3 Основні шляхи забезпечення економічної безпеки україни
До основних принципів забезпечення економічної безпеки України відносять:
- дотримання законності на всіх етапах забезпечення економічної безпеки;
- баланс економічних інтересів особи, сім'ї, суспільства, держави;
- взаємну відповідальність особи, сім'ї, суспільства, держави щодо забезпечення економічної безпеки;
- своєчасність і адекватність заходів, пов'язаних із відверненням загроз і захистом національних економічних інтересів;
- надання пріоритету мирним заходам у вирішенні як внутрішніх, так і зовнішніх конфліктів економічного характеру;
- інтеграцію національної економічної безпеки з міжнародною економічною безпекою [4,170].
У перехідний період держава повинна здійснити комплекс заходів щодо виведення з кризи і це буде гарантією економічної безпеки країни.
При визначенні конкретних інструментів і механізмів забезпечення економічної безпеки необхідно враховувати сформульовані вище загрози економічній безпеці, а також брати до уваги короткостроковий або довгостроковий характер дії цих загроз і можливості їх запобігання в даному періоді [7,34].
Реалізація заходів, спрямованих на забезпечення економічної безпеки, повинна проходити у напрямку здійснення чіткої структурної й соціальної політики, посилення активності держави в інвестиційній, фінансовій, кредитно-грошовій, зовнішньоекономічній сферах і продовження інституціональних перетворень.
Забезпечення економічної безпеки України вимагає передусім зміцнення державної влади, підвищення довіри до її інститутів, а також раціоналізації механізмів вироблення рішень і формування економічної політики [7,321].
Економічна безпека досягається здійсненням єдиної державної політики, узгодженої, збалансованої, скоординованої системою заходів, адекватних внутрішнім та зовнішнім загрозам. Без вироблення єдиної державної політики забезпечення економічної безпеки неможливо домогтися виходу з кризи, стабілізувати економічну ситуацію в Україні, створити ефективні механізми соціального захисту населення.
Механізм забезпечення економічної безпеки – система організаційно-економічних і правових заходів для запобігання економічних і соціальних загроз, реалізації можливостей підвищення рівня економічної безпеки.
Він містить у собі наступні елементи: об'єктивний і всебічний моніторинг економіки і суспільства з метою виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз економічної безпеки; вироблення порогових, гранично припустимих значень соціально-економічних показників, недотримання яких призведе до нестабільності і соціальних конфліктів; діяльність держави щодо виявлення й попередження внутрішніх і зовнішніх загроз безпеці економіки, реалізації наявних можливостей [9,301].
Найважливішим елементом механізму забезпечення економічної безпеки суспільства є діяльність держави по виявленню й попередженню внутрішніх і зовнішніх загроз безпеці економіки, особливо при сучасному соціально-політичному становищі України. Основні напрямки цієї діяльності такі:
- виявлення випадків, коли фактичні чи прогнозовані параметри економічного розвитку відхиляються від порогових значень економічної безпеки, і розробка комплексних державних заходів для виходу країни із зони небезпеки. Заходи й механізми, що забезпечують економічну безпеку, розробляються одночасно з державними прогнозами соціально-економічного розвитку і реалізуються в програмі соціально-економічного розвитку;
- організація роботи щодо реалізації комплексу заходів із метою подолання чи недопущення виникнення загроз економічній безпеці. У ході цієї роботи розглядається концепція державного (регіонального) бюджету щодо забезпечення економічної безпеки . Уряд координує роботу місцевих органів виконавчої влади по реалізації необхідних заходів, у тому числі по підготовці законодавчих і інших нормативних актів;
- експертиза прийнятих рішень по фінансових і господарських питаннях із позиції економічної безпеки. Законодавчі й інші нормативні правові акти обов'язково повинні проходити експертизу на предмет економічної безпеки [9,203].
Реалізація заходів для усунення загроз економічної безпеки вимагає організації системи контролю за їх виконанням.
