- •Основні етапи становлення предмета психології; сучасні напрямки у психології.
- •Основні форми прояву психіки та їх взаємозв’язок.
- •Розвиток психіки у філогенезі. Механізми відображу вальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки.
- •Свідомість та її структура. Свідоме та несвідоме в психічній діяльності людини.
- •Відчуття, як первинна форма орієнтування організму в довкіллі. Фізіологічна основа відчуттів. Рецептори та аналізатори.
- •Класифікація та види відчуттів.
- •Загальні закономірності відчуттів. Властивості відчуттів.
- •Поняття про сприймання. Взаємозв’язки аналізаторів у процесі сприймань.
- •Загальні властивості сприймань.
- •Класифікація і види сприймань.
- •Природа пам’яті. Теорії пам’яті людини.
- •Класифікація і види пам’яті.
- •Процеси пам’яті.
- •Поняття про мислення. Фізіологічні основи та функції мислення.
- •Структура мислення.
- •Поняття про уяву як вищий пізнавальний процес. Фізіологічна основа уяви.
- •Класифікація та види уяви.
- •Поняття про емоції та почуття. Функції емоцій і почуттів.
- •Теорії емоцій.
- •Види емоцій.
- •Види почуттів.
- •Поняття про волю. Функції волі. Воля як саморегуляція діяльності.
- •Простий і складний вольовий акт.
- •Поняття про увагу. Фізіологічні основи уваги. Функції уваги.
- •Види уваги.
- •Поняття про особистість у психології. Основні характеристики особистості.
- •Співвідношення понять: людина. Індивід. Особистість. Індивідуальність. Суб’єкт.
- •Склад і структура особистості. Біологічне та соціальне в структурі особистості.
- •Самосвідомість. Можливості розвитку самосвідомості особистості.
- •Самооцінка. Рівень домагань. Афект неадекватності. Самоповага.
- •Структура особистості за Фрейдом.
- •Структура особистості за п.Платоновим.
- •Структура особистості в теорії персоналізації а.В.Петровського.
- •Поняття про спілкування. Функції спілкування. Взаємозв’язок спілкування та діяльності.
- •Група. Класифікація груп та їх характеристика.
- •Властивості темпераменту.
- •Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •Характер: сутність та структура характеру.
- •Акцентуації характеру.
- •Поняття про здібності. Природні і соціальні передумови здібностей.
- •Види та рівні здібностей. Структура здібностей.
-
Склад і структура особистості. Біологічне та соціальне в структурі особистості.
Основу особистості становить її структура – це відносно стійкий зв’язок і взаємодія всіх сторін особистості як цілісного утворення.
Структура особистості за Рубінштейном:
1. Спрямованість особистості (потреби, інтереси, ідеали людини).
2. Знання, уміння, навички людини.
3. Індивідуально-типологічні особливості (темперамент, характер, здібності).
Структура особистості за Ковальовим:
1. Спрямованість.
2. Характер, вольові якості людини, які визначають стиль її поведінки.
3. Можливості людини (система здібностей).
4. Система вправ, яка забезпечує самоконтроль та саморегуляцію людини.
Структура особистості за Платоновим:
1. Підструктура спрямованості. Вона включає ставлення людини та моральні риси.
2. Підструктура форм відображення. Це індивідуальні особливості психічних процесів.
3. Підструктура соціального досвіду (знання, уміння, навички).
4. Підструктура біологічно зумовлена. Це типологічні характеристики, патологічні зміни, вікові та статеві особливості.
-
«Я»- концепція.
Самосвідомість – це усвідомлення людиною самої себе, яке формується під впливом інших людей. Результатом та процесом самосвідомості є «Я-концепція» особистості.
«Я-концепція» - динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона визначає свою взаємодію з іншими людьми і ставлення до себе.
В структурі «Я-концепції» виділяють такі компоненти:
1. Когнітивний компонент – «Я-образ». Це система уявлень про себе («хто я?», «який/яка я?»).
2. Емоційний – самооцінка. Визначає систему ставлень людини до самої себе, це та цінність, значущість, якої надає собі людина в цілому чи окремим сторонам своєї поведінки/діяльності. Елементом самооцінки є рівень домагань особистості – прагнення до досягнення мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною. Самооцінка характеризується такими параметрами: 1) рівень – висока, середня, низька; 2) співвідношення з реальними успіхами – адекватна, неадекватна; 3) особливості будови – конфліктна, безконфліктна (гармонійна, дисгармонійна). Порушення самооцінки породжує такий самооцінний феномен, як афект неадекватності – стійкий негативний емоційний стан, який виникає у зв’язку з неуспіхом в діяльності і проявляється в тому, що людина не усвідомлює цю неуспішність або не бажає її визнавати. На основі самооцінки розвивається самоповага – це співвідношення справжніх досягнень особистості і того, на що людина претендує, розраховує. Самоповага = успіх/домагання. Для збільшення самоповаги є два шляхи: збільшувати успіхи, зменшувати домагання.
3. Поведінковий компонент. Проявляє в реальних вчинках, поведінці, діях людини. Він є результатом прояву особливостей перших двох компонентів.
-
Самосвідомість. Можливості розвитку самосвідомості особистості.
самосвідомість орієнтована на осмислення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, своєї позиції в суспільстві. самосвідомість - знанням людини про саму себе.
компонентами самосвідомості є феномени саморегуляції, самооцінки, самоаналізу.
Самосвідомість – це усвідомлення людиною самої себе, яке формується під впливом інших людей. Результатом та процесом самосвідомості є «Я-концепція» особистості. Самосвідомість розвивається, змінюється, збагачується впродовж життя людини. У кожного є природна схильність до самовдосконалення, як усвідомлення прагнення до творчого саморозвитку, самореалізації. Високий рівень самосвідомості зумовлює саморозвиток і самовиховання.