22.Ієрархічний тип осу.

Форм-ня осн принципів ОСУ почалося з поч ХХ ст. вперше ні соціологом Вебером були розроблені осн підходи концепцій ієрархічних структур упр-ня. Ієрархія – тип структурних відносин у складних багаторівневих системах, що характеризуються впорядкованістю, організованістю взаємодії між окремими рівнями по вертикалі. Осн різновиди ієрархічної структури упр-ня: лінійно-функціональна, лінійно штабна, дивізійна. ЛФСУ формується за шахтним принципом, а також відображає специфіку упр д-сті за функціональними підсистемами: маркетинг, осн д-сть, фінанси, упр-ня персоналом, інноваційна д-сть. Шахтний принцип в побудові ЛФСУ показує, яким чином формується ієрархічне функціонування служб орг-ції за кожним осн функц напрямом д-сті. ЛФСУ передбачає те, що штабні (фун-ні)служби отримують повноваження упр-ня службами нижчого рівня, які виконують відповідні спеціальні ф-ції. ЛШСУ – відображає також розподіл упр процесів в орг-ції, але першим штабом або штабним службам. У ЛСШУ при лінійних керівниках створюються штаби(служби),які спеціалізуються на виконанні певних упр-ких ф-цій. ДСУ (продуктові, споживчі, територіально-регіональні) – використовуються для орг-ції з широкою номенклатурою продукції (послуг), в яких швидко змінюються споживачі, а також для міжнародних орг-цій. Вони відповідають великим підприємствам, корпораціям. Згідно з продуктовою структурою конкретному керівникові делегують повноваження з упр-ня певним типом продукції. Структура, орієнтована на споживача, має підрозділи, вир-чо-госп-ка д-ть яких спрямована на забезпечення потреб певних груп споживачів(покупців).Територіальна структура упр-ня формується за географічним розташуванням під-ва

22. Адаптивний тип осу.

Адаптивний тип характеризується здібністю орг. структур змінювати свою форму відповідно до змін зовн середовища, адоптивно вписуватись в систему упр-ня орг-цією. Адаптивні структури упр-ня мають властивість гнучкості. Різновиди адаптивного типу: - проектні структури; - матричні; - програмно-цільові; - координаційні. Проектні орг-ції тимчасові, створюються для розв‘язання конкретної задачі. Формуються в системі упр-ня будь-якої орг-ції у випадку розробки і впровадження проектів, які планує ця орг-ція. Для форм-ня проектних структур в першу чергу створюється проектна команда, яка працює на тимчасовій основі. Призначений керівник команди або керівник проекту, який має певні повноваження (від першого керівника орг-ції) та відповідальність за орг-цію та використання робіт щодо реалізації проекту. По завершенню впровадження проекту, проектна команда розформовується і її члени повертаються на постійні місця роботи. сучасна практика мен-ту має в своєму арсеналі напрям, проектне упр-ня, яке дозволяє ефективно функціонувати таким гнучким структурам упр-ня. У матричній структурі члени проектної групи підпорядковані як керівнику проекту в рамках повноважень, які визначаються завданнями проекту, так і керівнику тих функ-них відділів, де вони працюють постійно. В матричних сферах керівник проекту взаємодіє з двома групами підлеглих: з постійними членами проектної команди та ін працівниками функціональних служб орг-ції, які працюють за сумісництвом. Ефективність цих структур залежить від д-сті працівника, а також злагодженої роботи проектної команди. У програмно-цільових структурах постійно змінюються роль і місце керівника програми, тобто керівник повинен пристосовуватись до нових умов, цілей і задач. Призначені для реалізації великих інноваційних проектів. Як правило вони охоплюють реалізацію проектів на рівні окремих галузей, корпоративних груп, великих п-в. Координаційну структуру використовують коли виконується велика к-сть програм.