- •1.1. Предмет психології та її завдання
- •1.2. Рефлекторна природа психіки
- •1.3. Психіка і свідомість
- •1.4. Основні галузі психологічних знань
- •1.5. Зв’язок психології з іншими науками
- •1.6. Основні напрями в сучасній психології
- •2.1. Основні вимоги до методів психології
- •2.2. Основні методи психології. Спостереження, експеримент
- •2.3. Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка
- •2.4. Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ
- •3.1. Виникнення та розвиток психіки
- •3.2. Розвиток механізмів психічної діяльності
- •3.3. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу
- •3.4. Виникнення та історичний розвиток людської свідомості
- •4.1. Поняття про особистість та її структуру
- •4.2. Активність особистості та її джерела
- •4.3. Розвиток і виховання особистості
- •5.1. Поняття про групи
- •5.2. Міжособистісні стосунки у групі
- •5.3. Психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних стосунках
- •6.1. Поняття про діяльність
- •6.2. Мета і мотиви діяльності
- •6.3. Структура діяльності
- •6.4. Засоби діяльності, процес їх засвоєння
- •6.5. Перенесення та інтерференція навичок
- •6.6. Основні різновиди діяльності
- •6.7. Творча діяльність
- •7.1. Поняття про мову та її функції
- •7.2. Фізіологічні механізми мовної діяльності
- •7.3. Різновиди мовлення
- •8.1. Поняття про спілкування
- •8.2. Засоби спілкування
- •8.3. Функції спілкування
- •8.4. Різновиди спілкування
- •9.1. Поняття про увагу
- •9.2. Фізіологічне підгрунтя уваги
- •9.3. Різновиди і форми уваги
- •9.4. Властивості уваги
- •10.1. Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття
- •10.2. Фізіологічне підгрунтя відчуттів
- •10.3. Класифікація і різновиди відчуттів
- •10.4. Основні властивості відчуттів
- •10.5. Відчуття і діяльність
- •11.1. Поняття про сприймання
- •11.2. Різновиди сприймань
- •11.3. Властивості сприймань
- •11.4. Спостереження і спостережливість
- •12.1. Поняття про мислення. Соціальна природа мислення
- •12.2. Розумові дії та операції мислення
- •12.3. Форми мислення
- •12.4. Процес розуміння
- •12.5. Процес розв’язання завдань
- •12.6. Різновиди мислення
- •12.7. Індивідуальні особливості мислення
- •13.1. Поняття про уяву
- •13.2. Зв’язок уяви з об’єктивною дійсністю
- •13.3. Фізіологічне підгрунтя уяви. Уява і органічні процеси
- •13.4. Процес створення образів уяви
- •13.5. Різновиди уяви
- •13.6. Уява і особистість
- •14.1. Поняття про пам’ять
- •14.2. Теорії пам’яті
- •14.3. Різновиди пам’яті
- •14.4. Запам’ятовування та його різновиди
- •14.5. Відтворення та його різновиди
- •14.6. Забування та його причини
- •14.7. Індивідуальні особливості пам’яті
- •15.1. Поняття про емоції і почуття
- •15.2. Фізіологічне підгрунтя емоцій і почуттів
- •15.3. Вираження емоцій і почуттів
- •15.4. Форми переживання емоцій і почуттів
- •15.5. Вищі почуття
- •16.1. Поняття про волю
- •16.2. Довільні дії та їх особливості
- •16.3. Аналіз складної вольової дії
- •16.4. Основні якості волі
- •16.5. Безвілля, його причини і переборення
- •17.1. Поняття про темперамент
- •17.2. Типи темпераментів
- •17.3. Основні властивості темпераменту
- •17.4. Фізіологічне підгрунтя темпераменту
- •17.5. Роль темпераменту в діяльності людини
- •18.1. Поняття про здібності
- •18.2. Структура здібностей
- •18.3. Різновиди здібностей
- •18.4. Індивідуальні відмінності у здібностях людей та їх природні передумови
- •19.1. Поняття про характер
- •19.2. Структура характеру
- •19.3. Основні риси типового характеру
- •19.4. Природа характеру
- •19.5. Формування характеру
19.3. Основні риси типового характеру
Носієм характеру є людина. Риси її характеру позначаються на
діяльності, стосунках, способах дії в найширшому їх розумінні — в
сім’ї, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою.
Типове та індивідуальне в характері існують в єдності. Типове
створює тло для індивідуальних проявів рис характеру, і прояв не
властивих для більшості певної соціальної групи рис характеру викли-
кає заперечення, осуд.
Особливості типового характеру виявляються при позитивному
або негативному ставленні до праці, інших людей, самого себе, пред-
метів та явищ дійсності.
Ставлення до праці є однією з найістотніших рис характеру люди-
ни. Воно виявляється в повазі до праці, працелюбності або ж у зневазі
до праці та працівників. Важливі риси у ставленні до праці — аку-
ратність, сумлінність, дисциплінованість, організованість.
