- •Основні етапи становлення предмета психології; сучасні напрямки у психології.
- •Основні форми прояву психіки та їх взаємозв’язок.
- •Розвиток психіки у філогенезі. Механізми відображу вальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки.
- •Свідомість та її структура. Свідоме та несвідоме в психічній діяльності людини.
- •Відчуття, як первинна форма орієнтування організму в довкіллі. Фізіологічна основа відчуттів. Рецептори та аналізатори.
- •Класифікація та види відчуттів.
- •Загальні закономірності відчуттів. Властивості відчуттів.
- •Поняття про сприймання. Взаємозв’язки аналізаторів у процесі сприймань.
- •Загальні властивості сприймань.
- •Класифікація і види сприймань.
- •Природа пам’яті. Теорії пам’яті людини.
- •Класифікація і види пам’яті.
- •Процеси пам’яті.
- •Поняття про мислення. Фізіологічні основи та функції мислення.
- •Структура мислення.
- •Поняття про уяву як вищий пізнавальний процес. Фізіологічна основа уяви.
- •Класифікація та види уяви.
- •Поняття про емоції та почуття. Функції емоцій і почуттів.
- •Теорії емоцій.
- •Види емоцій.
- •Види почуттів.
- •Поняття про волю. Функції волі. Воля як саморегуляція діяльності.
- •Простий і складний вольовий акт.
- •Поняття про увагу. Фізіологічні основи уваги. Функції уваги.
- •Види уваги.
- •Поняття про особистість у психології. Основні характеристики особистості.
- •Співвідношення понять: людина. Індивід. Особистість. Індивідуальність. Суб’єкт.
- •Склад і структура особистості. Біологічне та соціальне в структурі особистості.
- •Самосвідомість. Можливості розвитку самосвідомості особистості.
- •Самооцінка. Рівень домагань. Афект неадекватності. Самоповага.
- •Структура особистості за Фрейдом.
- •Структура особистості за п.Платоновим.
- •Структура особистості в теорії персоналізації а.В.Петровського.
- •Поняття про спілкування. Функції спілкування. Взаємозв’язок спілкування та діяльності.
- •Група. Класифікація груп та їх характеристика.
- •Властивості темпераменту.
- •Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •Характер: сутність та структура характеру.
- •Акцентуації характеру.
- •Поняття про здібності. Природні і соціальні передумови здібностей.
- •Види та рівні здібностей. Структура здібностей.
-
Класифікація і види пам’яті.
1. За змістом матеріалу: рухова пам’ять (запам’ятання та відтворення рухів, є основою рухових навичок), емоційна (зберігає переживання та почуття, пов’язані з подіями минулого), образна (зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні уявлення, які узагальнені в певні образи), словесно-логічна (пов’язана з мисленням та мовою, спрямована на запам’ятовування смислу, загального змісту інформації).
2. За характером мети діяльності: мимовільна (здійснюється без спеціальної мети, без вольового зусилля, вона є наслідком певної практичної діяльності), довільна (пам’ять, яка протікає з чітко поставленою метою щось запам’ятати, відтворити, для цього використовується спеціальні мнемотехнічні прийоми).
3. Час закріплення та збереження матеріалу: сенсорна пам’ять (фіксується в периферичних частинах аналізаторів, це миттєвий відбиток різної модальності); короткочасна (утримує та відтворює інформацію, яка надходить із сенсорної пам’яті. Швидке запам’ятання та нетривале збереження інформації – 20-30 секунд); тривала (зберігає людський досвід, забезпечує тривале збереження матеріалу), тривала пам’ять із свідомим доступом і закритим доступом; оперативна пам’ять (запам’ятання в процесі конкретної діяльності, включає елементи короткочасної і тривалої пам’яті); феноменальна пам’ять (відтворення без змін після тривалого зберігання).
4. За усвідомленістю: механічна (запам’ятання внаслідок декількох повторень); логічна (передбачає переробку та осмислення інформації).
-
Процеси пам’яті.
1. Запам’ятання – закріплення нового матеріалу.
2. Збереження – процес, який забезпечує утримання матеріалу в пам’яті.
3. Забування – процес, який визначає втрату чіткості матеріалу, зменшення його обсягу, неможливість відтворення.
4. Відтворення – процес, який відновлює матеріал, що зберігається в пам’яті.
-
Поняття про мислення. Фізіологічні основи та функції мислення.
Мислення – найбільш узагальнена та опосередкована форма психічного відображення, яка встановлює зв’язки та відношення між об’єктами дійсності.
Функції мислення: розуміння (розкриття істотних характеристик і зв’язків між предметами); розв’язання проблем та завдань (виникає, коли не вистачає суб’єктивного досвіду в проблемних ситуаціях); цілеутворення (породження мети, цілі, прогнозування діяльності); рефлексія (діяльність суб’єкта, що спрямована на усвідомлення способів та дій свого пізнання та поведінки, виконує регулюючу функцію).
-
Структура мислення.
1. Змістовий компонент. Визначається емпіричними знаннями та науковими поняттями.
2. Функціонально-операційний компонент. Це мислительні операції (порівняння, синтез, аналіз, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація тощо), а також форми мислення (поняття, судження, умовисновки – індуктивні та дедуктивні).
3. Цілемотиваційний компонент. Це цілі та пізнавальні мотиви, які формуються та проявляються в мислительній діяльності.
-
Поняття про уяву як вищий пізнавальний процес. Фізіологічна основа уяви.
Уява (імажинативний процес) – це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду. Уява як особливий психічний пізнавальний процес знаходиться дещо осторонь від інших пізнавальних процесів, а разом з тим займає проміжне місце між сприйманням, мисленням та пам’яттю
Фізіологічні механізми:
1. Діяльність кори головного мозку.
2. Глибокі відділи мозку, а саме: гіпоталамо-лімбічна система та підкіркові ділянки мозку.