- •1.1. Предмет психології та її завдання
- •1.2. Рефлекторна природа психіки
- •1.3. Психіка і свідомість
- •1.4. Основні галузі психологічних знань
- •1.5. Зв’язок психології з іншими науками
- •1.6. Основні напрями в сучасній психології
- •2.1. Основні вимоги до методів психології
- •2.2. Основні методи психології. Спостереження, експеримент
- •2.3. Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка
- •2.4. Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ
- •3.1. Виникнення та розвиток психіки
- •3.2. Розвиток механізмів психічної діяльності
- •3.3. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу
- •3.4. Виникнення та історичний розвиток людської свідомості
- •4.1. Поняття про особистість та її структуру
- •4.2. Активність особистості та її джерела
- •4.3. Розвиток і виховання особистості
- •5.1. Поняття про групи
- •5.2. Міжособистісні стосунки у групі
- •5.3. Психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних стосунках
- •6.1. Поняття про діяльність
- •6.2. Мета і мотиви діяльності
- •6.3. Структура діяльності
- •6.4. Засоби діяльності, процес їх засвоєння
- •6.5. Перенесення та інтерференція навичок
- •6.6. Основні різновиди діяльності
- •6.7. Творча діяльність
- •7.1. Поняття про мову та її функції
- •7.2. Фізіологічні механізми мовної діяльності
- •7.3. Різновиди мовлення
- •8.1. Поняття про спілкування
- •8.2. Засоби спілкування
- •8.3. Функції спілкування
- •8.4. Різновиди спілкування
- •9.1. Поняття про увагу
- •9.2. Фізіологічне підгрунтя уваги
- •9.3. Різновиди і форми уваги
- •9.4. Властивості уваги
- •10.1. Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття
- •10.2. Фізіологічне підгрунтя відчуттів
- •10.3. Класифікація і різновиди відчуттів
- •10.4. Основні властивості відчуттів
- •10.5. Відчуття і діяльність
- •11.1. Поняття про сприймання
- •11.2. Різновиди сприймань
- •11.3. Властивості сприймань
- •11.4. Спостереження і спостережливість
- •12.1. Поняття про мислення. Соціальна природа мислення
- •12.2. Розумові дії та операції мислення
- •12.3. Форми мислення
- •12.4. Процес розуміння
- •12.5. Процес розв’язання завдань
- •12.6. Різновиди мислення
- •12.7. Індивідуальні особливості мислення
- •13.1. Поняття про уяву
- •13.2. Зв’язок уяви з об’єктивною дійсністю
- •13.3. Фізіологічне підгрунтя уяви. Уява і органічні процеси
- •13.4. Процес створення образів уяви
- •13.5. Різновиди уяви
- •13.6. Уява і особистість
- •14.1. Поняття про пам’ять
- •14.2. Теорії пам’яті
- •14.3. Різновиди пам’яті
- •14.4. Запам’ятовування та його різновиди
- •14.5. Відтворення та його різновиди
- •14.6. Забування та його причини
- •14.7. Індивідуальні особливості пам’яті
- •15.1. Поняття про емоції і почуття
- •15.2. Фізіологічне підгрунтя емоцій і почуттів
- •15.3. Вираження емоцій і почуттів
- •15.4. Форми переживання емоцій і почуттів
- •15.5. Вищі почуття
- •16.1. Поняття про волю
- •16.2. Довільні дії та їх особливості
- •16.3. Аналіз складної вольової дії
- •16.4. Основні якості волі
- •16.5. Безвілля, його причини і переборення
- •17.1. Поняття про темперамент
- •17.2. Типи темпераментів
- •17.3. Основні властивості темпераменту
- •17.4. Фізіологічне підгрунтя темпераменту
- •17.5. Роль темпераменту в діяльності людини
- •18.1. Поняття про здібності
- •18.2. Структура здібностей
- •18.3. Різновиди здібностей
- •18.4. Індивідуальні відмінності у здібностях людей та їх природні передумови
- •19.1. Поняття про характер
- •19.2. Структура характеру
- •19.3. Основні риси типового характеру
- •19.4. Природа характеру
- •19.5. Формування характеру
1.3. Психіка і свідомість
У процесі еволюції живих істот психіка як відображення об’єктив-
ної дійсності в мозку розвивалася залежно від умов життя того чи
іншого виду живих істот, набувала дедалі складніших форм. Найви-
щим рівнем її розвитку є властива людині свідомість.
