9. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Модель ad-as.

Сукупний попит (AD) – величина реального обсягу продукції, яку покупці бажають придбати за наявним рівнем цін. Рух кривою AD відображає зміну сукупного попиту від динаміки загального рівня цін. Оскільки між рівнем цін і обсягом нац.продукту існує обернена залежність, то крива AD має спадний характер. Цей нахил кривої AD пояснюється у макроекономіці впливом цінових чинників.

Сукупна пропозиція (AS) – величина реального національного продукту, який буде вироблено за наявним рівнем цін. Крива AS показує обсяг сукупного випуску, який пропонується на ринок виробниками при різних значеннях загального рівня цін. Форма кривої AS інтерпретується по-різному в класичній і кейнсіанській теоріях. У довгостроковому періоді вона має вигляд вертикальної прямої ( класична теорія), а в короткостроковому – горизонтальний вигляд (кейнсіанська теорія).

У точці перетину кривої сукупного попиту і сукупної пропозиції досягається рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг виробництва національного продукту. На графіку зображено рівновагу в моделі AD-AS.

Рівновага досягається у точці перетину кривих AD і AS, тобто у точці Е. Їй відповідає рівноважна ціна Р^е , за якої маємо рівноважний обсяг виробництва і доходу.

Але можливі різні варіанти макроекономічної рівноваги (залежно від умов зайнятості):

1. На горизонтальному кейнсіанському відрізку, де крива сукупної пропозиції горизонтальна, зміна сукупного попиту, головним чином, впливає на обсяг національного виробництва, а рівень цін - сталий.

2. На вертикальному класичному відрізку крива AS стає вертикальною, а тому зміна сукупного попиту, наприклад, його розширення призводить до зростання цін, а реальний ВВП не змінюється.

3. Зі

зміною сукупного попиту на проміжному відрізку сукупної пропозиції змінюються і реальний обсяг виробництва, і рівень цін.

У макроекономічній теорії модель AD- AS є базовою для вивчення національної економіки. За її допомогою можуть бути описані різні варіанти економічної політики держави.

10. Функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання.

Споживання є важливою складовою ВВП, яка в більшості країн світу протягом останніх десятиліть становить більше половини сукупних видатків. Після сплати домашніми господарствами податків в їх розпорядженні залишається дохід кінцевого використання, який витрачається на споживання й заощадження.

Споживання (С) – 1) компонент сукупних витрат, які призначені для придбання товарів та послуг, з метою задоволення потреб; 2) складова сукупного доходу, яка витрачається на придбання товарів та послуг для задоволення потреб.

Вихідна макроекономічна тотожність показує, що сукупний дохід поділяється на 2 складові: споживання і заощадження.

У макроекономічному аналізі велике значення мають зміни у споживанні, зумовлені змінами у величині доходу. Обсяг додаткового споживання, спричинений однією додатковою одиницею доходу, називають граничною схильністю до споживання (с’). Отже, гранична схильність до споживання – це частка приросту сукупного споживання у додатковій одиниці сукупного доходу.

с’= ∆С/∆Y,

де с’ – гранична схильність до споживання;

∆С – приріст споживання;

∆Y – приріст доходу кінцевого використання.

Сума граничних схильностей до споживання і заощадження завжди дорівнює одиниці. Це пояснюється тим, що приріст доходу може використовуватись або на споживання, або на заощадження.

Функція споживання (С) – графік або формула, що відображають зв*язок між сукупним споживанням та сукупним доходом.

С = Со + с’Y

де С – функція споживання,

Со – автономне споживання, яке не залежить від рівня доходу і має місце навіть тоді, коли дохід = 0,

с’ – гранична схильність до споживання,

Y – дохід кінцевого використання.

Для кожної точки бісектриси кута характерна рівність Y=С, в кожній точці бісектриси S=0. Отже, бісектриса – це пряма, для якої характерні нульові заощадження. Праворуч від точки Е має місце реальне позитивне заощадження. Ліворуч від точки Е має місце від*ємне заощадження, тобто «життя в борг». Для того, щоб забезпечити належний рівень споживання макроекономічний суб*єкт вимушений брати кошти в борг (кредит).

Середня схильність до споживання (с) – частка сукупного споживання у сукупному доході.

с=С/Y