- •1)Предмет і об'єкт соціології
- •2) Суспільство: сутність, типи, тенденції розвитку
- •3)Соціологія особистості, її об’єкт, предмет, функції і завдання.
- •4) Поняття культури, основні її елементи. Предмет соціології культури
- •5)Суть економічної соціології, її теоретико-методологічні аспекти
- •6) Суспільство як цілісна система
- •7) Сутність понять «людина», «особистість», «індивідуальність», «індивід».
- •8)Субкультура.Функції культури
- •9) Економіка як соціальний інститут, його структура та функції
- •10) Основні етапи і тенденції розвитку соціологічної думки
- •11)Соціальна структура та соціальна стратифікація суспільства
- •12) Соціологічні підходи до вивчення особистості та її місця в суспільстві
- •13) Соціологічна інтерпретація релігії, її місце й роль у суспільстві
- •14) Взаємодія економічної та соціальної сфер, механізм регулювання
- •15) Соціологічна думка та соціологія в Україні
- •16) Соціальний статус та соціальна роль особистості
- •17) Соціологічна структура особистості
- •18) Релігія як соціальний інститут, рівні соціологічного аналізу
- •19) Структура релігійної організації
- •21) Внесок о. Конта в розвиток соціології
- •22) Праця як соціальний базовий процес
- •23) Соціологічні погляди г. Спенсера
- •24) Соціальний розвиток: соціальна революція чи соціальна еволюція
- •25) Соціальна активність особистості
- •26) Релігія як компонент культурної системи
- •27) Соціологізм е. Дюркгейма
- •28) Предмет соціології політики
- •29) Сутність, предмет, об’єкт, функції соціології молоді
- •30) Історія конфліктології та основні фази теорії конфлікту
- •31) Політика як вираз соціальної взаємодії
- •32) Сутність, види та складові соціологічних досліджень
- •33) Структура і функції політики
- •34) Молодіжна проблематика у вітчизняній соціології
- •35) Динаміка соціальних конфліктів
- •36) Організація соціологічного дослідження
- •37) Взаємовідносини політики з іншими сферами суспільства
- •38) Сім’я як соціальний інститут. Функції сім’ї
- •39) Типи й види конфлікту
- •40) Опитування як метод збору соціологічної інформації
- •41) Соціологія міжнародних відносин
- •42) Соціальне напруження в сімейних стосунках, шляхи подолання конфліктних ситуацій
- •43) Особистість у ситуації конфлікту
- •44) Аналіз документів і спостереження в соціології
- •45) Сім’я, аспекти її соціологічного вивчення
- •46) Попередження і розв’язання конфліктів
- •47) Обробка та аналіз соціальної інформації
- •48) Проблеми сучасної сім’ї
- •49) Програма соціологічного дослідження: поняття, функції, призначення
- •50) Електоральні дослідження в соціології політики
12) Соціологічні підходи до вивчення особистості та її місця в суспільстві
Елементами соціальних систем є люди. Входження людини в суспільство відбувається через різноманітні соціальні спільноти: групи, інститути, організації та системи прийнятих у суспільстві норм і цінностей (культуру). Внаслідок цього людина залучена до багатьох соціальних систем, кожна з яких справляє на неї системоформуючий вплив. Вона стає не тільки елементом соціальної системи, а системою, що має складну структуру.
Будь-які соціальні утворення неможливо уявити без людини, її активної творчої діяльності, одним з наслідків якої і є соціальні спільноти. Адже людина як істота соціальна на основі соціальних зв'язків і взаємодії творить групи, колективи, об'єднання, а згодом і спільноти. Саме особистість з'єднує всі ланки суспільного життя: макро-, мезо- і мікросередовища, робить їх полем власної творчої активності та осередком розгортання внутрішніх потенцій.
У соціології особистість розглядається не як продукт природи, а передусім як сукупність суспільних відносин, продукт суспільства.
Особистість як соціальна якість людини є предметом соціальних наук: філософії, соціології, психології та ін. Соціологія досліджує особистість як суб'єкт соціальних відносин, виділяючи в ній соціально-типові характеристики, які розвиваються під впливом соціальних інститутів, а також шляхи та канали зворотного впливу особистості на соціальний світ. Отже, специфіка соціологічного підходу до вивчення особистості полягає в тому, що він аналізує її суто соціальні характеристики.
Узагальнено суспільна сутність людини конкретизується у понятті «особа», яке розкриває предметні ознаки індивідуальності щодо окремих соціальних структур — груп, колективів, організацій, рухів, партій, інститутів та інших спільнот. Саме поняття «особа» розкриває соціальну роль, яку відіграють окремі соціальні верстви у життєдіяльності суспільства.