Дія механізму забезпечення економічної безпеки може розглядатися на таких рівнях:
1. Стратегічний рівень забезпечення економічної безпеки припускає ліквідацію протиріч або як мінімум їхню локалізацію й ослаблення. Фактично на стратегічному рівні повинні прийматися і реалізовуватися глобальні (із точки зору національної економіки), системоутворюючі рішення.
2. Тактичний рівень припускає рішення задач, пов'язаних з ліквідацією самих загроз чи запобіганню їхнього впливу на економічну сферу. На тактичному рівні повинні розроблятися комплекси превентивних заходів.
3. На оперативному рівні економічна безпека забезпечується шляхом ліквідації наслідків загроз. Результати рішення задач на даному рівні є переважно комплексами оперативних заходів.
Структура механізму забезпечення економічної безпеки значною мірою залежить від рівня суб'єкта економічної безпеки, що розглядається [10,222].
Держава, регіони, галузі, окремі підприємства й домогосподарства формують свої індивідуальні механізми забезпечення економічної безпеки. Механізми ці можуть бути усвідомленими чи неусвідомленими, спонтанними чи ретельно продуманими й вибудованими в струнку систему, що суперечать один одному або доповнюють. Усе це в черговий раз указує на необхідність державного втручання, створення умов для конструктивної реалізації механізмів забезпечення економічної безпеки на будь-якому суб'єктному рівні. Початкова мета – створити механізм відтворення системи економічної безпеки в рамках критеріїв, що задаються державою, а також тих критеріїв, які випливають з особливостей сучасного етапу ринкового розвитку України. Задача держави – підтримувати позитивні конструктивні сили ринкової економіки, підштовхувати суб'єктів економічних відносин до вибору найбільш оптимального шляху досягнення своїх цілей з позицій зміцнення економічної безпеки. Очевидно, що постановка такої задачі вимагає вироблення єдиного державного підходу, створення концепції економічної безпеки, яка б стала основою для розвитку ефективної системи забезпечення економічної безпеки на різних рівнях [10,128].
Основними індикаторами економічної безпеки в межах техніко - економічних відносин є ступінь участі у міжнародному поділі праці, зокрема у міжнародній спеціалізації та кооперуванні виробництва, чисельність вітчизняних транснаціональних корпорацій з центром базування в Україні, рівень національної концентрації виробництва, що дозволяє конкурувати вітчизняним підприємствам з іноземними транснаціональними корпораціями тощо.
В межах технологічного способу виробництва (єдність продуктивних сил і техніко-економічних відносин) найважливішими показниками економічної безпеки є ступінь технологічного відчуження працівників від засобів виробництва, рівень відкритості або закритості національної економіки (що залежить від частки національного виробництва у світовому у співставленні з часткою країни у світовій торгівлі, в т.ч. торгівлі наукомісткою продукцією, послугами тощо), співвідношення між трьома технологічними способами виробництва (що базуються на ручній, машинній та автоматизованій праці), показники енергомісткості, фондомісткості, матеріаломісткості виробництва, рівень екологічного забруднення, продовольчої, сировинної, енергетичної безпеки держави тощо [13,233].
В межах суспільного способу виробництва (який є результатом діалектичної взаємодії продуктивних сил та відносин економічної власності, з одного боку, техніко-економічних та організаційно-економічних відносин, з іншого боку) показниками економічної безпеки є рівень розвитку економічної та соціальної інфраструктури, доходи населення, ступінь відповідності між продуктивними силами і відносинами економічної власності [12,200].
В межах господарського механізму основними індикаторами економічної безпеки є оптимальне співвідношення між ринковими та державними важелями регулювання економіки, між адміністративними, правовими і економічними важелями державного регулювання, ступінь досконалості механізму використання економічних законів, механізму вирішення економічних суперечностей, всебічного розвитку людини, забезпечення ефективної взаємодії всіх підсистем та елементів економічної системи.
