ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………………………………………4

1 ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ЇЇ СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ………………………………………………….8

2 ВИДИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ………………………………………….………………14

2.1 Фінансова безпека держави…………………………………………………………………....20

2.2 Енергетична безпека держави…………………………………………………………..…….29

2.3 Техніко-технологічна безпека держави……………………………………………………37

2.4 Продовольча безпека держави………………………………………………………………..40

3 ОСНОВНІ ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ……………..48

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………..……………………….55

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………………………..…….60

ВСТУП

Актуальність даної теми пов’язана з економічними проблемами України на сучасному етапі розвитку: зростання зовнішнього та внутрішнього боргу країни, зростання рівня інфляції та рівня монетизації, зростання обсягів тіньової економіки.

Становлення української державності має на меті побудову сучасної європейської країни з розвиненою економікою, спроможною задовольнити соціальні та матеріальні потреби її громадян. Економічні інтереси є частиною національних інтересів країни, але на сьогодні саме економіка є найбільш вразливим елементом національної безпеки держави. Ефективна система економічної безпеки держави – це питання існування будь-якої держави, тому її забезпечення є одним із пріоритетних завдань розвитку української держави.

Слід зазначити, що сьогодні в багатьох державах, в тому числі i в Україні, досить нове для практики наших політичних та управлінських структур поняття "економічна безпека" застосовується в досить широкій інтерпретації. Це цілком нормально i пояснюється тією обставиною, що економічна безпека країни в її науковому сенсі є синтетичною категорією політекономії i політології, а в політичній практиці визначається відповідно до конкретно-історичних умов та перспектив розвитку. Тому навряд чи вдасться віднайти універсальне визначення поняття економічної безпеки. Важливо, щоб це визначення слугувало розумінню сутності явища, а на цій основі - реалізації системи практичних дій політичного керівництва держави, усіх гілок влади по забезпеченню економічної безпеки України.

Кожний з основних напрямів економічної незалежності має декілька конкретніших форм, напрямів розвитку. Оскільки сучасна система продуктивних сил складається із засобів праці, предметів праці, людини, науки, використовуваних людьми сил природи, інформації, форм і методів організації виробництва.

Економічна безпека є універсальною категорією, яка відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з держави й закінчуючи кожним її громадянином.

Широкий спектр проблем, з якими пов'язана економічна безпека підприємства, вимагає їхньої системної класифікації за такими видами (підприємствами): фінансова, інтелектуальна й кадрова, техніко-технологічна, політико-правова, інформаційна, екологічна, силова безпека. Для кожної підсистеми є свої параметричні оцінки-індикатори.

Основними загрозами фінансовій безпеці держави признаються: недосконалість бюджетної політики і нецільове використання коштів бюджету; значні розміри державного та гарантованого державою боргу, проблеми з його обслуговуванням; різкі зміни рівня цін та курсу національної валюти; невисокий рівень капіталізації банківської системи, невеликі обсяги довгострокового банківського кредитування та значний рівень відсоткових ставок по кредитах; неспроможність банків до акумулювання коштів і довгострокового кредитування; криміналізація та масштабний відплив капіталу у «тінь» і за кордон.

Перехід України від централізовано-планової системи управління економікою до соціально спрямованої ринкової економіки в час державотворення супроводжуються зламом суспільних і економічних відносин, який призводить до соціально-економічної кризи тривалого характеру, включаючи кризу фінансово-кредитної сфери. Кризовий стан економіки значно впливає, більш того, безпосередньо загрожує національним інтересам незалежної держави, надзвичайно актуалізує проблему її національної безпеки, в першу чергу такої її складової, як економічна.

Внутрішні і зовнішні борги давно вже є невід’ємною складовою фінансової системи більшості країн світу. Вони зумовлені наявністю дефіциту бюджету, тобто держава не завжди має змогу провести скорочення витрати відповідно до наявних доходів. Тоді виникає потреба в додаткових фінансових ресурсах, які можна одержати або завдяки емісії грошей, або запозиченням як всередині держави, так і ззовні.

