29. Класифікація управлінських рішень.

Рішення – це вибір альтернативи, речове відбиття власне управління (мен-ту), певною мірою його підсумок. Воно є результатом обдумувань, дій та намірів, висновків, міркувань, обговорень, постанов тощо, спрямованих на реалізацію цілей упр-ня. Рішення вимагають відповідальності, систематизації дій, організованості тощо. їх можна класифікувати за певними ознаками: За сферою охоплення – загальні (стосуються всієї орг-ції); часткові (конкретних підрозділів, служб, проблем тощо). За тривалістю дії – перспективні, поточні. За рішенням прийняття – на вищому, середньому, нижчому рівнях упр-ня. За х-ром розв'язуваних задач – організаційні запрограмовані (це певний відомий перелік кроків, тут мало альтернатив); орг незапрограмовані (викликані новими або невідомими факторами та ситуаціями, напр рішення з поліпшення якості продукції); компромісні (повинні врівноважувати протиріччя, що виникають). За способом обґрунтування – інтуїтивні (базують на відчуттях менеджера); як базуються на судженнях (думках міркуваннях, висновках), такі рішення можуть призвести до несприйняття нової альтернативи; раціональні (обґрунтовані об’єктивними аналітичними процесами). За способом прийняття – одноосібні, колегіальні (розробляє група фахівців, а приймає відповідна група менеджерів), колективні (приймаються загальними зборами).

30. Рольові функції менеджера.

Менеджер – це керівник ринкової орієнтації, який добре орієнтується в ринкових відносинах. Тобто це не будь-який керівник, а тільки той, хто своєчасно реагує на кон‘юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує вир-во (д-ть) з урахуванням вимог ринку. Амер економіст Мінцберг виділив 10 упр-ких ролей (видів д-ті) менеджерів, які об'єднав у три групи:

Міжособисті ролі: -головний керівник, лідер, ланка, яка зв‘язує із зовн орг-ціями та особами.

Інформаційні ролі: отримувач інф-ї (зовн і внутр-ї), розповсюджувач інф-ї, представник (при зовн контактах орг-ції).

Ролі, пов‘язанні з прийняттям рішень: підприємець, який веде пошук можливостей вдосконалення орг-ції; ліквідатор порушень у д-ті орг-ції; розповсюджувач ресурсів* відповідальний за переговори, які веде орг-ція.

30. Характеристика стилів керівництва.

У процесі упр д-сті керівник виробляє певні способи, важелі та механізми впливу на підлеглих, які с сук-сті формують стиль керівництва. Стиль керівництва – сук-сть способів, прийомів, механізмів владного і лідерського впливу на підлеглих з метою забезпечення виконання ними завдань та досягнення цілей орг-ції. СК залежить від обсягу делегованих повноважень, використовуваних форм влади, турботи про людські стосунки, вик-ня завдань орг-ції тощо. Авторитарний СК – володіння керівником значною владою, що створює можливості для нав’язування своєї волі виконавцям. Спрямований на потреби низького рівня. Автократ централізує повноваження, структурує роботу підлеглих, унеможливлює вільне прийняття ними рішень, здійснює психол тиск, нерідко вдається до погроз. Демократичний (ліберальний) СК – апелює до потреб більш високого рівня. Його хар-ть високий рівень децентралізації повноважень, вільне прийняття рішень і вик-ня завдань, оцінювання роботи після її завершення, турбота про забезпечення працівників необх ресурсами, відповідність цілей орг-ції та цілей груп працівників. Комбінований стиль – базується на поєднані перших двох, це означає, що керівник за певних умов виявляє себе більше автократом, а в інших – більше демократом. Його поведінка залежить від дисциплінованості працівників, їх взаємодії, рівня конфліктності в групі, інформ обмежень тощо.

31. Х-ка категорії лідерства в менеджменті.

Лідерство – це здатність впливати на окремі особи і групи працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей орг-ції. Лідерство виникає там, де є потреби в ініціативних діях. Особ, яка добровільно бере більшу відповідальність, ніж передбачено посадою, стає неформальним лідером. Лідр також є керівником, але х-р його дій особливий. Він не управляє, а веде за собою людей, які не його підлеглими, а послідовниками. За сферою реалізації виокремлюють: інструментальний (у ділових відносинах) та експресивний (у міжособистих стосунках) типи лідерів. Експресивним лідером стає найшановніша особа, яка згладжує конфлікти, нейтралізує напруження, підвищуючи ефективність праці. Такий лідер може стати ініціатором асоціальної поведінки. Оск лідер відображає інтереси колективу, він є своєрідним контролером, який стежить, щоб конкретні дії кожного не суперечили заг інтересам, не підривали єдності групи. Теорії лідерства: теорія підходу з позиції особистих якостей (кращі з керівників володіють певними особистими якостями, як рівень інтелекту і знань, помітну зовнішність, чесність, тверезий розум, ініціативність, соц і ек освіту та високий рівень впевненості в собі); теорія поведінкового підходу (ефективність визначають не стільки особисті якості керівника, скільки його манери поведінки у взаємодії з підлеглими, ситуації), теорія ситуаційного підходу (на ефективність керівництва впливають такі ситуаційні чинники, як потреби й особисті якості підлеглих, х-р завдань, вимоги і вплив середовища, наявність у керівника інф-ції.

Конце́рни — статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців. Об'єднання діють на основі договору чи статуту, що затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи.

Консóрціуми — тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети (спільне розміщення позики або здійснення єдиного промислового проекту).

Корпора́ція — товариство, спілка, сукупність осіб, об'єднаних на основі цехових, кастових, комерційних та інших інтересів; назва акціонерного товариства, яке об'єднує різні галузі промислового виробництва за єдиного фінансового контролю.

Асоцiацiя — це добровiльне об’єднання пiдприємств, створене для постiйної координацiї господарської дiяльностi. Асоцiацiя не має права втручатися у виробничу та комерцiйну дiяльнiсть будь-кого з її учасникiв.