Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте суть та основні ознаки організації.

2. Розгляньте еволюцію розвитку організаційної функції в контексті розвитку управлінської думки.

3. Якими організаційними законами характеризується організація діяльності як наука?

4. Опишіть основні досягненнями раціоналістичної школи щодо організаційної функції.

5. Проаналізуйте 14 загальних універсальних принципів управління організацією А. Файоля.

6. Розвиток організаційної функції неокласичною школою.

7. Дослідіть кількісний підхід (нова школа ) як етап у розвитку управління в цілому, так і організаційної функції зокрема.

8. Охарактеризуйте системний підхід до сучасної організації

9. Опишіть основні чинники ситуаційного підходу.

10. Застосуйте процесний підхід до сучасної організації.

11. Проаналізуйте маркетинговий підхіддо організації.

12. Подайте організацію як процес та його складові (згідно з концепцією життєвого циклу організації).

13. Охарактеризуйте основні фази організаційного процесу.

14. Проаналізуйте функції в межах кожної фази.

15. Охарактеризуйте розвиток організації з погляду концепції життєвого циклу. Для цього використайте такі характеристики: мета, зміст процесів, засоби та методи, результати.

16. Особливості управління за допомогою делегування.

17. Сутність організаційних повноважень і фактори, що їх визначають.

18. Порівняйте лінійні та штабні повноваження.

19. Сформулюйте правила делегування.

20. Делегування як засіб організації взаємодії вищого керівництва з нижчими рівнями

21. Порівняйте дві концепції переда­вання повноважень.

22. Представте схематичне зображення скалярного ланцюга.

23. Побудуйте модель концепції обмежених повноважень.

24. Охарактеризуйте види функціональ­них повноважень.

25. Опишіть 4 типи апарату керівника.

26. Cуть централізації та децентралізації повноважень?

27. Якими показниками можна оцінити рівень централізації та децентралізації в управлінні підприємством?

28. Наведіть основні переваги та недоліки децентралізації.

29. Причини небажання керівників делегувати повнова­ження.

30. Які 3 види посадових зв’язків “підлеглий-керівник” існують за теорією Грейкунаса?

31. Наведіть основні причини відмови підлеглих від делегування повноважень.

32. Охарактеризуйте категорію “діапазону контролю”.

Зм 2 цілі та стратегії господарської діяльності - основа побудови організації

НЕ 2.1 Обґрунтування цілей організаційної діяльності

2.1.1 Концепція цілей організації в сучасному менеджменті

2.1.2 Формування і класифікація цілей організації

2.1.3 Механізм вироблення системи цілей організації

НЕ 2.2 Вплив цілей і стратегій на адміністративно-організаційні принципи побудови фірми

НЕ 2.1 Обґрунтування цілей організаційної діяльності

2.1.1 Концепція цілей організації в сучасному менеджменті

Організацію можна розглядати як засіб досягнення цілей, який дозволяє людям виконувати колективно те, що вони не можуть виконати індивідуально. „ Цілі, - зазначає М. Мескон та ін. – є конкретні кінцеві стани або бажаний результат, якого прагне домогтись група, працюючи разом” [5, с. 89]. В ході процесу планування, керівництво розробляє цілі і повідомляє їх членам організації. Процес планування виступає в управлінні могутнім механізмом координації, даючи можливість кожному члену організації знати, до чого вони повинні прагнути.

Цілі менеджменту фірми визначають концепцію її розвитку й основний напрям ділової активності [3, с. 92]. Важливим чинником при визначенні цілей менеджменту є вміле поєднання об'єктивного і суб'єктивного в управлінні бізнесом. З одного боку, цілі мають відповідати об'єктивним законам, інакше вони не будуть реаль­ними, тобто досяжними, з іншого, — цілі є продуктом свідомості, формулюються людьми і виражають їхні інтереси. Мета управ­ління моделює і відображає бажаний стан об'єкта управління в майбутньому. Цілі бізнесу визначають не тільки поведінку суб'єк­та, а й впливають на елементи системи менеджменту: на зміст основних видів управлінської діяльності (функцій), на вибір спо­собів впливу на об'єкт (методів), на організаційну структуру і процес управління, набір і розстановку кадрів тощо.

На досягнення цілей, що стоять перед організацією і відоб­ражують її ідеальний або бажаний у майбутньому стан, спря­мований процес управління. На перший погляд може здавати­ся, що цілі визначаються власниками або керівниками органі­зацій довільно, але насправді вони є суб'єктивним відбитком реальностей, що характеризують конкретну організацію, її роль у суспільстві, характер виробничого і кадрового потенціалу тощо.

У той же час на формулювання цілей істотно впливають інте­реси численних суб'єктів, пов'язаних із їхньою діяльністю.

Це власники або керівники організації, її співробітники, яким вона дає засоби до існування, становище, статус тощо; ділові парт­нери, чий добробут також значно залежить від неї; місцеві органи влади, котрим організація допомагає розв'язувати ба­гато проблем; нарешті, суспільство в цілому. Наприклад, якщо велика організація не зуміє реалізувати свої цілі і збанкротує, роботу можуть одночасно втратити десятки, а то й сотні тисяч людей, що неминуче створить значні труднощі навіть для великих держав. Звичайно, іноді умови діяльності організації сприймаються її керівництвом не зовсім реально, тому й виникають помилки у постановці цілей і визначенні способів досягнення їх, що при­зводять до неефективних рішень, марнотратства ресурсів.