Належний рівень економічної безпеки досягається здійсненням єдиної державної політики, підкріпленої системою скоординованих заходів, адекватних внутрішнім та зовнішнім загрозам. Без такої політики неможливо домогтися виходу з кризи, стабілізувати економічну ситуацію в Україні, створити ефективні механізми соціального захисту населення.
Стратегія національної економічної безпеки повинна базуватися на багатоваріантності прогнозів соціально-економічного розвитку України і коригуватися залежно від розвитку подій за тим чи іншим варіантом [9,310].
Державна стратегія національної економічної безпеки повинна передбачати:
- характеристику та класифікацію внутрішніх і зовнішніх загроз;
- визначення і моніторинг факторів, які підривають соціально-економічну систему держави;
- визначення критеріїв і параметрів, які характеризують національні економічні інтереси;
- формування економічної політики та необхідного механізму, що усуває або пом'якшує дію факторів, які підривають соціально-економічну систему держави;
- управління та координацію діяльності органів державної влади по забезпеченню економічної безпеки на національному, регіональному і глобальному рівнях.
Контроль за виконанням цієї програми та Державної стратегії національної економічної безпеки необхідно покласти на управління економічної безпеки Ради національної безпеки і оборони України. Слід також передбачити функціонування Міжвідомчої комісії РНБіО України з питань національної економічної безпеки.
У зв'язку з тим, що Конституція України покладає на Верховну Раду України визначення основ національної безпеки, доцільно створити в її складі постійний Комітет з питань національної і глобальної економічної безпеки. Слід зазначити, що нині постійні комісії Верховної Ради з економічних питань не займаються проблемами економічної безпеки.
До сфери компетенції такого Комітету слід було б, зокрема, віднести:
- розробку законодавчої бази економічної безпеки;
- розгляд законопроектів щодо їхньої відповідності вимогам економічної безпеки та національних економічних інтересів;
- контроль за процесом приєднання України до системи ГАТТ/СОТ та вступу до інших міжнародних економічних організацій;
- контроль за укладанням та підготовкою пропозицій щодо ратифікації міжнародних угод, які стосуються питань економічної безпеки тощо.
Формування системи забезпечення національної економічної безпеки повинно здійснюватися шляхом розробки необхідних правових норм, створення відповідних органів державної влади й управління, а також налагодження механізмів контролю за їхньою діяльністю [8,121].
Система забезпечення економічної безпеки повинна відповідати таким основним вимогам:
- функціонувати в рамках, визначених законом;
- забезпечувати надійний захист національної економіки;
- прогнозувати і своєчасно відвертати загрози економічній безпеці.
Вона повинна охоплювати органи законодавчої, виконавчої і судової влади, організації окремих громадян та їхні об'єднання і функціонувати в таких режимах:
- повсякденному;
- підвищеної готовності;
- глобального та локального застосування.
Забезпечення економічної безпеки особи, суспільства, держави здійснюється на основі розмежування повноважень між суб'єктами системи.
Особливу увагу слід звернути на законність функціонування системи національної економічної безпеки, на наявність відповідної нормативно-правової бази.
Нормативно-правова база регулює взаємовідносини між суб'єктами національної економічної безпеки, визначає їхні права, обов'язки та відповідальність [7,100].
Насамперед необхідно прийняти Концепцію економічної безпеки України. Цей документ мусить стати стратегічним орієнтиром на 10-20 років, закласти основи економічної безпеки на більш тривалий період.
Концепція економічної безпеки повинна визначати життєво важливі національні економічні інтереси, індикатори та загрози економічній безпеці, передбачати створення системи національної безпеки, вказувати механізми забезпечення економічної безпеки. Вона повинна узгоджуватися з прийнятою Верховною Радою Концепцією національної безпеки [6,60].
Слід здійснити наукову експертизу всіх раніше виданих нормативно-правових актів на предмет відповідності їх вимогам економічної безпеки. У разі виявлення будь-якої невідповідності, а також порушень законності, протиріч слід готувати пропозиції щодо скасування цих актів чи внесення до них відповідних змін. Необхідно також здійснювати наукову експертизу всіх нормативно-правових актів, що розробляються. Це дасть можливість забезпечити якість, обгрунтованість, узгодженість, своєчасне прийняття, виявлення позитивних і негативних наслідків дії таких актів, визначення їхнього місця в системі чинного законодавства [6,67].
