28.Безробіття,його сутність і види.Закон Оукена

Модель формування рівноваги на ринку праці:

Рівень безробіття залежить від рівня заробітн.плати. Для забезпечення рівноваги у праці часто буває необхідне зниження реальної зар.плати. Чинниками, що визначають попит на працю є: зар.плата,загальний стан економіки,НТП. Чинники, що визначають пропозицію праці:зароб.плата,рівень доброботу,соціальний захист,податки на доходи,рівень освіти. Населення країни поділяється на: економ.активне -частина населення,яке потенц.здатне працювати, і екон.пасивне. Економ.активне включає робочу сила країни:зайняті і безробітні. Безробітні – це особи у віці 15-70 р. зареєстровані та не зареєстров в держ службах праці, які задовольняють 3 умовам: не мають роботи,прибуткового зайняття;протягом останніх 4 тижнів шукали роботу або намагалися організувати власну справу;впродовж найбл. 2 тижнів були готові приступити до роботи. Сукупна роб.сила вимірюється Рс =L+U. Рівень безробіття U’=(U/Рс)*100%.

Кейнсіанська модель безробіття:

Кейнсіанське пояснення причин безробіття – це зменшення сукупного попиту,скорочення реального виробн. При зменшенні сукуп.попиту виникає безробіття,скорочення реального виробництва. Рекомендації щодо подолання безробіття спрямовані на: стимулювання сукупного попиту засобами фіскальної та монетарної політики.

Причинами виникнення безробіття за неокласиками є:порушення ринкового механізму функціонування ринку праці.Висока реальна заробіт.плата,зміни реальної зар.плати,що відповідають з граничним продуктом праці,змушують субєктів господарювання збільш або зменш попит на працю,помилки у передбаченнях інфляції,негнучкість цін на товарному ринку.

Неокласична модель безробіття:

w

Якщо внаслідок перевищення пропонування праці над попитом виникає безробіття, то вона впливає на ціни в бік їх зниження до тих пір, поки не буде досягнуто рівноваги на ринку праці на рівні повної зайнятості, за якої безробіття відсутнє. Так, наприклад, заробітна плата через певні причини зросте з W1 до W2, що приведе до підвищення пропонування праці до L2 (пропонувати робочу силу будуть і ті, хто займається домогосподарством, тощо). Пропонування праці зросте від L1 до L2, що викличе надлишок зайнятих, а фактично, штучно сформує безробіття в країні. Це призведе до зниження ціни праці на ринку з W2 до W1. Рекомендації за неокласиками: дерегуляція ринку праці,обмеження впливу профспілок,зниження рівня соціальної захищеності.

Залежно від причин,що породжують безробіття,виділяють основні види:фрикційне-незайнятість через свободу вибору місця роботи та відповідну плинність кадрів тимчасове,пошук роботи; структурне – незайнятість через структурні зміни в економіці, структура виробництва не відповідає структурі роб.сили; циклічне-вивільнення роб.сили внаслідок циклічного скорочення обсягів виробн. Фактичний рівень безробіття-це циклічне,структурне і фрикційне. Природний рівень безробіття-досягнення повної зайнятості,коли ринок праці перебуває у стані рівноваги. Включає фрикційне і структурне. До соц.-екон. наслідків безробіття відносяться: 1) Недовиробництво ВВП-зв'язок між втратою ВВП та розривом безробіття формулюється у вигляді Закону Оукена – якщо фактичний рівень безробіття перевищує природній рівень на 1%, то ВВП-розрив=2,5%. β =2,5-коеф.Оукена. Упр – Уф/Упр=β (U’ф-U’пр); 2) Зниження якості робочої сили; 3) Падіння рівня життя населення; 4) Зростання соціальної напруги у суспільстві.

29.Теорії циклічних коливань.Державна антициклічна політика та її інструменти. Макроекономічна нестабільність – відхилення,яке набирає сталого характеру. Форми прояву макроекономічної нестабільності:1)циклічні коливання-істотні зміни обсягів виробництва(збурення виробн. у бік зростання –«перегрів» економіки або зменшення-рецесія).2)інфляція-істотне зниження купівельної спроможності грошов.одиниці і підвищення цін.3)безробіття-незайнятість працездатного населення. Економічний цикл – період часу, рух економіки від початку однієї економічної кризи до поч. ін. У класичному прояві екон.цикл передбачає дві основні ознаки:повторення певних фаз(спад,нижня точка,пожвавлення,пік);регулярності або чіткої періодичності.

Фазами економ.циклу є: 1)спад – зменшення обсягів виробн,рецесія; 2)депресія – нижчий рівень падіння обсягів виробн.; 3)пожвавлення – досягнення передкризового рівня обсягів виробництва; 4)піднесення – перевищення передкризового обсягів виробн. Економічне зростання=пожвавлення+піднесення.З другої половини 20 ст. типовими тенденціями стали: «згладжування» економічних циклів,що ускладнює на практиці виділення фаз;відсутність чіткої періодичності у настанні спадів та піднесень.

У макроекономічній науці за тривалістю розрізняють основні види циклів:

- короткі – 3,4 р. повязані з коливанням циклів. Короткі цикли досліджували Кітчин,Мітчелл. Матеріальною основою коротких циклів є коливання цін,кон’юктурні зміни на тов.ринках;

- середні-7-11 р,пов’язані з масовим оновленням основного капіталу. Досліджували Жугляр,Маркс. Матеріальною основою є оновлення основного капіталу;

- довгі-48-60 р.,або довгі хвилі Кондратєва, пов’язані з революційним оновленням технологічного способу виробництва.