Але непродумане і надмірне використання запозичень для покриття витрат бюджету має низку негативних ознак. Так, використання запозичень на покриття поточних витрат призводить у подальшому до зростання дефіциту бюджету. Значне використання запозичень протягом двох-трьох років створює фінансову піраміду, яка зумовлює фінансовий крах системи в цілому, оскільки повернення боргів і виплата відсотків за ними призводить до постійного зростання боргів, а це скорочує витрати бюджету за іншими статтями. Як правило, при надмірному зростанні боргів держава вдається до їх реструктуризації, що в свою чергу викликає недовіру до неї з боку інших держав і міжнародних інститутів.

Нехтування станом економічної безпеки може призвести до катастрофічних наслідків: занепаду галузей, банкрутства підприємств і, зрештою, підриву системи життєзабезпечення держави з наступною втратою її суверенітету.

Належний рівень економічної безпеки досягається здійсненням єдиної державної політики, в тому числі економічної політики, підкріпленої системою скоординованих заходів, адекватних внутрішнім та зовнішнім загрозам. Без такої політики неможливо домогтися виходу з кризи, примусити працювати механізм управління економічною ситуацією в Україні, створити ефективні механізми соціального захисту населення.

Держава є основним суб'єктом економічної безпеки. Однак нині існують певні суперечності між окремими громадянами й державою, що проявляється у своєрідному конфлікті їхніх інтересів та породжує соціальну напругу. Насамперед, це пов'язано з тим, що держава може не тільки виступати гарантом економічної безпеки своїх громадян, але й сама бути для них джерелом загроз (знецінення грошових заощаджень, затримки з виплати заробітної плати і т. д.). Якщо держава створює для громадян загрозу, що перевищує ту небезпеку, від якої вона їх захищає, то зрозуміло, що така держава навряд чи викликатиме у них повагу. Більше того, вона не зможе бути й виразником національних економічних інтересів.

В Україні досі немає чітко визначених і законодавчо закріплених національних економічних інтересів, не сформовано їх цілісну систему. Усе це дає змогу урядовцям різних рівнів виправдовувати свої корисливі вчинки відповідністю їх національним інтересам. Така ситуація створює загрозу економічній безпеці України. Держава як гарант захисту національних економічних інтересів повинна досліджувати їх взаємодію, співвідношення пріоритетності, визначати механізми реалізації. Власне, економічна безпека великою мірою досягається за рахунок створення інститутами влади ефективних механізмів захисту та реалізації національних економічних інтересів, пов'язаних із розвитком соціальне орієнтованої національної економіки, забезпеченням соціально-політичної стабільності, консолідацією нації тощо.

Одним із найважливіших завдань є створення надійної системи забезпечення економічної безпеки як складової цілісної системи гарантування національної безпеки України. Будується така система виходячи з цілей і принципів забезпечення економічної безпеки шляхом створення нормативно-правової бази, що регулює відносини у сфері економічної безпеки, визначення основних напрямків діяльності органів державної влади у цій сфері, формування відповідних органів забезпечення економічної безпеки та вироблення механізмів контролю і нагляду за їх, діяльністю. Система забезпечення економічної безпеки складається з органів законодавчої, виконавчої і судової гілок влади, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, які діють у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Основними функціями зазначеної системи є здійснення моніторингу та ідентифікації загроз економічній безпеці, вжиття адекватних заходів щодо їх відвернення чи нейтралізації, створення та підтримання у готовності сил і засобів забезпечення економічної безпеки. Функціонує система забезпечення економічної безпеки у таких режимах: повсякденному; підвищеної готовності; глобального застосування; локального застосування.

Основними вимогами до системи забезпечення економічної безпеки є функціонування в межах, визначених чинним законодавством; забезпечення надійного захисту та реалізації національних економічних інтересів; своєчасне виявлення та відвернення загроз економічній безпеці; ефективне функціонування як у звичайних, так і у надзвичайних умовах; чітка структурованість та функціональне розмежування органів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади; відкритість та гласність у необхідних межах щодо діяльності органів забезпечення економічної безпеки.