Небезпека залишитися за рамками процесів глобалізації, становлення відкритої держави з постіндустріальною економікою стає для країни дедалі реальнішою Якщо Україна не використає свій шанс, враховуючи сьогоднішні певні позитивні тенденції щодо здійснення структурної перебудови економіки за рахунок пріоритетного розвитку науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, тобто створення для людини як носія знань та найважливішого чинника підвищення продуктивності праці сприятливих умов для життєдіяльності, то економічна відсталість країни стане незворотною. Це загрожуватиме не лише соціальній стабільності, а й існуванню нації і держави.
Важливим завданням забезпечення економічної безпеки держави є створення умов для реалізації геоекономічного потенціалу України, інтеграції національної транспортної системи до мережі міжнародних транспортно-комунікаційний коридорів, створених між Європою та Азією.
Увага уряду повинна зосереджуватися на виконанні в повному обсязі завдав Комплексної програми утвердження України як транзитної держави. Передусім потребують вирішення питання забезпечення конкурентоспроможності транзитам послуг в Україні та залучення додаткових транзитних вантажопотоків. Реалізації цих завдань передбачає насамперед приведення національного законодавства у сфері транзиту у відповідність з міжнародними транспортними угодами і конвенціями; зняття технічних бар'єрів на шляху переміщення вантажопотоків міжнародними транспортними коридорами; тарифно-цінове та податкове стимулювання транзиту; створення системи обліку, аналізу та прогнозування транзитних перевезень територією України, відповідний розвиток матеріально-технічного та інформаційного забезпечення.
ВИСНОВОК
Економічна безпека держави характеризується таким станом національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до розширеного само відтворення.
До важливих складових економічної безпеки держави можна віднести: економічну незалежність, насамперед можливість здійснення державного контролю над національними ресурсами . Спроможність використовувати національні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі у міжнародній торгівлі; стійкість і стабільність національної економіки що передбачає міцність уcix елементи економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантії для ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізуючих факторів: здатність до саморозвитку та прогресу, тобто спроможність самостійно реалізовувати і захищати національні економічні інтереси здійснювати постійну модернізації виробництва, ефективну інвестиційну та інноваційну політику, розвивати: інтелектуальний та трудовий потенціал країни.
Система забезпечення економічної безпеки у цілому передбачає здійснення постійного моніторингу соціально-економічних процесів з точки зору їхнього впливу на стан економічної безпеки, а також оцінку з цих позицій стратегічних програм і нормативно-правових акта, аналіз ефективності поточних рішень у сфері економічної політики. Для економічної безпеки України є найбільш небезпечними такі внутрішні загрози, як політична нестабільність, що заважає економічному зростанню; неефективність валютно-фінансового регулювання та економічних відносин; негативний вплив нагромадженого інфляційного потенціалу; структурно-технологічна незбалансованість економіки; криза платежів; міжрегіональні диспропорції в економічному розвитку, проблема тіньової економіки; нелегальний вивіз за межі Укреши капіталів, продуктів, сировини, матеріалів.
До найбільш небезпечних зовнішніх загроз цьому пріоритетному національному інтересу аналітики відносять: втрату традиційних ринків збуту, недосконалість економічних зв'язків; нанесення збитків Україні від санкцій міжнародних організацій; млявість інвестиційного процесу; недосконалість зовнішньоекономічної діяльності.
Нова економічна ситуація вимагає від уряду України активної економічної політики, яка дасть змогу задіяти всі наявні резерви для забезпечення економічної безпеки. Йдеться передусім про перехід української економіки на інноваційний шлях розвитку. Адже ми усвідомлюємо, що саме така модель дозволить створити сприятливі умови для накопичення інвестиційних ресурсів, оновити виробничі потужності, а отже, зміцнити конкурентоспроможність української економіки й утвердити стале зростання. Для цього необхідно усунути перешкоди та створити систему стимулювання інвестицій та захисту прав інвесторів.