Ставлення до інших людей виникають у міжособистісних контак-
тах і зумовлюються суспільними умовами життя, які складаються істо-
рично і розкриваються в колективі. Рисам характеру, в яких вияв-
ляється ставлення особистості до інших людей, властиві значна
варіативність за змістом і формою їх виявлення, залежність від рівня
культурного розвитку народу та духовного багатства особистості.
Ставлення до інших людей має оцінний характер, в якому інтелекту-
альне оцінювання залежить від емоційного ставлення до рис характе-
ру, що виявляються в суспільних контактах. Оцінне ставлення до лю-
дей виявляється в різному змісті рис характеру та різній формі їх
прояву. Схвалення та осуд, підтримка та заперечення виявляються у
ввічливій, тактовній, доброзичливій формі або ж формально, улесли-
во, а то й брутально, грубо, іронічно, саркастично, образливо.
Ставлення до інших виявляється залежно від обставин і характеру
оцінювання вчинків і в позитивних, і в негативних рисах характеру.
Позитивними рисами характеру культурної людини є справедливість,
дотримування слова, щедрість, доброзичливість, чесність, принци-
повість. Засадові стосовно них — гуманістичні моральні якості лю-
дей, ідейні переконання, прогресивні прагнення.
До негативних рис характеру належать відчуженість, замкнутість,
заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гординя, схиль-
ність до безпідставного кепкування та глузування, причіпливість,
схильність до пустопорожніх суперечок, заперечення істини, дріб’яз-
ковість, мізантропія. Негативні риси характеру дуже шкодять позитив-
ному спілкуванню людей, їхнім прагненням до спільної боротьби з
несправедливістю, спілкуванню в праці.
Ставлячись до вчинків і поведінки інших, людина формує власні ри-
си характеру за аналогією чи протиставленням. Ставлення до самої
себе — позитивне або негативне — залежить від рівня розвитку са-
мосвідомості, здатності оцінювати себе. Такі риси характеру, як
скромність, почуття власної гідності, вимогливість до себе, відпо-
відальність за справу, схильність віддавати себе, свої сили колекти-
ву, державі, свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості осо-
бистості.
Разом з тим деяким людям властиві негативні риси — нескромність,
хвалькуватість, кар’єризм, гординя, самовпевненість тощо.
Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються по-
різному, індивідуально. У деяких людей окремі риси їхнього харак-
теру виявляються настільки яскраво та своєрідно, що це робить їх
оригінальними. Загостреність таких рис виявляється спонтанно, як
тільки людина потрапляє в адекватні цим рисам умови. Такі умови
провокують прояв загостреної реакції особистості. Крайню інтен-
сивність певних рис людини називають їх акцентуацією. Хоча акцен-
туація якихось рис особистості своєю загостреністю та своєрідністю
прояву виходить за межі звичайного, їх не можна відносити до пато-
логічних. Проте надмірно складні умови, які викликають акценту-
ацію рис особистості, частота їх повторення можуть спричинити невро-
тичні, істеричні та інші патологічні реакції.
Акцентуація рис характеру виявляється лише за певних умов. За
інших умов люди з такими рисами діють спокійно, без напруження.
Акцентуація рис характеру виробляється за суспільних умов жит-
тя під впливом суспільної спрямованості інтересів, специфіки кон-
тактів у колективі, але, як свідчать дослідження, засадовими стосовно
них є своєрідні природжені індивідуальні особливості, що і створюють
грунт для виникнення акцентуації за відповідних соціальних умов.
Розглянемо найхарактерніші прояви акцентуації.
Застрявання в стані збудження на впертості, недовірливості, не-
терпимості до заперечень у дискусіях. У спокійному стані такі люди ви-
являють відповідальність і розсудливість при розгляді справ.
Педантизм виявляється в крайньому, нічим не виправданому фор-
малізмі при вирішенні справи, в дотриманні “букви”, хоча це й шко-
дить справі, у міркуванні типу “коли б чого не трапилося”.
Демонстративні характери виявляють амбіційність, їм властиве
хизування, зухвалість, де потрібно погодитися, вони заперечують оче-
видне: “це неможливо”, “я цього не розумію”. За звичайних умов такі
особистості здатні погоджуватися, досягати значних творчих успіхів.
Екзальтовані особистості надмірно захоплюються, вихваляють те,
що на це не заслуговує, легко збуджуються в радощах або сумують
аж до розпачу, їхні реакції на вчинки свої або інших людей є загостре-
но емоційними, афективними.
Тривожні характери в усьому чекають небезпеку, виявляють підви-
щену боязливість, соромливість, розгубленість, здатні сховатися від не-
безпечного, поступитися навіть слабшому, втікти від нього, якщо він
чимось погрожує.
Інтровертовані особистості замкнуті, свої думки та переживання
спрямовують на самих себе, на свій внутрішній світ, уникають кон-
тактів з іншими, не пристосовані до обставин. Вважають, що аутизм
підлітків більше властивий інтровертованим особистостям.
Екстравертовані особистості прагнуть до спілкування, контактів з
іншими, багато говорять про себе, хвалькуваті, зосереджуються пе-
реважно на зовнішніх явищах, а не на собі, схильні погоджуватися з
усім, що їм пропонують.