2 Види економічної безпеки україни

В умовах відкритої економіки, з одного боку, необхідно захищатися від зовнішніх загроз, з іншого боку – прагнути до отримання максимальної користі від зовнішньоекономічних відносин. Отже, під економічною безпекою слід розуміти сукупність умов, за яких зберігається здатність країни підтримувати конкурентоспроможність економіки, ефективно захищати національні економічні інтереси і протистояти зовнішнім економічним загрозам, повністю використовувати конкурентні переваги в міжнародному поділі праці [4,108].

Глобальна конкуренція стимулює інноваційний розвиток окремих країн і, водночас, провокує нееквівалентний товарообмін і диференціацію країн за рівнем життя. Усе це вимагає вивчення питань забезпечення економічної безпеки. Зокрема, необхідні дослідження, що дозволяють обрати прийнятні для практичного використання показники економічної безпеки, розробити методичні прийоми визначення фактичних і порогових значень цих показників, зробити комплексну оцінку рівня економічної безпеки. Система показників має характеризувати всі види – інвестиційну, інноваційну, енергетичну, фінансову та інші – економічної безпеки.

Інвестиційна безпека передбачає такий рівень інвестування, який забезпечує розширене відтворення, реструктуризацію та технологічне переозброєння економіки. Загальні інвестиції в реальний сектор економіки складають внутрішні капітальні вкладення та прямі іноземні інвестиції. Для стабільного економічного зростання загальні річні інвестиції мають бути на рівні 25% від валового внутрішнього продукту (ВВП), що можна вважати пороговим значенням інвестиційної безпеки [4,200].

Інноваційній безпеці загрожує недостатній рівень фінансування науково-технічних робіт (НТР), що викликає похідні явища: відтік висококваліфікованих фахівців, недостатній розвиток інфраструктури науково-технічної діяльності, повільне оновлення продукції.

Енергетична безпека передбачає раціональну структуру споживання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), забезпечення потреби в них за прийнятною ціною та якістю при відсутності надмірної залежності від однієї країни.

Для України важливим є зменшення питомої ваги газу в загальній структурі споживання ПЕР. До того ж країни світу, які є енергодефіцитними, вважають, що частка імпорту енергоносіїв з однієї країни не повинна перевищувати 30% їхньої загальної потреби.

Забезпечення енергетичної безпеки залежить від пошуку нових джерел енергопостачання і зменшення залежності від імпорту ПЕР із однієї країни за рахунок диверсифікації джерел надходження енергоносіїв. При цьому необхідно зміцнювати власну роль транзитного коридору, інакше роль транзитера може бути перехоплена іншими країнами. Загострює проблему енергетичної безпеки те, що 35% газопроводів експлуатуються понад 20 років. Газотранспортна система (ГТС) потребує термінових мільярдних капітальних вкладень. Без зовнішніх інвестицій (а така можливість передбачається створенням консорціуму з експлуатації ГТС) обійтися не можливо[1,300].

Надто високою є енергоємність виробництва в Україні у зв'язку із технологічною відсталістю, втратами енергоносіїв, існуванням "тіньової" економіки. Енергоємність ВВП (галузей промисловості й основних видів продукції) має порівнюватися із пороговими значеннями енергоємності, що визначаються на рівні показників країн-аналогів. Україна змушена імпортувати значну кількість енергоносіїв, що призводить до дефіциту платіжного балансу. Отже, основою енергетичної безпеки є усталений розвиток паливно-енергетичного комплексу, диверсифікація імпорту енергоносіїв, енергозбереження.

Вагомою складовою економічної безпеки України є її зовнішньоекономічна безпека (ЗЕБ). В умовах посилення інтеграції економіки України у світову економічну систему питання ЗЕБ набувають все більшої ваги і полягають у спроможності держави протистояти впливу зовнішніх негативних економічних чинників, мінімізувати заподіяні ними збитки, активно використовувати участь у світовому поділі праці для створення сприятливих умов розвитку економіки, забезпечувати відповідність зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам.