. Головним вбачається те, що особистість — це суб'єкт соціальних груп, спільнот та соціальних процесів, який може формувати нові соціальні утворення відповідно до власних інтересів.
Людина є об'єктом наукового інтересу різних соціогуманітарних наук. Основні проблеми особистості в різні часи і по різному трактувались представниками окремих соціологічних шкіл і напрямів.
Давньогрецька культурна традиція розробляла концепцію «людини розумної» (homo sapiens), яка утверджує думку про відмінність людини і тварини за ознакою розумності. Вона виявилася вельми плідною і стійкою; породила уявлення про всемогутність людського розуму і міцну раціоналістичну парадигму як у філософії, так і в соціології.
13) Соціологічна інтерпретація релігії, її місце й роль у суспільстві
Релігія як соціальний інститут. Релігія є одним із найдавніших соціальних інститутів і має досить складну структуру. Основними її елементами є релігійна свідомість, релігійна діяльність, релігійні відносини та релігійні організації.
Релігійна свідомість — це релігійна віра, релігійні норми, символи, ціннісні орієнтації, санкції, заборони, упередження і т.ін.
Релігійна свідомість буває масовою, груповою та індивідуальною.
Релігійна діяльність — це практично духовне освоєння світу. Розрізняють два види релігійної діяльності: позакультову та культову. Позакультова діяльність здійснюється в духовній та практичній сферах. Розробка релігійних ідей, систематизація та інтерпретація догматів теології відносяться до духовної сфери. До практичної сфери належать місіонерська діяльність релігійних індивідів (їх групи); викладання богослівських дисциплін у навчальних закладах; управлінська діяльність у системі релігійних організацій та ін.
Культова діяльність — це культ у власному розумінні цього слова, тобто це релігійні дії віруючих (поклони, вставання на коліна, складання рук, хресне знамення тощо при молитвах, а також символічні боготворчі акти — чин богослужби, обряд, проповідь, жертви, таїнства).
Релігійні відносини залучені до систем суспільних відносин — матеріальних та ідеологічних. Вони складаються відповідно з релігійною свідомістю, існують через релігійну діяльність. У зв’язку з цим релігійні відносини бувають культові (існують через культову діяльність) та позакультові (існують через позакультову діяльність). Носіями релігійних відносин виступають релігійні індивіди, групи, організації.
Релігійні організації. Структура релігійної організації пов’язана з традицією та звичаєм, церковним правом або статутом. У релігійній організації складаються зв’язки координації (взаємодія по горизонталі) та субординації (підлеглість по вертикалі), діють відносини авторитарного характеру.
Організація забезпечує існування та функціонування релігійної спільності, тобто сукупності послідовників певного віросповідання. Спільність разом із своїми організаційними елементами являє собою релігійне об’єднання, первинним осередком якого виступає людина. Над общиною надбудовується комплекс ланок (аж до вищої ланки — центра об’єднання), що забезпечує цілісність об’єднання.
Функції релігії. Під функціями релігії розуміють різноманітні засоби її дії в суспільстві. У літературі виділяють 5 функцій:
1) світоглядна (певне світорозуміння — пояснення світу, місце людини в ньому і т.ін.);
2) компенсаторська (релігія виконує роль компенсатора в суспільстві, тобто релігійного “заповнення” дійсності — соціальна нерівність, наприклад, перетворюється в рівність у стражданні; роз’єднаність замінюється братерством у громаді й т.ін.);
3) комунікативна (релігія сприяє спілкуванню людей через культову та позакультову діяльність);
4) регулятивна (релігійні ідеї, цінності, стереотипи, культова діяльність і релігійні організації виступають як регулятори поведінки людей);
5) інтегративна (підсумовуючи поведінку та діяльність індивідів, об’єднуючи їхні думки, прагнення, спрямовуючи зусилля соціальних груп і інститутів, релігія якоюсь мірою сприяє стабільності в суспільстві).
Релігійна ситуація в Україні. Як свідчать соціологічні дослідження (1997 р.), майже половина дорослого населення України вважає себе віруючими, з них 3/4 — православні, 10% — греко-католіки, 8% — представники інших конфесій, 7% — “просто віруючі”.
Політика у сфері релігії. Сьогодні вплив релігії на свідомість мас у світі є досить значним, і тому політичні діячі будь-якої країни прагнуть використати конфесії для досягнення певних політичних цілей або ж нейтралізувати їх суспільний вплив з цією ж метою. Деякі конфесії також активно втручаються в політику, створюючи релігійні партії, профспілки, очолюючи національно-визвольні рухи.