14).Методи лінійного і динамічного програмування

Лінійне програмування – це розділ математики предметом якого є аналіз екстремальних задач, що виникають в економіці. Такого типу задачі систематично виникають в процесі організації виробництва.

Організація виробництва допускає різні варіанти досягненння його мети. Від обраного варіанту залежать витрати і випуск продукції. Методи лінійного програмування дозволяють об’єктивно оцінити варінти і обрати оптимальний. Найбільш розповсюдженим методом лінійного програмування є симплекс метод та розподільчий метод.

Основні види завдань що вирішуються за допомогою методу лінійного програмування: 1)завдання облад – в загальному вигляді формулюються наступним чином – є ряд станків кожен з яких може виконувати декілька видів робіт. Задана продуктивність станків по кожному виду робіт і необхідним асортиментом продукції.

Мета завдання – розробити план завантаження обладнання при якому детермінується необхідний асортимен та забезпеч максимально загальна продуктивність.

2) Транспортна задача формулюється наступним чином є декілька пунктів по однорідній прод і ряд пунктів її споживання.

Мета завдання – розробити план перевезень при якому сумарні транспортні витрати будуть мінімальними.

Методи лінійного програмування використовуються в тих випадках коли між показниками суворо функціональний звязок.

Методи динамічного програмування використовуються при вирішенні оптимізаційних завдань в яких функція характеризується нелінійною залежністю.

15) Методи теорії ігор і масового обслуговування

Теорія ігор визначає особливі математичні схеми, які досліджують поведінку учасників гри, що намагаються забезпечити собі мах. виграш.

Завдання теорії ігор торкається вибору економічних рішень стратегічного характеру й поділяється на скінченні та нескінченні.

При аналізі кінцевої гри задаються матриці виграшу, а при нескінченній – матриці організації виграшу.

Теорія масового обслуговування на основі теорії мобільності дозволяє якісно оцінити процеси масового обслуговування за допомогою математичних методів. Особливостями завдань є випадковий характер аналізованих явищ.

Завданням теорії масового аналізу є оптимізаційний характер, як критерій рівня обслуговування може бути обраний mіn. часу при високій якості і нормальних витратах на його організацію.

Інформаційною базою є дані хронометричних замірювань. Це вже на початковому етапі є трудомістким.

Методи теорії масового обслуговування використовують для розробки нормативів чисельності.

16) Методи комплексної оцінки господарської діяльності

Методи комплексної оцінки використовуються для підведення підсумків в діяльності підприємства з метою рейтингової оцінки та вибору інвестиційного проекту.

КО дозволяє оцінити діяльність підприємства по сукупності показників, що відображають основні характеристики господарських процесів та їх результати в динаміці враховуючи їх значимість.

Етапи здійснення КО:

)Визначення мети і завдання КО;

)вибір системи первинних показників;

) організація збуту інформації;

)розрахунок часткових показників;

)визначення порівняльної значимості показників;

)розробка алгоритмів;

)обчислення КО;

)перевірка адекватності КО дійсному стану справ;

)аналіз отриманих результатів.

Існують наступні методи детермінованої КО:

*метод сум (узагальнюючий показник визначається шляхом обчислення суми факторних значень);

* метод геометричної середньої ( узагальнююча оцінка отримується шляхом обчислення середніх геометричних факторних показників. Даний метод доцільно застосовувати, коли кількість оцінюваних показників є невеликою, або більшість з них близька до 1);

* метод відстані від еталону ( основою методу є віддаленість об’єктів по порівняльних показниках від об’єкта еталону; як еталон можна використовувати середні арифметичні значення кожної групи аналогічних показників чи їх експериментальні значення). КО визначається за формулою Евкліда за алгоритмом:

К_j = √∑(1- x_ij/ x_j)², де К_j – інтегрований показник;

x_ij – і-тий показник, що характеризує діяльність j-го елемента;

При необхідності використовуються коефіцієнти значущості часткових показників.

*таксонометричний метод ( є модифікацією методу відстані від еталону, дозволяє точніше визначити інтегрований показник).