4. Свідомість та її структура. Свідоме та несвідоме в психічній діяльності людини.

Свідомість – це вища, властива лише людині, форма суспільного відображення об’єктивних стійких властивостей та закономірностей довкілля, формування внутрішньої моделі світу, в результаті чого досягається пізнання та перетворення оточуючої дійсності.

Структура свідомості:

1. Відображення навколишнього світу за допомогою пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява). Порушення діяльності цих пізнавальних процесів призводить до розладу свідомості.

2. Розрізнення суб’єкта та об’єкта. Це розрізнення «я» та «не-я», яке відбувається в процесі формування самосвідомості.

3. Забезпечення цілеутворюючої діяльності. Людина розкриває причинно-наслідкові зв’язки, ставить перед собою мету, приймає вольові рішення.

4. Наявність емоційно-оцінних ставлень до дійсності, інших людей, до самої себе. Це визначається системою почуттів людини як стабільних ставлень до дійсності.

Несвідомі психічні явища – це сукупність психічних явищ, станів і дій, відсутніх у свідомості людини, що лежать поза сферою розуму, непідзвітні їй принаймні в даний момент, та не піддаються контролю.

"ринципи психології.

1. Принцип детермінізму. Розкриває причини виникнення психіки у філо- та онтогенезі, закономірну зумовленість психічних явищ, психічної діяльності та властивостей людини.

2. Принцип відображення. Всі психічні функції за своєю природою є відображувальними. Психічне відображення має сигнальний характер. Сигнальність характеризується високою вибірковістю та випережуваністю. Психічне відображення є знаково опосередкованим, воно активне на будь-якому рівні.

3. Принцип єдності психіки та діяльності. Конкретизує два попередні принципи. За цим принципом психіки та діяльність не тотожні і не протиставні – вони утворюють єдність. Психіка виступає як внутрішній ідеальний план діяльності, а діяльність, у свою чергу, визначає особливості розвитку психіки.

4. Принцип розвитку психіки. Кожному рівню психіки відповідає свій рівень детермінанти. В процесі становлення особистості типи розвитку представляються неоднозначно, вони мають інтегральний характер, характеризуються нерівномірністю та домінуванням одного чи іншого. Особистісні якості закладаються під час ігрової, навчальної чи трудової діяльності.

5. Системно-структурний принцип. Психіка є складною системою взаємопов’язаних елементів, в якій окремі прояви розглядаються як складові елементи цілого. Психіка виступає при цьому як складна відкрита система із зворотними зв’язками.

5. Відчуття, як первинна форма орієнтування організму в довкіллі. Фізіологічна основа відчуттів. Рецептори та аналізатори.

Відчуття – це сенсорні процеси відображення окремих конкретних властивостей, якостей предметів та явищ дійсності в момент їхньої безпосередньої дії на органи чуття.

Фізіологічною основою відчуттів є нервовий імпульс, який виникає при дії подразника на адекватний йому аналізатор.

Анатомо-фізіологічною структурою, в якій відбувається виникнення відчуття, є аналізатор

В організмі функціонує система аналізаторів, які забезпечують формування відчуттів певної якості – зорових, слухових, температурних, м’язових тощо. Аналізатор складається з периферійної частини – рецепторів, провідникових нервових шляхів - та центральної частини в корі та підкорці головного мозку. В рецепторах відбувається перетворення енергії фізичних і хімічних подразників, що діють на організм, у нервове збудження. Провідникові шляхи складаються з нейронів, розміщених на різних рівнях нервової системи, які поєднуть рецепторну периферію з мозковим центром. У центральній частині аналізатора здійснюється основна обробка нервових імпульсів, що надходять з периферії.