3. Система національних рахунків (снр). Співвідношення основних показників снр.

У країнах з ринковою економікою обчислення макроекономічних показників ґрунтується на Системі національних рахунків.

СНР- комплекс статистичних показників, які використовуються для виміру агрегованих результатів національного виробництва.

У СНР економічна діяльність – сукупність операцій з продуктами, доходами та фінансовими інструментами шляхом взаємодії між інституційними одиницями (секторами) або в рамках самих одиниць.

Основою обліку СНР є інституційна одиниця. Національна економіка в цілому визначається як сукупність усіх інституційних одиниць – резидентів, що функціонують на даній території протягом тривалого часу (понад рік). До них також включають територіальні активи (посольства, наукові організації, військові бази в інших країнах) і виключаються екстериторіальні анклави (посольства, консульства інших країн, представництва міжнародних організацій).

Розрізняють:

- Зведені національні рахунки - встановлюються в цілому по національній економіці, за видами економічної діяльності.

- Національні рахунки за секторами – встановлюються окремо для інституційних одиниць, домашніх господарств, не фінансових корпорацій та ін.

Основними методологічними принципами побудови СНР є:

1. Основним показником в СНР є ВВП.

2. ВВП і ВДВ (валова додана вартість) створюються в усіх сферах і галузях економіки, немає поділу економіки на виробничу і невиробничу сферу.

3. В основі виділення секторів економіки лежить КВЕТИ (класифікація видів економічної діяльності)

4. СНР відображає реальний механізм функціонування економіки, починається з процесу виробництва-розподіл-перерозподіл-використання результатів виробництва.

4. Ввп. Методи обчислення ввп

ВВП – ринкова вартість усіх кінцевих товарів та послуг, які вироблені у країні протягом року.

Термін «валовий» у визначенні ВВП означає, що при його обчисленні враховується споживання основного капіталу (амортизація). ВВП не включає вартість проміжних товарів і послуг, які використовуються в подальшому у виробництві кінцевих товарів.

Методи обчислення ВВП:

1) Метод кінцевого використання (за витратами) – обчислюють як суму витрат макроекономічних суб’єктів на придбання товарів та послуг за даний рік.

ВВП витр=С+Ig+G+NE

C – споживчі витрати, Ig – валові приватні інвестиції, G – державні витрати, NE – чистий експорт.

2) Розподільчий метод (за дохадами)-обчислюють як суму грошових доходів, отриманих від виробництва продукції в даному році.

ВВП дох=W+p+i+R+A+Tн

W-заробітна плата, p-прибуток, i-процент, R-рента, A-амортизація, Tн-непрямі податки.

До таких доходів відносять:

-оплата праці найманих працівників; внески наймачів на соціальне страхування.

-валовий прибуток, змішаний дохід-це чистий прибуток і чистий змішаний дохід плюс споживання основного капіталу (амортизація)

-податки на виробництво та імпорт за виключенням субсидій, а саме: податок на додану вартість, акцизний збір, імпортні та експортні мита, плата за землю.

3) Виробничий метод (доданої вартості)-обчислюють як суму доданої вартості, створеної на усіх стадіях виробництва товарів та послуг за рік.

ВВП вир= ВП(валовий випуск) - проміжне споживання

З наведених методів обчислення ВВП найчастіше використовується метод кінцевого використання. Вибір того чи іншого методу обчислення ВВП визначається на практиці надійністю інформаційної бази.

ВВП є основою для розрахунку інших не менш важливих показників національного виробництва.

До них належать:

• Валовий національний дохід (ВНД=ВВП+(факторні надходження з-за кордону-факторні платежі за кордон))

• Валовий національний наявний дохід

• Чистий внутрішній продукт (ЧВП=ВВП-А)

• Чистий національний дохід (ВНП-А-Тн)