53.Поняття, предмет та метод трудового права Ураїни

Трудове право – це галузь права, що являє собою систему правових норм (правил поведінки), встановлених і охоронюваних державою, які регулюють суспільно-трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, органів незалежно від форм власності, виду діяльності, галузевої незалежності і закріпленості суспільної організації праці.

Предмет труд.права - комплекс суспільних відносин, основу якого складають труд.відносини, що виникають у результаті укла­дення труд.договору, і до якого входять також відносини, які тісно пов'язані з труд.відносинами та існують для за­безпечення функціонування останніх. Такими є: відносини працевлаштування; відносини з приводу навчання на виробни­цтві, підвищення кваліфікації і перекваліфікації; відносини щодо вирішення труд.спорів та відносини соц.партнерства і встановлення умов праці.

Всі правові відносини, що становлять предмет труд.права, утворюють складну систему, в якій виокремлюється си­стема індивідуальних відносин труд.найму і система ко­лективних суспільно-правових відносин. Індивідуальні труд.відносини хар-ся безпо­середнім зв'язком між працівником і роботодавцем. Головна їх мета - виконання працівником певної труд.функції. Ко­лективні суспільно-правові відносини покликані обслуговува­ти відносини найманих працівників і роботодавців. Тобто, змістом цих відносин є процес праці, а не кінцевий результат (як у цив.праві).

Метод труд.права полягає у комплексному поєднанні централізованого (імперативного) та децентралізованого (автономного) правового регулювання труд.та тісно пов’язаних з ними відносин на основі координації дій суб’єктів правовідносин, локального правовстановлення та можливості застосування спеціальних юр.санкцій для забезпечення належного виконання учасниками цих правовідносин своїх прав та обов’язків.

Залежно від специфіки суспільних відносин, які регламентуються в теоріі права, прийнято виділяти 2 методи правового регулювання:

1)метод децентралізованого, автономного регулювання, який грунтується на координації цілей та інтересів сторін суспільних відносин і застосовується для регламентації відносин грамадянського суспільства, у яких суб'єкти задовольняють найперше свої приватні інтереси, тобто у сфері галузей приватноправового хар-ру;

2)метод централізованого, імперативного регулювання, що грунтується на відносинах субординації учасників суспільних відносин і використовується у публічно-правових галузях (конс­титуційному, адміністративному, кримінальному праві).

54.Поняття,умови та види трудового договору

Труд.договір – угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим н6им органом чи фіз.особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, цизначеною цією угодою з підляганням внутрішнього труд.розпорядженню, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фіз.особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітню плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачених законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Умови, вироблені сторонами при укладенні трудового договору (безпосередні), у свою чергу, поділяються на обов'язкові (необхідні), без яких трудовий договір не може бути укладений, і додаткові (факультативні), не обов'язкові для існування трудового договору.

Залежно від терміну ст..21КЗпП України передбачає певні види трудового договору:1)Трудовий договір на невизначений строк(безстроковий);2)трудовий договір на певний строк;3)Трудовий договір на час виконання певної роботи;4)Трудовий договір про тимчасову роботу;5)Трудовий договір просезонну роботу;6)Трудовий договір про сумісництво;7)Трудовий договір про суміщення професій і посад.