкі почуття, які проявляються в прагненні до однієї мети чи об’єкту).

22. Поняття про волю. Функції волі. Воля як саморегуляція діяльності.

Воля – форма психічного відображення, що проявляється в здатності до вибору дій, пов’язаних з подоланням зовнішніх чи внутрішніх перешкод.

Функції: 1) спонукальна (здатність до мобілізації, активізації зусиль на шляху до досягнення мети; 2) гальмівна (стримування, спрямоване на зменшення мотивації, обмеження небажаної активності).

Воля є важливим компонентом психіки людини, нерозривно пов’язаної з мотивами, пізнавальними та емоційними процесами;

Вольові дії за своєю природою причинно зумовлені, виникають в процесі активної взаємодії з середовищем;

Вольові властивості (якості) особистості являють собою стійкі психічні утворення;

Вольова активність має складну психологічну структуру і включає в себе 1) ставлення до зовнішніх впливів; 2) мотивацію; 3) свідому саморегуляцію

23. Простий і складний вольовий акт.

Розрізняють два типи вольових дій (вольового акту): 1) простий вольовий акт (спонукання до дії переходить в саму дію майже автоматично). Його структура: виникнення спонукання та усвідомлення мети; досягнення мети. 2) складна вольова дія (складний вольовий акт) – безпосередньо дії передує врахування її наслідків, прийняття рішення, складання плану його здійснення. Його структура: мета і прагнення її досягти; усвідомлення ряду можливостей досягнути мети; поява мотивів, що підкріплюють чи відкидають ці можливості; боротьба мотивів і вибір; прийняття однієї з можливостей у вигляді версії прийняття рішення; здійснення прийнятого рішення.

Прийняття рішення і його виконання викликають особливий емоційний стан, а саме вольове зусилля – це форма емоційного стресу, що мобілізує внутрішні ресурси людини (пам’ять, мислення, уяву) та створює додаткові мотиви до дії, які відсутні або недостатні, та переживається як стан значної напруги. В результаті вольового зусилля гальмується дія одних стимулів та підсилюється дія інших. Результат вольового зусилля – це емоційне задоволення, яке переживається як перемога над собою.