Серед показників ЗЕБ варто виділити такі: покриття імпорту експортом, експортна залежність, імпортна залежність. Коефіцієнт покриття імпорту експортом є відношенням обсягу імпорту до загального обсягу експорту. Порогове значення показника не повинно бути менше одиниці

Фінансова безпека – це такий стан фінансової, грошово-кредитної, бюджетної, валютної, банківської та податкової системи, який може забезпечити ефективне функціонування держави, підтримуючи економічну стійкість її в глобальному середовищі [4,360].

Стабільність фінансової системи визначається багатьма факторами, основними з яких є рівень інфляції, обсяги внутрішніх і зовнішніх боргів держави, стан виконання Державного бюджету, рівень монетизації економіки, вартість банківських кредитів, достатня наявність міжнародних резервів Національного банку України (НБУ).

Інфляція проявляється у зростанні цін, що спричиняє знецінення коштів як населення, так і суб'єктів підприємницької діяльності. Показник інфляції є визначальним щодо рівня забезпечення внутрішньої фінансової стабільності в кожній конкретній країні. Для багатьох центральних банків головним завданням є дотримання певних інфляційних орієнтирів. У своїй діяльності Європейський центральний банк зважає, насамперед, на те, щоб рівень інфляції в країнах зони євро не перевищував 2 %. Узагалі проведення будь-яким центральним банком грошово-кредитної політики пов'язано з врахуванням інфляційного чинника, у тому числі проведення грошово-кредитної політики НБУ. Рівень інфляції в Україні визначається Державним комітетом статистики (далі – Держкомстат). Він розраховується у відсотках за зміною цін так званого "кошика" основних споживчих товарів. У статистичних матеріалах Держкомстату України показник інфляції віднесено до основних соціально-економічних показників; він має назву "індекс споживчих цін".

Значення показників внутрішніх і зовнішніх боргів держави відображають обсяги непогашених на конкретну дату запозичень, здійснених державою відповідно на внутрішніх і зовнішніх ринках позичань. Рівень "безпечності" боргів для держави визначається за співставленням їхніх обсягів з обсягами річного ВВП. Іншим критерієм "безпечності" боргів для держави є здатність Державного бюджету їх погашати та обслуговувати. Інформація щодо обсягів внутрішніх і зовнішніх боргів, а також витрат Державного бюджету України на їх погашення та обслуговування, готується і надається Міністерством фінансів.

Дефіцит Державного бюджету є перевищенням обсягів доходів бюджету над обсягами його видатків. Рівень дефіциту бюджету на кожний конкретний рік визначається як відношення у відсотках його обсягу до обсягу річного ВВП. Інформацію щодо дефіциту Державного бюджету України вміщено в Законі про Державний бюджет України на конкретний рік, у звітних матеріалах Міністерства фінансів, пов'язаних з виконанням Державного бюджету, а також у статистичних матеріалах Держкомстату [2,160].

Рівень монетизації економіки у конкретному році визначається у відсотках як відношення обсягу грошової маси до річного обсягу ВВП. Фактично цей показник відбиває рівень забезпечення економіки грошовими ресурсами.

Вартість банківськім кредитів визначається річними відсотками, які сплачує позичальник комерційному банку за користування його кредитами. Очевидно, що чим відсоток є вищий, тим менш привабливими та доступними ці кредити будуть для позичальника. І навпаки, зі зниженням вартості кредитів рівень їхньої доступності та привабливості для позичальника підвищується [2,15].

Міжнародні резерви НБУ зумовлюють стабільність національної валюти, а також зовнішню платоспроможність держави щодо обслуговування зовнішніх боргів.

Рівень фінансової безпеки визначається порівнянням фактичного значення певного показника з "пороговим" значенням. "Порогові" значення показників фінансової безпеки не можуть бути визначені безпосередніми розрахунками. Вони є наслідком накопичення тривалого досвіду, а тому визначаються експертно. Наприклад, прийнято вважати, що рівень інфляції в державі не повинен перевищувати 5%, тобто "порогове" значення рівня інфляції становить 5%. Для України як порогові значення фінансової безпеки можуть прийматись значення відповідних показників країн Західної та Центральної Європи [1,412].

