Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПРАВО ТЕОРИЯ часть1.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
18.12.2018
Размер:
195.73 Кб
Скачать

38) Поняття та способи припинення юр.Осіб

Припинення існування юр.особи відбувається шляхом реорганізації або ліквідації.

При реорганізації відбувається припинення існування юр.особи, за винятком рероганізації шляхом виділу, з переходом її прав і обов’язків до іншої особи у порядку загального правонаступництва. Підставами реорганізації може бути рішення засновників або органу юр.особи, уповноваженого на те установчими документами. Реорганізація, як правило, проводиться за рішенням учасників юр.особи, тобто добровільно. Однак якщо вона має місце за рішенням власника юр.особи, то йдеться про примусову реорганізацію. Реорганізація може здійснюватися в різних формах: шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення.

При злитті юр.осіб майно і немайнові права й обов’язки кожної з них переходять до новоствореної юр.особи. Замість кількох юр.осіб утворюється одна.

При приєднанні юр.особа включається до складу іншої, при цьому до останньої переходить майно приєднаної особи. Таким чином одна юр.особа припиняє свою діяльність, а інша продовжує існувати але вже у розширеному складі.

При поділі юр.особи її майно переходить до нововиниклих на її базі юр.осіб у відповідних частинах. Поділ призводить до виникнення 2 або більше нових юр.осіб.

При виділі юр.особа не припиняє своєї діяльності, але з її складу виділяється нова юр.особа. Якщо при приєднанні існуюча юр.особа збільшується, то при виділі реорганізована юр.особа зменшується.

При перетворенні юр.особи з одного виду в інший, до нововиниклої юр.особи переходить майно попередньої юр.особи.

Засновник юр.особи або орган, який приймав рішення про її реорганізацію, зобов’язані письмово повідомити про це кредиторів тієї юр.особи, що реорганізувалася.

При ліквідації юр.особа припиняє свою діяльність без правонаступництва. Майно ліквідованої особи не переходить до інших суб’єктів, як цілісний майновий комплекс. Ліквідація юр.особи може добровільною і примусовою.

Підставами добровільної ліквідації юр.особи можуть бути:

Рішення вищих або уповноважених ними органів

Рішення органів або осіб, які створили юр.особу

Закінчення строку на який створено юр.особу, або досягнення цілей, заради яких вона створена

Підставами примусової ліквідації можуть бути:

Рішення держ.суду про визнання юр.особи банкрутом

Рішення суду про визнання недійсними установчих документів про створення юр.особи, що систематично порушує умови, передбачені законодавчими актами, або діяльність якої забороняється законом.

Ліквідація юр.особи, вирішення питань, що виникають при цьому, розгляд фінансових притенцій тощо проводяться ліквідаційною комісією, яка призначається органом, що ухвалив рішення про ліквідацію.

39.Правочин:поняття,ознаки та види

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивіль­них прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у ви­падках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються за­гальні правила про зобов'язання та договори, якщо це не суперечить актам цивіль­ного законодавства або суті одностороннього правочину.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів за такими ознаками:

1) правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату. Цим правочини відрізняються від такого виду юридичних фактів, як події, які відбуваються та створюють правові наслідки незалежно від волі суб'єктів цивільного права;

2) правочини завжди є діями суб'єкта цивільних відносин. Цим вони відрізняються від адміністративних актів (актів управління), які видають органи державної влади та управління, виступаючи як суб'єкти публічного права;

3) правочини завжди є правомірними діями, що спричиняють виникнення або видозміни регульованих цивільних правовідносин. Цим правочини відрізняються від такого виду юридичних фактів, як делікти, які порушують цивільні права і спричиняють виникнення регульованих відносин;

4) воля у правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків. Цим вони відрізняються від юридичних вчинків, де волевиявлення спеціально не спрямоване на створення юридичних наслідків;

5) правочини опосередковують динаміку цивільних правовідносин між різними суб'єктами цивільного права. Цим вони відрізняються від такого виду юридичних фактів, як акти цивільного стану, які, по-перше, об'єднують і події, і дії; по-друге, нерозривно пов'язані з фізичною особою і не стосуються осіб юридичних; по-третє, є передумовою виникнення у фізичних осіб можливості бути суб'єктом цивільних прав і обов'язків.