Отже, питання про цілі існування організації не таке вже і просте, як може виявитись з першого погляду. Якщо виходити з того, що досягнення мети, як правило супроводить активні дії, то вона повинна бути корисною даному суб’єкту, інакше витрати на її досягнення будуть марними, що само по собі не має здорового глузду.

У системі управління організацією цілі виконують низку важ­ливих функцій:

По-перше, цілі представляють собою філософію організації, концепцію її діяльності й розвитку. А оскільки види діяльності лежать в основі загальної й управлінської структури, саме цілі визначають в кінцевому підсумку її характер і особливості.

По-друге, цілі зменшують невизначеність поточної діяль­ності як організації, так і окремої людини, стаючи для них орієнтиром у навколишньому світі, допомагають пристосуватися до нього, сконцентруватися на досягненні бажаних результатів, діяти швидше, з більшим ефектом, досягати задуманого з мінімальними затратами, а при однакових затратах отриму­вати додатковий виграш.

По-третє, цілі становлять основу критеріїв для виявлення проблем, прийняття рішень, контролю й оцінювання резуль­татів діяльності, спрямованої на їхню реалізацію, а також матеріального і морального заохочення працівників організації, які при цьому відзначилися.

По-четверте, цілі, особливо значні, незалежно від того, реальні вони чи ілюзорні, згуртовують навколо себе ентузіастів, спонукають їх добровільно брати на себе нелегкі обов'язки і докладати всіх можливих зусиль для їхнього виконання.

По-п'яте, офіційно проголошені цілі служать виправданням в очах громадськості необхідності й законності існування орга­нізації, особливо, якщо її діяльність спричиняє негативні наслідки, наприклад забруднення навколишнього середовища.

Успішна реалізація перелічених функцій можлива за умо­ви, якщо цілі організації відповідають певній сукупності ви­мог, котрі висуваються до них.

По-перше, цілі мають бути конкретними, бажано, щоб вони мали не лише якісні, а й кількісні параметри. Такі цілі легше сприймаються людьми, їх простіше узгоджувати, вони є осно­вою для складання планів.

Цілі мають бути зрозумілі виконавцю й однозначно сформу­льовані. Головне, щоб ті, хто буде їх реалізовувати, знали і розуміли, чого конкретно від них чекають. Заклик просто збільшити ефективність виробництва, звичайно, мало що по­яснює виконавцю, а, скажімо, мета — знизити собівартість про­дукції на 10 % — зрозуміла і спонукає виконавця вибирати більш правильні й реальні засоби та шляхи для досягнення найкращого результату. Мета допомагає бачити те, що приско­рює її досягнення.

По-друге, цілі мають бути реальними, досяжними в даних умовах. Нереальні цілі не тільки не стимулюють трудові ко­лективи до активної діяльності, а й можуть навіть призвес­ти до небажаних результатів. Звичайно, мало хто свідомо ста­вить перед собою цілі, які не можна досягти, однак оцінка своїх можливостей у більшості людей дуже суб'єктивна і за­лежить від рівня їхніх знань, досвіду, психічного складу, темпераменту.

По-третє, цілі мають бути гнучкими, здатними до трансфор­мації і коригування відповідно до умов діяльності організації. У протилежному разі організація може втратити спроможність адаптуватися до умов, що змінюються, і потрапити в складну ситуацію, із якої буде дуже важко знайти вихід.

По-четверте, оскільки цілі, як правило, досягаються в ре­зультаті спільної діяльності людей, ці люди повинні їх визна­вати як свої особисті цілі, тобто бути відомими, зрозумілими, близькими для більшості членів організації. Це викликає до реалізації цілей зацікавленість і прагнення підвищувати ефек­тивність своєї праці.

По-п'яте, цілі мають бути сумісними одна з одною в часі й просторі і відображати сумісність інтересів суспільства, колек­тивів та індивідів, щоб уникнути конфліктів і кризових ситу­ацій. Цілі, неприйнятні хоча б для одного з рівнів господарю­вання, можуть бути просто не виконані або ж їх виконання буде гальмуватися. Тому при визначенні цілей необхідно ретельно узгодити інтереси всіх сторін. Ефективність досягнення конк­ретної мети підвищується, якщо хід її досягнення може бути перевірено і скориговано у зв'язку зі зміною зовнішніх чин­ників та обставин.

По-шосте, цілі не можуть бути руйнівними (наприклад, на­сильницька колективізація або приватизація). Такі цілі здатні відкинути об'єкт і систему управління назад.

Отже, вся робота з визначення і розробки цілей є важливим елементом мистецт­ва управління.

Узагальнюючи вимоги до цілей менеджменту організації, можна сказати, що цілі визначають: напрям бізнесу, дії, пріо­ритет завдань бізнесу, значення служб підприємства, критерії оцінювання результату, сферу концентрації зусиль. Цілі мають бути реальними і досяжними, деталізованими за підрозділами, вимірюваними, однозначними, зрозумілими виконавцям; їх необхідно визначати з урахуванням обсягу робіт, термінів, ви­конавців, наявних можливостей.