Широкий спектр проблем, з якими пов'язана економічна безпека підприємства, вимагає їхньої системної класифікації за такими видами: фінансова, інтелектуальна й кадрова, техніко-технологічна, політико-правова, інформаційна, екологічна, силова безпека. Для кожної підсистеми є свої параметричні оцінки-індикатори.

На даний час в Україні проблема економічної безпеки стоїть дуже гостро, оскільки економіка країни послаблена світовим кризисом, інфляцією національної валюти, слабкою юридичною базою та іншими. Лише показники вартості банківських кредитів, міжнародних резервів і зовнішнього боргу знаходяться в зоні ризику, але й вони наближаються до порогових значень. Показники рівня інфляції, внутрішнього боргу, дефіциту бюджету та рівня монетизації не перевищують порогових значень (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1. Економічна безпека України

№  п/п	Найнебезпечніші загрози  економічній безпеці України		Стан  на кінець 2008 р.		Стан  на кінець 2009 р.
1.	Відсутність надійної системи економічної безпеки України		0,181		0,185
2.	Високий рівень матеріало- та енергомісткості виробництва		0,158		0,160
3.	Високий рівень зношеності основних фондів		0,153		0,156
4.	Деформована структура виробництва, відсутність науково-обгрунтованої структурної перебудови економіки		0,162		0,162
5.	Незадовільна орієнтація на виробництво продукції кінцевого споживання		0,155		0,162
6.	Домінування видобувних і базових галузей з низьким ступенем переробки сировини		0,157		0,160
7.	Застарілі технології у більшості галузей виробництва		0,151		0,153
8.	Розвал системи відтворення виробничого потенціалу, надання переваг поточним витратам на шкоду капітальним	0,149		0,151
9.	Низький рівень замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції, зокрема військової техніки та озброєння	0,155		0,155
10.	Широкомасштабне i безсистемне проведення конверсії воєнно-промислового комплексу	0,132		0,127
11.	Монополізація економіки, низький рівень конкуренції	0,128		0,126
12.	Значне падіння обсягів виробництва	0,154		0,154
13.	Енергетична криза	0,156		0,158
14.	Недостатня розвіданість власної мінерально-сировинної бази, особливо тих її компонентів, які Україна змушена імпортувати	0,115		0,120
15.	Низький рівень видобутку нафти, газу, вугілля для забезпечення власних потреб	0,135		0,138
16.	Відсутність достатнього золотовалютного резерву, алмазного фонду	0,094		0,090
17.	Неефективність державного регулювання та керованості соціально-економічними процесами	0,174		0,174

Продовження табл. 2.1

№ п/п	Найнебезпечніші загрози  економічній безпеці України	Стан на кінець 2008р.	Прогноз на кінець  2009 р.
18.	Непослідовність i безсистемність у здійсненні економічних реформ, відсутність власної моделі реформ та їх ідеологічного забезпечення	0,163	0,165
19.	Свідомі чи несвідомі дії представників вищих органів державної влади та управління, спрямовані на шкоду державі та національним інтересам України	0,168	0,171
20.	Неефективність управління державним сектором економіки	0,158	0,160
21.	Недосконалість державного управління приватизаційними процесами, зловживання у цій сфері	0,149	0,141
22.	Недосконалість національного законодавства, пов'язаного з регулюванням економічних процесів	0,159	0,150
23.	Низький рівень продуктивності праці	0,142	0,142
24.	Низький рівень інвестиційної діяльності	0,146	0,146
25.	Невиважене реформування відносин власності, відсутність ефективного власника приватизованого майна	0,135	0,140
26.	Зволікання з проведенням земельної реформи, занепад села	0,150	0,160
27.	Високий ступінь галузевого лобізму при прийнятті управлінських рішень	0,081	0,087
28.	Відсутність забезпечення безпеки нормотворчої діяльності вищих органів державної влади і управління	0,068	0,075
29.	Неефективність податкової системи, масове ухилення від сплати податків	0,161	0,158
30.	Недосконала фінансово-бюджетна система, неефективність системи контролю за витратами бюджетних коштів, невчасне прийняття Державного бюджету	0,146	0,149
31.	Надмірний дефіцит Державного бюджету та переважно емісійне його покриття	0,128	0,128