31. Самооцінка. Рівень домагань. Афект неадекватності. Самоповага.

самооцінка. Визначає систему ставлень людини до самої себе, це та цінність, значущість, якої надає собі людина в цілому чи окремим сторонам своєї поведінки/діяльності. Елементом самооцінки є рівень домагань особистості – прагнення до досягнення мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною. Самооцінка характеризується такими параметрами: 1) рівень – висока, середня, низька; 2) співвідношення з реальними успіхами – адекватна, неадекватна; 3) особливості будови – конфліктна, безконфліктна (гармонійна, дисгармонійна). Порушення самооцінки породжує такий самооцінний феномен, як афект неадекватності – стійкий негативний емоційний стан, який виникає у зв’язку з неуспіхом в діяльності і проявляється в тому, що людина не усвідомлює цю неуспішність або не бажає її визнавати. На основі самооцінки розвивається самоповага – це співвідношення справжніх досягнень особистості і того, на що людина претендує, розраховує. Самоповага = успіх/домагання. Для збільшення самоповаги є два шляхи: збільшувати успіхи, зменшувати домагання.

32. Структура особистості за Фрейдом.

Видокремив три рівні структури особистості: «воно» (id) – несвідомий рівень, вмістилище інстинктів, який керується принципом задоволення; «я», або «ego» - свідомий рівень, який здійснює критичну оцінку реальності і узгоджує несвідомого з умовами соціуму; «зверх-я», або «superego» - рівень, який формується під впливом моральних правил та установок суспільства. «Superego» відповідає за почуття провини, сорому. «Ego», на яке тисне несвідоме «воно», постійно вимагаючи задоволення потреб, має узгоджувати ці потяги із установками «superego». Таким чином, «ego» - це прошарок між двома протилежними рівнями, механізм стримування, порушення в діяльності якого, за З.Фрейдом, призводить до виникнення неврозів.

33. Структура особистості за п.Платоновим.

Структура особистості за Платоновим:

1. Підструктура спрямованості. Вона включає ставлення людини та моральні риси.

2. Підструктура форм відображення. Це індивідуальні особливості психічних процесів.

3. Підструктура соціального досвіду (знання, уміння, навички).

4. Підструктура біологічно зумовлена. Це типологічні характеристики, патологічні зміни, вікові та статеві особливості.

34. Структура особистості в теорії персоналізації а.В.Петровського.

Структура особистості за Петровським (теорія персоналізації):

1. Внутрішньоіндивідна, або інтраіндивідна, підструктура (темперамент, характер, здібності).

2. Зовнішньоіндивідна, або інтеріндивідна, підструктура, яка проявляється в спілкуванні, взаємодії з іншими людьми.

3. Надіндивідна, або метаіндивідна, підструктура. Особистість виноситься за межі фізичного тіла, це «внески», які робить людина в інших людей. Тут можна говорити про квазіособистість – нереальну людину, образ якої справив великий вплив на інших людей, наприклад, Ісус Христос.

35. Поняття про спілкування. Функції спілкування. Взаємозв’язок спілкування та діяльності.

Спілкування -_ взаємодія двох чи більше людей, яка полягає в обміні між ними інформацією пізнавального чи афективно-оцінного характеру

За метою виділяють наступні функції спілкування (Л.Карпєнко)

1) Контактна. Метою цієї функції є встановлення контакту як стану спільної готовності до прийому та передачі повідомлення взаємоорієнтованості.

2. Інформаційна. обмін повідомленнями

3. Спонукальна. Полягає у стимуляції активності партнера в спілкуванні,

4. Координаційна. Полягає у взаємному орієнтуванні і узгодженні дій для організації спільної діяльності.

5. Функція розуміння. адекватне сприймання, і розуміння партнерами один одного (намірів, установок, переживань, станів).

6. Амотивна. Передбачає цілеспрямоване збудження у партнера потрібних емоційних переживань (обмін емоціями) чи несвідомий «обмін емоціями

7. Управління відносинами (функція встановлення стосунків) - усвідомлення і фіксування свого місця в системі міжособистісних та інших зв'язків спілкування

8. Функція здійснення впливузміна намірів, установок, думок, поглядів, рішень, уявлень, потреб, дій, активності, смаків, норм та стандартів поведінки, оцінки партнера.