У макроекономічній науці відсутня єдина інтегральна теорія економічного циклу і макроекономісти різних напрямів концентрують свою увагу на різних причинах

циклічності. 1.Неокласичні теорії – економічні коливання є наслідком змін природного рівня виробництва:модель реального економічного циклу Кідленда і Прескота.

2.Неокейсіанські теорії – економічні коливання є наслідком негнучкості цін і заробітної плати:модель Калдора – економічні коливання пояснюються невідповідністю заощаджень та інвестцій.

Специфіка функцій заощаджень і інвестицій в моделі Калдора приводить до неоднозначності рівноваги на ринку благ: рівність I(y) = S(y) може існувати при трьох різних значеннях реального національного доходу. Точки A, B, C представляють різні варіанти статичної рівноваги на певний момент часу. Причому рівновага в точці B нестійка, а в точках A і C стійка. Відхилення від A або C управо приводить до надлишку благ і скорочення їх виробництва, а відхилення вліво - до дефіциту і розширення виробництва.

3. Інституціональні теорії:модель політичного кон’юктурного циклу-економічні коливання пояснюються змінами у політичній сфері. Коливання фактичного обсягу випуску навколо потенційного ВВП характеризується показником ВВП-розриву.У-розрив=У*-У=Упр-У, де У –фактичний обсяг ВВПр, У* - природній обсяг ВВПр.

Політика антициклічного регулювання – система заходів держави,спрямованих на регулювання циклічних коливань. Напрями антициклічного регулювання:1.недопущення надмірного перегріву нац.економіки(обмеження економічної активності на фазі піднесення); 2.послаблення впливу і скорочення тривалості кризових процесів і явищ. Засобами антициклічного регулювання є: засоби фіскальної (бюджетні видатки,податкова ставка) і монетарної(операції центрального банку на відкритому ринку,облікова ставка,норма обовязкових банківськх резервів) політики. Кейнсіанське розуміння антициклічного регулювання:основний засіб – вплив на сукупний попит(стимулювання або дистимулювання);ідея Кейнса «ефективного попиту». Інструмент антициклічного регулювання – збільшення держ.видатків,включаючи дефіцитне бюджетне фінансування. Щодо неокласичного розуміння антициклічного регулювання, то: монетарні підходи – ключова роль у системі антициклічного регулювання відводиться заходами у грош.сфері;підходи в рамках економіки пропозції – податкове стимулювання приватної активності,тобто сукупної пропозиції. Для організаціх анти циклічного регулювання важливе значення має виділення різних груп макроекономічний показників залежно від динаміки фаз циклу. Види макроекономічних показників:1)проциклічні показники – показники,значення яких у періоді піднесення збільшується,а в період спаду – знижується(ВВП і обсяг промисл виробництва,завантаженість вироб потужностей); 2)контрциклічні показники – показники,значення яких під час спаду збільшується,а в період піднесення – зниж.(рівень безробіття,обсяг виробн.запасів); 3)антициклічні показники – значення,яких не пов’язані із піднесенням і спадами в економіці(обсяг експорту та імпорту). За критеріями збігу максимальних значень параметрів із досягненням піку коливань розрізняють: впереджаючі показники, показники, що запізнюються,і що збігаються.

30)Модель економічного зростання Харрода-Домара - це економічна модель, яка пояснює економічного зростання з позицій кейнсіанської теорії. Передумовами цієї моделі є наступні: на ринку існує надлишкова пропозиція праці, що зумовлює постійний рівень цін, тобто ціни негнучкі; вибуття капіталу відсутнє; гранична продуктивність праці і гранична норма заощаджень – сталі; модель ґрунтується тільки на 2-х суб’єктах: домогосподарствах і фірмах. У цій моделі приріст капіталу у поточному році формується за рахунок інвестицій попереднього року: ∆K_t=I_t-1. Основною умовою рівноважного зростання є рівновага попиту і пропозиції: ∆AD=∆AS. Згідно з формулою мультиплікатора(m=∆Y/∆I=AD_t /∆I_t), приріст попиту – це добуток мультиплікатора на приріст інвестицій: AD_t=m*∆I_t. m*∆I_t= (1/1-с´)* ∆I_t=(1/s´)*∆I_t=∆I_t/s´. тепер розглянемо приріст пропозиції: ∆AS=(∆Y/∆K)* ∆K_t=(∆Y/∆K)*I_t-1. Тепер прирівняємо приріст попиту до приросту пропозиції: ∆I_t/s´=(∆Y/∆K)*I_t-1. Обидві частини рівняння помножаємо на s´ та ділимо на I_t-1.Oтримаємо: ∆I_t/∆I_t-1=(∆Y/∆K)*s´. Оскільки k=∆k/∆Y, то 1/k=∆Y/∆k. підставляємо отримане у формулу і отримуємо: ∆I/∆I_t-1=s´/k. Отже можемо вивести фундаментальне рівняння економ зростання за моделлю Харрода-Домара: t_(y)= s´/k. Тобто за цією моделлю темп економічного зростання прямо пропорційний схильності до заощаджень і обернено пропорційний капіталомісткості виробництва.