Наразі в Україні розробляються й запроваджуються прості та прозорі механізми регулювання підприємницької діяльності, підтримки розвитку інноваційної сфери з одночасним здійсненням жорстких заходів боротьби з економічною злочинністю, відмиванням коштів, корупцією на всіх щаблях виконавчої влади.
Отже, для підвищення рівня економічної безпеки необхідно пришвидшити структурне реформування як промисловості, так і економіки загалом. зменшити залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, диверсифікувати постачання енергоносіїв, поліпшити інвестиційний клімат в Україні, впровадити в життя інноваційну модель розвитку економіки. Таким чином, стратегія необхідних структурних змін в економіці України має бути значною мірою спрямована на стимулювання таких галузей та виробництв, які поряд з потенційною конкурентоспроможністю мають міцний потенціал випереджаючого зростання на світовому ринку.
Сьогодні для створення на державному рівні ефективної системи економічної безпеки принципово важливо створити дієвий механізм практичної реалізації Закону України "Про основи національної безпеки України", процедури підготовки і ухвалення рішень у сфері забезпечення економічної безпеки, організації їх виконання і ефективного контролю. Для України системне забезпечення економічної безпеки означає діяльність держави, усього суспільства і кожного громадянина окремо, направлену на захист економічних інтересів, національних цінностей і їх примноження. Крім того, ідея економічної безпеки тісно пов'язана з концепцією стабільного демократичного розвитку. Це означає, що забезпечення економічної безпеки має бути направлене не тільки на запобігання загрозам, але й на здійснення комплексу заходів з розвитку і зміцнення прав і свобод особистості» матеріальних і духовних цінностей суспільства, конституційного ладу, суверенітету і територіальної цілісності України.
Нині в Україні склалась така ситуація, коли всі основні фактори, що впливають на зміну конкурентоспроможності вітчизняної економіки, мають негативний характер. Вважається, що в цілому українська економіка на сьогодні не є конкурентоспроможною на світовому ринку і у найближчому майбутньому позитивних змін тут не очікується. Україна офіційно отримала статус країни з „перехідною економікою” [12,32].
Це означає, що принаймні протягом найближчих 10–15 років в економіці країни будуть зберігатись і співіснувати елементи централізованої та ринкової економіки. Відповідно і безпека цієї змішаної економіки повинна здійснюватись різними способами. У зв’язку з цим має місце неоднозначне тлумачення поняття „економічна безпека”, залежно від нього повинні формуватись цілі і завдання, які необхідно вирішувати [13,2].
Для розуміння сутності економічної безпеки важливо усвідомити її зв’язок з поняттями „розвиток” і „стійкість”.
Розвиток – один із компонентів економічної безпеки. Якщо економіка не розвивається, то у неї різко скорочуються можливості виживання, відсічі і пристосування до зовнішніх і внутрішніх загроз. Стійкість і безпека – важливі характеристики економіки як єдиної системи. Їх не варто протиставляти, кожна по-своєму характеризує стан економіки. Стійкість економіки відображає міцність і надійність її елементів, а також зв’язків між ними в умовах зовнішніх і внутрішніх загроз [13,13].
Таким чином, економічна безпека – це не лише стан захищеності, а й можливість створювати будь-які умови та механізми для захисту.
Однією з необхідних умов економічної безпеки є участь держав у спільній діяльності з розвитку міжнародної системи економічної безпеки. Однак вирішувати питання економічної безпеки за рахунок зусиль на міжнародному рівні сьогодні неможливо.
У зв’язку з цим підвищується роль захисту своєї економічної системи як основного фактора забезпечення національної безпеки.
