5.Номінальний та реальний ввп. Індекс цін та дефлятор.

Макроекономічні показники – це показники в грошовій формі. Тому їхній рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін. Першочергове значення для суспільства мають величина і динаміка фізичних обсягів виробництва, оскільки метою суспільства насамперед є задоволення потреб у матеріальних благах. Аналіз динаміки фізичних обсягів виробництва дає змогу визначити, як змінюється рівень задоволення цих потреб. Але зіставлення фізичних обсягів виробництва різних періодів з метою визначення їхнього реального зрушення можна забезпечити лише за умов, якщо ціни будуть незмінними. Однак ціни з року в рік, як правило, змінюються: зростають або знижуються. Це означає, що на величину ВВП впливають зміни як фізичних обсягів виробництва, так і цін. З метою нівелювання цінового фактора в макроекономічних розрахунках обчислюють два види ВВП: номінальний і реальний, застосовуючи при цьому і два види цін: поточні і постійні.

ВВП – це сумарна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, виготовлених у країні протягом певного періоду часу.

Номінальний ВВП – це вартісний показник, обчислений у поточних фактичних цінах, тобто у таких, які склалися на момент його розрахунку.

Реальний ВВП – це вартісний показник, обчислений у постійних базисних цінах. Для точнішого вимірювання результатів економічної діяльності суспільства на показнику кількості вироблених в країні товарів і послуг не повинна позначатися зміна цін. На величину номінального ВВП впливають фізичний обсяг виробництва та рівень цін, а на номінальний – лише обсяг виробництва.

У базовому році номінальний ВВП дорівнює реальному ВВП (дефлятор ВВП=1).

Дефлятор ВВП =відношення номінального ВВП до реального.

Для виявлення зміни загального рівня цін в економіці використовують індекс Пааше. Цей індекс називається дефлятором ВВП.

Індекс Пааше – відношення суми добутку рівня цін на обсяг виробництва в поточному році до суми добутку рівня цін в базовому році на обсяг виробництва в поточному році.

Дефлятор ВВП – відношення номінального ВВП до реального ВВП.

Якщо величина індексу цін менше 1, то відбувається коригування номінального ВВП у напрямку збільшення – інфлювання. Якщо величина індексу цін більше 1, то відбувається коригування номінального ВВП у напрямі зменшення – дефілювання.

6. Сукупний попит. Фактори, що впливають на сукупний попит. Крива ad.

Сукупний попит (АD)- величина реального обсягу продукції, яку покупці бажають придбати за наявним рівнем цін. Сукупний попит відображає зв'язок між обсягом сукупного випуску, на який є попит, і загальним рівнем цін в економіці.

Сукупний попит складається з таких компонентів:

1) Споживчі витрати домогосподарств,

2) Валові інвестиції;

3) Державні інвестиції;

4) Чистий експорт.

АD = C+ I+ G+ NE

Між рівнем цін та обсягом національного продукту існує обернена залежність.

Сукупний попит є сумою внутрішнього і зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги, він має грошову форму. Очевидно, що чим нижчим є рівень цін Р у нац. економіці, тим більший реальний обсяг нац. продукту У бажатимуть придбати покупці за інших рівних умов. І, відповідно, чим вищим буде рівень цін, тим менший обсяг нац. продукту вони будуть готові купити.

Чинники, які впливають на сукупний попит, поділяють на цінові та нецінові.

Цінові залежать від ціни(вартісні), а нецінові не залежать( невартісні).

До цінових відносять:

1) Ефект майна(багатства) – якщо ціни збільшуються, то покупці зменшують свої витрати і сукупний попит зменшується;

2) Ефект процентної ставки – якщо загальний рівень цін зростає, то підвищується рівень процентної ставки, що зменшує інвестиції та обмежує сукупний попит;

3) Ефект обмінного курсу – зниження валютного курсу національних грошей щодо валют інших країн призводить до підвищення цін на імпортні товари, це збільшує попит на вітчизняну продукцію, чистий експорт і відповідно сукупний попит;

4) Ефект імпортних закупівель – зростання загального рівня внутрішніх цін порівняно із цінами за кордоном призводить до подорожчання, а отже й до зменшення експорту та сукупного попиту.

До нецінових чинників відносять політико-економічні, зовнішні та очікування споживачів і підприємців. Політико – економічні чинники включають використання заходів монетарної політики (якщо монетарна політика стримуюча, то крива сукупного попиту зміщується вліво, при стимулюючій монетарній політиці інвестиції зростають, відповідно збільшується сукупний попит і крива зміщується вправо). До зовнішніх чинників відносять рівень цін на ресурси, рівень економічного зростання інших країн, з якими дана країна співпрацює, і т.д.

Крива АД має від’ємний нахил і показує залежність між обсягом національного продукту, на яку є попит в країні, та загальним рівнем цін. Отже, існує обернена залежність – чим вищі ціни, тим менший попит.