Психологія пояснює виникнення людської свідомості суспільним
способом буття людей і трудовою діяльністю, що спричинила її розви-
ток. З переходом до суспільних форм життя докорінно змінилася
структура людської поведінки. Поряд з біологічними її мотивами, які
залежали від безпосереднього сприймання середовища, виникли вищі,
“духовні” мотиви та потреби, вищі форми поведінки, які засадово зу-
мовлені здатністю абстрагуватися від безпосереднього впливу сере-
довища. Поряд з двома джерелами поведінки — спадково закріпле-
ною програмою та власним досвідом самого індивіда — виникло третє
джерело, що формує людську діяльність, — трансляція та засвоєння
суспільного досвіду. У задоволенні цієї важливої соціальної потреби од-
ним з вирішальних чинників була мова, що стала формою існування
свідомості.
Характерними особливостями і структурними компонентами свідо-
мості є такі.
• Знання про навколишню дійсність, природу, суспільство. Рівень свідо-
мості безпосередньо залежить від рівня засвоєння знань і досвіду осо-
бистості. У процесі суспільно-історичного розвитку в людини розвину-
лася потреба в знаннях, яка є найважливішою її спонукою, мотивом
пізнавальної діяльності.
• Виокремлення людиною себе у предметному світі як суб’єкта пізнан-
ня, розрізнення суб’єкта “Я” та об’єкта “не Я”, протиставлення себе як
особистості іншому об’єктивному світові. Характерним щодо цього є
самопізнання, що стало підгрунтям для самосвідомості, тобто усвідо-
млення власних фізичних і морально-психологічних якостей.
• Цілеспрямованість, планування власної діяльності та поведінки, пе-
редбачення її результатів. Цей бік свідомості виявляється в само-
контролі та коригуванні власних дій, їх перебудові, у змісті стратегії
і тактики, якщо цього потребують обставини.
• Ставлення особистості до об’єктивної дійсності, до інших людей, до
самої себе. Ставлення особистості до оточення виявляється в оціню-
ванні та самокритиці, в яких важливу роль відіграє емоційно-вольова
сфера особистості.
Виокремлення та протиставлення людиною себе іншому предмет-
ному світові, природним і суспільним явищам, переживання свого
ставлення до об’єктивної дійсності та самої себе є засадовими стосов-
но самовиховання. Завдяки свідомості, самопізнанню та самосвідо-
мості особистість стає суб’єктом виховання, тобто сама ставить пе-
ред собою виховні цілі й досягає їх.
Свідомість людини характеризується активністю. У процесі відо-
браження дійсності інформація, що надходить до мозку, відображу-
ється не механічно, а свідомо оброблюється відповідно до мети, завдан-
ня та досвіду особистості.
Рівень розвитку й виявлення свідомості в людини буває різний за-
лежно від рівня розвитку її знань і наукового світогляду, ідейних і мо-
ральних переконань, ставлення до інших людей і до самої себе, до
форм суспільного життя.
Людині властиві й неусвідомлювані форми психічної діяльності
(інстинктивні та автоматизовані дії, потяги тощо). Але несвідоме вхо-
дить до свідомого й завдяки цьому може контролюватися людиною.
Вивчаючи форми психічної діяльності, треба зважати на те, що
психічне життя, свідомість та діяльність особистості завжди постають
в єдності. Ця єдність виявляється в цілеспрямованій діяльності люди-
ни, її різноманітних пізнавальних, емоційних та вольових реакціях,
ставленні до інших і до самої себе. Людина взаємодіє з навколишнім се-
редовищем як цілісна система. Цілісність взаємодії забезпечується на-
самперед вищим відділом центральної нервової системи — корою ве-
ликих півкуль головного мозку, яка інтегрує (об’єднує) діяльність
організму й керує нею.