Визначальне місце серед факторів безпеки належить державі в особі її інститутів влади. Сучасна українська економіка потребує неупереджених рішень держави з регулювання багатьох аспектів ринкової економіки і перш за все у сфері елементарного соціального, законодавчого та фізичного захисту її суб’єктів. Від ефективності цього механізму значною мірою залежать і інші аспекти економічної безпеки: рівень та якість життя, рівень злочинності, економічний потенціал. Без ефективного функціонування державно-правових інститутів у рамках єдиного механізму ні економічний, ні соціальний розвиток неможливий.
Отже, більшість авторів у своїх визначеннях економічної безпеки схиляються до думки, що, перш за все – це стан захищеності економіки країни, і саме від зовнішніх і внутрішніх загроз. Розбіжність у поглядах авторів спостерігається, в основному, в тому, що необхідно вважати цими внутрішніми та зовнішніми загрозами та як від них захищатись і захищати економіку країни, умовно кажучи „будувати щит”. Однак варто зазначити, що яким би ефективним, надійним і міцним не був би цей „щит”, якщо його постійно не розвивати та не вдосконалювати, він рано чи пізно зруйнується під дією цих найнесприятливіших зовнішніх і внутрішніх факторів чи загроз.
Крім того, не завжди доцільно, умовно кажучи, користуватись одним „щитом”, тобто лише захищатись від несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів і будувати та відновлювати ефективну систему захисту.
Необхідно активно застосовувати і „меч”, а саме виявляти причини та умови, що сприяють виникненню загроз економічній безпеці, попереджувати та знешкоджувати їх на стадіях формування.
Таким чином, економічна безпека – це стан захищеності та рівень розвитку економіки країни, який забезпечує всі потреби держави та її громадян і передбачає як незалежність економіки у своєму розвитку, так і можливість її автономного існування під дією несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів, а також наявність ефективних механізмів протидії та системи виявлення, попередження і знешкодження не тільки найнесприятливіших зовнішніх і внутрішніх факторів та загроз, а також і причин та умов, що сприяють їх появі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Закон про Державний бюджет України на 199в рік//Уряд кур'єр 1998 № 13—14. С. 4— 6.; Голос України, 1997 9 груд.-9с.
Экономичекая теория. Ученик для Вузов. Под ред. А. Добрынина, Л.Тарасевича - СПб. "ПитерКом", 1999.-104с.
Політична економія: Навчальний посібник / К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О. О. Бєляєв та ін.; За ред.. д-ра економічних наук, професора К. Т. Кривенка - К.: КНЕУ, 2001. - 508с.
Політична Економія. Підручник / За ред. Б. Д. Базилевича. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання - Прес, 2004. - 615с.
Політична економія: Навчальний посібник / К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О. О. Бєляєв та ін.; За ред.. д-ра економічних наук, професора К. Т. Кривенка - К.: КНЕУ, 2001. - 508с.
Політекономія: Підручник / за загал. ред. Ю. В. Ніколенка. - К.: ЦУЛ, 2003. - 412с.
Проблеми економічної системи України / Аналіт. Доп. – К. УЦЕПД, 1997. – 154 с.
Соціальна екологія: Навч. посіб. / За ред. Л.П.Царика. -Тернопіль, 2002. - С.166-172.
Социально-философские проблемы экологии / И.В.Огородник, Н.Н.Киселев, В.С.Крысаченко, И.Н.Стогний. Под. ред. И.В.Огородника. - К., 1989. -239с.
Архипов А.І., Городецкий А.В., Михайлов Б.В. Экономическая безопасность: оценки, проблемы. Способы обеспечения // Вопросы экономики. – 1994. – 301с.
Єрмошенко М.М. «Фінансова безпека держави». - К.: 2001 – 350 с.
Киселев Н.Н. Мировоззрение и экология. - К., 1990.-160 с.
Маркович Д. Социальная экология. - М., 1991. -161 с.
Сухоруков А.І. «Фінансова безпека держави». - К.: Вища школа, 2007 – 300с.
Рецензія
на курсову роботу з політичної економії
на тему «Економічна безпека держави»
студентки групи ОА-09-2
Гладій Оксани Іванівни